5.Етапи формування моральної поведінки

Формування моральної поведінки – процес тривалий, що проходе декілька етапів.

Перший етап – змушене прийняття вимог, що надаються школяреві педагогами. При цьому можливо декілька варіантів. Якщо особистий досвід школяра не співпадає з моральними нормами і вимогами, які до нього додаються, він може засвоїти ці вимоги формально і виконати їх тільки у присутності дорослих або зовсім не буде підкорятися цим вимогам…

Другий етап – школяр приймає вимоги добровільно, усвідомлюючи свої обов’язки, однак ці вимоги залишаються для нього зовнішніми збудниками вчинків.

Третій етап – моральні вимоги, що йдуть від вчителя, стають особистими, внутрішніми вимогами. Це відбувається тоді, коли у школяра виробляється система переконань і ідеалів. Переконання – це такі знання, судження, думки, які пов’язані з глибоким визнанням, перейманням їх дійсності. Вони стають постійно діючими мотивами поведінки школяра, і на цій основі виникне моральна сталість особистості, тобто здібність учня зберігати вірність засвоєним принципам, зберігати відповідну їм поведінку, можливість протистояти негативним впливам оточуючого середовища. Школяр набуває свого роду моральний імунітет до негативних, асоціальних впливів…

Четвертий етап – школяр активно впливає на оточуючих, намагаючись змінити їх поведінку згідно своїм переконанням і ідеалам. Сформувавшись під відповідним впливом середи, школяр на цьому етапі свого розвитку починає сам свідомо, цілеспрямовано впливати на цю середу, тобто проявляти суспільну активність.

6. Формування моральних якостей

Одним із базових моральних якостей є почуття обов’язку, відповідальності. Воно визначає інші моральні прояви – самовідданість, мужність, наполегливість, свідомість, активність.

Формування почуття обов’язку та відповідальності на уроках фізкультури визначається наступними умовами:

- усвідомленням учнями того факту, що їх здоров’я, вміння і якості є цінністю і досягненням суспільства, що забезпечує високу продуктивність і обороноздатність свого народу, тому укріплення здоров’я і підвищення працездатності не є особистим ділом молодих людей;

- визнанням учнями, батьками і педагогічним колективом школи важливості і значимості фізичної культури як загальноосвітнього предмету; у зв’язку з цим успішність школярів з фізичної культури має привернути таку ж увагу батьків і класних керівників, як і успішність з літератури, математики, фізики тощо;

- виконанням школярами різних доручень вчителя фізичної культури: підготовка до уроку і приборка після уроку інвентарю, надання допомоги в проведенні уроку у якості групового керівника, ремонт спортивного обладнання, підготовка спортивного вечора, суддівство внутрішкільних змагань та ін.;

- участю школярів у змаганнях за честь класу і школи, участю у естафетах і спортивних іграх на уроках фізкультури.

Основою щодо формування у учнів почуття обов’язку, честі є виховання совісті. Як сказав академік Д.С. Лихачов, совість підказує, а честь діє…

Суттєва роль у вихованні почуття обов’язку і відповідальності належить оцінки поточної успішності і повсякденного відношення учнів до занять. Треба також широко інформувати школярів за результати різних змагань, в яких приймали участь команди школи, підкреслюючи доробок в загальний успіх кращих учнів. Це сприяє усвідомленню їм почуття відповідальності перед шкільним колективом, збуджуючи у інших учнів бажання також відстоювання честі свого колективу.

Також треба обговорювати у класі і спортивному колективі школи і негативні явища, що мали місце на змаганнях (неявки без поважних причин тощо), щоби на цих прикладах показати, як безвідповідальність окремих школярів підводить весь колектив.

Громадська робота учнів у колективі фізичної культури школи, виконання обов’язків фізорга класу, капітана команди, старости спортивної секції – все це слугує за певних умов засобами виховання школярів почуття обов’язку та відповідальності.