22. Увага учнів у навчальній діяльності.

Увага – це спрямованість і зосередженість свідомості на чому-небудь, предметі, явищі, дії, думці.

Неуважність учнів, її причини і наслідки. Учителю важливо визначити, уважний учень у даний момент чи ні. Це можна зробити двома способами – по зовнішньому вигляді учня (застигла поза, напружене вираження обличчя і т.п. – це прояв уваги) і задаючи питання по ходу пояснення і показу навчального матеріалу.

Причин неуважності учнів може бути декілька. Якщо неуважність притаманна всьому класу, то причина швидше всього в самому вчителі:

- не зумів донести до розуміння учнів важкий матеріал;

- сухо і монотонно його викладав;

- не забезпечив нормальні гігієнічні умови в залі (сперте повітря чи відсутність провітрювання, висока чи низька температура повітря в залі викликає відчуття дискомфорту і швидке стомлення учнів);

- шум, що доноситься з вулиці чи поява на уроці незнайомої людини.

Якщо неуважні окремі учні, то спочатку треба з’ясувати, чи завжди їм притаманна неуважність, чи вона ситуативна, виникла тільки на даному занятті. Якщо неуважні ті самі учні, то це може бути пов’язане з наступними причинами:

- з неуважністю як особистісною характеристикою;

- з легкістю матеріалу для окремих учнів (наприклад, для спортсменів, які часто заявляють, що на уроках фізкультури їм «робити нічого»);

- зі слабкою підготовленістю учня, який вважає, що йому все рівно за однокласниками не погнатися;

- з недоліками зору (короткозорістю) чи слуху (приглухуватістю), з наявністю в деяких школярів головних болів.

Окрім зниження ефективності засвоєння навчального матеріалу, що приводить і до зниження успішності з фізичної культури, неуважність учнів може привести до травматизму.

Травматизм при виконанні фізичних вправ виникає частіше через порушення правил безпеки, а також у результаті помилок, що є наслідком слабкої технічної і фізичної підготовленості учнів.

Способи підтримки стійкої уваги на уроці фізичної культури. Стійкість навмисної уваги учитель фізичної культури може підвищити різними способами.

Протягом всього уроку – підтримуючи дисципліну, швидко виявляючи причини її порушення.

При постановці завдання уроку:

1. Чітко ставлячи мету і завдання уроку, розбиваючи поурочне завдання на етапи, внутрішньо самостійні частини (у зв'язку з тим, що учні не можуть довго утримувати увагу на одному завданні).

2. Ставлячи завдання, потрібно перевірити, чи прийнята вона учнями, чи зрозуміла вона: адже учень може виконати вправу як усі, але звернути увагу не на те, що вимагає вчитель, а на поставлене перед собою завдання (наприклад, замість того щоб стежити за правильністю відштовхування при стрибках у довжину, він поставить завдання стрибнути якнайдалі, не звертаючи уваги на техніку стрибка).

При поясненні вправи:

1. Показуючи логічний зв’язок між окремими завданнями, щоб перехід від одного завдання до іншого був свого роду продовженням того самого процесу. Особливо важливо дотримуватися цього правила при теоретичній підготовці на уроках фізичної культури…

2. Не просто пояснюючи, а міркуючи над найбільш ефективним способом рішення завдання, задаючи учням питання, утягуючи їх у процес мислення. Це змушує учнів думати, підтримує їхню увагу на оптимальному рівні, створює в них готовність відповідати на питання.

3. Даючи пояснення бадьорим голосом, не затягуючи їх, не перетворюючи в довгі монологи, не пояснюючи багаторазово те, що учні вже зрозуміли чи вже знають з попередніх занять.

При виконанні учнями навчального завдання гарний ефект в утриманні уваги дають наступні засоби:

1.Вибір оптимального темпу роботи; занадто низький темп розхолоджує, розосереджує увагу, а занадто високий – не дає часу зосередиться,…швидко викликає стомлення, що теж приводить до зниження інтенсивності уваги.

2.Планування на урок оптимального обсягу роботи; при дуже великому обсязі увага стає нестійкою внаслідок одноманітності, монотонності чи ж унаслідок стомлення, а при малому обсязі – з’являються паузи, учні починають відволікатися.

3.Розмаїтість роботи з уведенням змагальних моментів, ігор, особливо в молодших класах; однак…пам’ятати, що сильне емоційне збудження заважає зосередженню уваги на техніці вправи. Тому використання цих вправ (підскоки, вправи з ударами і т.п.) перед розучуванням техніки рухів недоцільне.

4.Стимулювання уваги учнів в окремі моменти уроку підкресленням важливості виконуваної вправи для оволодіння технікою гри в баскетбол, стрибка в довжину і т.д. Труднощі активізації й утримання уваги на уроках фізичної культури полягають в тім, що школярі вміють по-своєму бігати, стрибати, перекидатися…Важно відразу сказати учнем, що виконання ряду спортивних вправ має специфіку в техніці в порівнянні з життєвими руховими навичками, що ця специфіка обумовлена найбільш раціональним використанням наявних у людини рухових якостей і що зневага правильною технікою приводить до зниження швидкості бігу, сили відштовхування і т.п.

5.Поступове розкриття у вправі, що розучується, усе нових і нових нюансів, показ різних варіантів вправи, що розучується, буде створювати ефект новизни, оживить їхню увагу.

6. Усунення причин негативного відношення учня до вправи, що розучується, виникаючого, наприклад, через острах робити цю вправу. Острах звужує увагу, заважає направляти її на контролювання техніки виконуваної вправи…