1. Порушення зобов’язання: поняття та правові наслідки

Під порушенням слід розуміти такий стан суб’єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб’єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення чи ліквідації. Порушення права пов’язане з позбавленням його носія можливості здійснити своє право повністю або частково. У сфері договірних зобов’язань порушення може існувати у вигляді невиконання чи неналежного виконання договірного зобов’язання.

Порушенням зобов’язання є його невиконання і неналежне виконання. Невиконання зобов’язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов’язання (передання і прийняття майна, виконання роботи тощо), або не утримуються від певних дій, хоча за змістом зобов’язання могли утримуватися від вчинення цих дій.

Порушенням (невиконанням) зобов’язання, що виникло з ліцензійного договору, за яким видана виключна ліцензія на об’єкт права інтелектуальної власності у сфері, обмеженій цією ліцензією, вважається видача ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері, оскільки виключна ліцензія не дає можливості вчинення ліцензіаром інших дій (абз. 2 ч. З ст. 1108 ЦК). Невиконання зобов’язання найчастіше виявляється у вигляді прострочення боржника (ст. 612 ЦК) або прострочення кредитора (ст. 613 ЦК).

За ст. 611 ЦКу разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, чи розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

Правові наслідки порушення зобов’язання, зазначені у цій статті, є мірами цивільно-правового захисту сторін зобов’язання. Деякі з них, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків, моральної шкоди, одночасно є заходами цивільно- правової відповідальності.

2. Одностороння відмова від зобов’язання

Зміна або розірвання договору, за загальним правилом, допускаються лише за згодою сторін (ст. 652 ЦК України). При цьому правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється чи розривається, якщо інше не встановлено договором або законом і не випливає зі звичаїв ділового обороту. Від розірвання (зміни) договору слід відрізняти односторонню повну або часткову відмову від договору, яка можлива лише у випадках, прямо передбачених законом або договором. Так, наприклад, відповідно до ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду і вимагати відшкодування збитків.

У разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір вважається, відповідно, розірваним або зміненим.

Одностороння відмова від договору можлива тільки у випадках, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. У чинному Цивільному законодавстві норми, в яких закріплено право на односторонню відмову від договору, непоодинокі. При цьому право сторони на односторонню відмову від певного виду договору зумовлено різними чинниками. По-перше, одностороння відмова від договору може бути правовим наслідком порушення договору (наприклад, відмова наймача від договору найму, якщо наймодавець не передає йому майно — ст. 766 ЦК). По-друге, право сторін на односторонню відмову від договору може зумовлюватися характером самого договору (наприклад, право довірителя та повіреного на відмову від договору доручення — ч. 2 ст. 1008 ЦК). По-третє, можливість односторонньої відмови від договору може залежати від порядку визначення строку договору (наприклад, при укладенні договору найму на невизначений строк — ч. 2 ст. 763 ЦК).

Існують й інші обставини, за яких закон встановлює право сторони на відмову від договору. Наприклад, частина третя ст. 702 ГК надає покупцеві право в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору. Одностороння відмова допускається за наявності двох умов: якщо вона відбулася до передачі товару і якщо покупець відшкодував продавцеві витрати, пов’язані з виконанням договору. Правило п. З є загальним для договору продажу за зразками, тому воно має застосовуватися як при передачі товару покупцеві в торговельному залі, так і при доставці товару покупцеві.