4. Цивільно-правова відповідальність за порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення грошового зобов’язання. Підстави для звільнення від відповідальності

Юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є норма закону або іншого акту цивільного законодавства, а фактичною — склад цивільного правопорушення, який має бути повним, якщо йдеться про відшкодування шкоди (протиправність, збитки, причинний зв’язок, вина), або неповним (усіченим), якщо стягується неустойка (протиправність поведінки, вина). У ст. 614 ЦК вина розглядається окремо, як умова (підстава) відповідальності за порушення зобов’язання. Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особливістю цивільно-правової відповідальності є те, що вона може настати і без вини (або незалежно від вини), якщо це передбачено договором або законом. Так, якщо за втрату (нестачу) чи пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах, тобто за наявності вини, яка презумуєть- ся,то професійний зберігач відповідає за ці порушення, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця, (ч. 1 і 2 ст. 950 ЦК). Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Ч. 1 ст. 625 ЦК встановлює виняток із зазначеного загального правила, який стосується відповідальності боржника за порушення грошового зобов’язання. Грошовим є зобов’язання, за яким боржник зобов’язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів. Оскільки за загальним правилом цивільно-правова відповідальність настає за наявності вини особи, яка порушила зобов’язання, і ця вина презюмується, то особа, довівши, що виконання зобов’язання стало неможливим за її вини, звільняється від відповідальності. Винятком з цього правила є покладення відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання, оскільки гроші завжди є в обігу і способи їх придбання особою теж існують різні. т

Ч 2 ст. 625 Цк визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов’язання. По-перше, боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. По-друге, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити йому 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. По-третє, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, має сплатити кредиторові 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Ст. 617 ЦК вказує, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Задача 13

19. Любімов звернувся до свого приятеля Іванчука з проханням позичити йому 10 000 грн. строком на два місяці. Іванчук погодився на пропозицію, але за умови передачі йому під заставу цінного майна. 12 лютого 2004 р. Іванчук передав Любімову під розписку 10 000 грн. у позику зі строком повернення до 12 квітня 2004 р., а Любімов в свою чергу передав Іванчуку в забезпечення виконання зобов’язання за договором позики комп’ютер вартістю 2 500 грн. та комплект ювелірних прикрас (каблучку та сережки) вартістю 8000 грн. В зазначений термін Любімов не зміг розрахуватися з Іванчуком. А коли 23 серпня 2004 р. Любімов запропонував позичені гроші, Іванчук відмовився їх прийняти, вказавши, що оскільки Любімов не повернув гроші в строк, він став власником переданих речей і вже встиг реалізувати їх спільному знайомому Логвінову.

Любімов вирішив звернутися до юриста і з’ясувати, чи не порушені його права?

Яке роз’яснення має він отримати?

.

В даному випадку має місце застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Згідно ст.589 ЦК у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатсль набуває право звернення стягнення на предмет застави. Тобто, оскільки Любімов не- виконав зобов'язання у встановлений строк (до 12.04.2006р.), то Іванчук набув право звернення стягнення на предмет застави. Однак ст.590 та ст.591 ЦК визначають правила звернення стягнення та предмет застави та реалізації предмета застави. Відповідно до вказаних норм звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. А реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше встановлено договором або законом. Таким чином, дії Іванчука не відповідють вимогам цивільного законодавства, оскільки він не звернвся до суду для звернення стягнення на ком'ютер та ювелірні прикраси (предмет застави) і самостійно реалізував їх своєму знайомому. В цьому випадку права Любімова дійсно були порушені. 1З