3.3. Трудова діяльність дитини дошкільного віку

На відміну від праці дорослих трудова діяльність дош­кільника не створює об'єктивно значущого продукту, од­нак має велике значення для його психічного розвитку. Це зумовлено передусім тим, що підготовка дитини до май­бутньої трудової діяльності починається задовго до її участі у суспільно корисній праці. Необхідні для цієї ді­яльності психічні якості особистості формуються під впли­вом умов життя і виховання.

Трудова діяльність спрямована на створення суспільно корисних продуктів - необхідних людству матеріальних і духовних цінностей.

Форми трудової діяльності дошкільника різноманітні: самообслуговування, виконання обов'язків чергового, до­ручень дорослих, догляд за кімнатними рослинами і тва­ринами, праця на ділянці дитячого садка, виготовлення виробів з паперу, картону, дерева, тканини тощо.

У дошкільному віці трудова діяльність лише починає формуватися, тому особливо важливу роль в її організації та спрямованості відіграють дорослі. Вони повинні заціка­вити дитину цією діяльностю, пояснити її значущість, спрямувати і скоригувати дії, оптимістично оцінити ре­зультати. Для вихователя важливо організувати спільну працю групи, знайти місце у ній для реалізації зусиль кож­ної дитини, допомогти освоїти раціональні прийоми взає­модії, сформувати у собі здатність працювати на загальну користь, уміння до кінця і якомога краще виконувати до­ручену справу.

За недостатньої уваги дорослого у процесі трудової ді­яльності дошкільника може змінитися мотивація, і він працюватиме не в інтересах колективу, а задля задово­лення від процесу праці, її результатів, наприклад від зробленої для себе іграшки. Це означає, що процес праці сам по собі ще не забезпечує збереження суспільного мо­тиву, його необхідно підкріплювати оцінюванням досяг­нень дитини, зосередженням її уваги на важливості спільної справи тощо. Без цього трудова діяльність дош­кільника, особливо на початкових етапах її формування, нічим не відрізнятиметься від звичної для нього резуль­тативної діяльності.

Упродовж дошкільного дитинства початкові форми трудової діяльності формують передумови для розвитку різних видів дитячої діяльності (насамперед, продуктивну та ігрову), довільності її поведінки, цілеспрямованості дій, запровадження елементів планування, оволодіння трудо­вими вміннями і навичками. Завдяки цьому відбувається становлення власне трудової діяльності, вкорінення у ній суспільних мотивів.

Формування психологічних передумов трудової діяльності дошкільника

У дошкільному віці необхідно сформувати психологіч­ні передумови майбутньої трудової діяльності. Такими пе­редумовами є:

а) вміння діяти доцільно, відповідно до обставин і ви­мог інших людей;

б)   розвиток довільних рухів руки, узгоджених з деяки­ми фізичними і функціональними особливостями предме­тів, що використовуються;

в) здатність раніше уявляти результати своїх дій, пла­нувати послідовність їх виконання;

г) різноманітні рухові навички.

Уже на першому році життя відбувається інтенсивне формування довільних рухів руки, закладаються основи узгодженої роботи руки й ока, з'являються результативні дії. Оволодіння дитиною мовленням створює передумови для словесного регулювання її дій, вироблення у неї здат­ності підпорядковувати свою поведінку вимогам тих, хто її оточує.

До початку дошкільного віку діти оволодівають віднос­но розвинутими діями, які мають результативний характер. Потім настає перехід від результативних до продуктивних дій. Малюк вже намагається не лише використати готовий предмет, а й перетворити його, у нього розвивається здат­ність уявляти результати своїх дій, планувати їх послідов­ність, прагнення досягнути конкретного результату.

Трудова діяльність передбачає наявність певних прак­тичних умінь (наприклад, уміння користуватися найпрос­тішими знаряддями), ознайомлення з властивостями ма­теріалів. Вона вимагає розвитку інтелектуальних якостей (здатність планувати свої дії і передбачати їх результати), певного рівня розвитку волі (стійке прагнення досягнути мети, отримати задуманий продукт, вміння підпорядкову­вати поведінку поставленим цілям).

У продуктивних видах діяльності (зображувальна, конструктивна) відбуваються загальний розвиток довіль­них дій, формування різноманітних рухових навичок. Са­мообслуговування, зображувальна діяльність, виготовлен­ня виробів із різноманітного матеріалу потребують певних умінь, пов'язаних із доцільним використанням предметів домашнього вжитку і найпростіших інструментів. Завдя­ки цьому, за П. Гальперіним, відбувається формування «знаряддєвих операцій» - специфічно людських нави­чок, які полягають в умінні підкоряти рухи руки логіці ру­ху «знаряддя». Оволодіння ними має надзвичайно важли­ве значення для підготовки дитини до майбутньої трудової діяльності.

Особлива роль у становленні трудової діяльності нале­жить грі, в якій формуються і виявляються мотиви май­бутньої суспільно корисної діяльності. Збагачуючи дитину враженнями, спонукаючи її до гри, дорослі орієнтують її на суспільно корисну працю, сприяють виробленню пози­тивного ставлення до неї. У грі дитина відображає трудове життя дорослих, учиться будувати взаємини, засвоює дея­кі трудові операції. З огляду на специфічні ознаки праці дошкільників П. Булонський зауважував, що у цьому віці важко розмежувати її і гру, дитина не бачить між ними ве­ликої різниці, бо вища форма праці (творча праця), як і гра, містить у собі й елемент насолоди процесом діяльнос­ті. Тому, граючись, дитина готується до творчої праці.

Спостереження за сюжетно-рольовими іграми на по­бутові, виробничі теми дає підстави для висновків про ставлення дітей до праці, про те, що вони вважають у ній основним, які відносини відображають. Гра як провідний вид діяльності дошкільника допомагає формувати пози­тивне ставлення до праці, її суспільну мотивацію, мо­ральні взаємини. В іграх дитина засвоює особливості вза­ємин, мотиви трудової діяльності, якості людей, якщо все це є природним елементом гри, а не нав'язується зі сторони.

Наприклад, позитивне ставлення до праці з самообслу­говування, за спостереженням Я. Невзеровича, долає такі етапи:

1)  розуміння дитиною значення запропонованої їй ро­боти для колективу, за одночасної нездатності розпочати і довести до кінця справу. їй потрібен систематичний кон­троль вихователя і дитячого колективу. Під впливом нага­дувань, похвали, осуду дитина починає засвоювати належ­ну систему поведінки;

2)    здійснення самообслуговування без зовнішнього контролю. Це відбувається лише під час чергувань і в ме­жах безпосередніх обов'язків дитини;

3) самоініціативне виконання роботи, яку раніше дити­на виконувала лише під час чергувань, старання допомог­ти іншим. На цьому етапі виникає внутрішня потреба в ді­яльності;

4)  організація діяльності на основі усвідомлення своїх обов'язків чергового, без зовнішнього контролю. Дитині вже не потрібно безперервно нагадувати про її обов'язки, підкріплювати її старання похвалою або осудом;

5)  перенесення дитиною досвіду ставлення до людей і обов'язків в інші умови, інші сфери діяльності (заняття, ігри). У нових умовах вона також доводить справу до кін­ця, допомагає іншим, вболіває за якісне виконання спіль­ної справи. Отже, сформований в одному виді діяльності досвід стає основою поведінки дитини в іншому виді ді­яльності.

Не кожна дитина у розвитку самообслуговувальної праці обов'язково і з однаковою швидкістю долає всі ета­ни. У цій сфері простежуються суттєві індивідуальні від­мінності, які залежать від сформованого у дитини ставлен­ня до трудових обов'язків.

Становлення трудової діяльності дошкільників

Із допомогою батьків і вихователів, під впливом їх ви­мог дитина спершу виконує окремі доручення, потім складніші завдання, результати яких потрібні не лише їй, а й іншим дітям, дорослим. Об'єктивна цінність цієї діяль­ності невелика, однак вона позитивно впливає на форму­вання вольових і моральних якостей особистості, підготов­ку її до майбутньої корисної діяльності.

На кожному віковому етапі трудова діяльність до­шкільника характеризується своїми особливостями.

У молодшому дошкільному віці праця має наслідуваль­ний характер. Однак це наслідування є не простим, а та­ким співробітництвом, у якому дитина, за П. Блонським, стає «помічником дорослих у їх побутовій праці: викону­ючи спочатку паралельно працю дорослого, якого вона ко­піює, дитина поступово, не без уваги дорослого, вступає у більш складне співробітництво з ним у ролі його помічни­ка, правда, ще дуже слабкого». Участь молодших дошкіль­ників в елементарній трудовій діяльності носить ігровий характер, оскільки приваблює своєю цікавістю. Її своєрід­ний взаємозв'язок із грою зберігається у праці середнього, іноді і старшого дошкільника. Однак трудова діяльність дітей не повинна ґрунтуватися лише на інтересі, хоча і не слід виключати його. Завдяки вихованню основою дитя­чих трудових зусиль має бути не зацікавленість, а усвідом­лення їх корисності, необхідності. З розвитком дитини на­віть найнеприємніша праця приноситиме радість, якщо її суспільна цінність буде очевидна.

Молодші дошкільники, за словами О. Запорожця, пра­цюють не для отримання результату, головне для них - задоволення від процесу діяльності. Невміння планувати свої дії, підпорядковувати їх свідомо поставленій меті, об­меженість трудових навичок не дає змоги молодшим дош­кільникам успішно справлятися зі складним трудовим завданням. Тому вони обмежуються лише простою пра­цею: допомагають накривати на стіл, поливають квіти, го­дують рибок тощо.

Ускладнюється й урізноманітнюється трудова діяль­ність у середньому дошкільному віці, коли дитина починає відрізняти працю як серйозну справу від гри, а її інтерес до неї поєднується з інтересом до її результату (продукту). Створення задуму дій починає передувати їх здійсненню, триває збагачення трудових навичок. У своїх трудових ді­ях, дитина виявляє більше самостійності, менше залежить від допомоги дорослих.

Старший дошкільник цікавиться не лише безпосеред­німи результатами своєї діяльності, а й їх значенням для інших людей. У його свідомості починають формуватися високі мотиви суспільно корисної праці, вольові якості, трудові навички. Діти вже захоплено працюють над виро­бами з паперу, дерева, із задоволенням допомагають дорос­лим, відповідальніше ставляться до отриманих доручень, їх трудова діяльність ускладнюється за обсягом, видами, змістом, ставленням до неї і спрямованістю.

Старші дошкільники особливо люблять допомагати до­рослим. Спершу ця допомога символічна, адже дитина ще не переймається відсутністю у себе умінь і навичок. Голов­не, що вона отримує задоволення від відчуття своєї належ­ності до серйозної справи, усвідомлює себе рівноправним учасником спільної діяльності. Завдяки цьому у неї з'яв­ляються зачатки працелюбства. Уміле підтримання її по­зитивних емоцій посилює інтерес до праці, бажання досяг­ти певного результату. Заради участі у праці, яка має об'єктивну користь, діти можуть поступитися грою або ін­шими цікавими заняттями.

Неабияке значення для дітей має результат їхньої тру­дової діяльності. Молодші дошкільники взагалі відмовля­ються виконувати завдання, якщо воно не завершується результатом, старші - самі надають зміст своїм діям. Без­результатна праця неприваблива для дітей, як і для дорос­лих. Однак маленькі діти ще не можуть ставити перед со­бою творчі цілі - це роблять дорослі, формулюючи конкретні завдання діяльності. Завдяки цьому в малюків пос­тупово розвивається цілеспрямованість - здатність намі­тити ціль і добиватися її досягнення.

Особливості уявлень дошкільників про працю дорослих

Одним із способів формування у дитини прагнення до трудової діяльності є ознайомлення з працею дорослих, її видами, знаряддями праці, результатами. Знання про тру­дову діяльність людей є центральною ланкою знань про со­ціальну дійсність, вони зумовлюють соціалізацію особис­тості дитини, забезпечують розуміння завдань суспільства і кожної людини, стимулюють розвиток соціальної перцеп­ції (сприймання), інтересу до трудової діяльності, позитив­ного ставлення до праці та її результатів уже в дошкільно­му віці. Формування у дітей правильних уявлень про пра­цю дорослих, прищеплення інтересу і поваги до людей-трудівників, позитивного емоційного ставлення до неї - найважливіший компонент психологічної готовнос­ті до праці.

Дитина-дошкільник володіє високим рівнем пізна­вальної активності і дуже рано починає цікавитися трудо­вою діяльністю людей. Її життя розгортається у певному соціальному середовищі, в якому вона спостерігає працю дорослих, нагромаджує враження від їх поведінки і дій, намагається наслідувати їх в іграх і побуті. Заохочення цього інтересу, створення умов для отримання інформації про працю дорослих, ефективне її засвоєння особливо по­зитивно позначається на розвитку дитини. Знання про професії діти отримують від батьків, вихователів, стар­ших братів і сестер, бабусь і дідусів, однолітків, із власних спостережень, за допомогою засобів масової інформації. Засвоєння малюками певних знань про працю дорослих, різноманітні професії стимулює виникнення у них нового типу поведінки, опосередкованої уявленнями про трудові і суспільні функції людей, про ставлення до праці, одне до одного.

Старші дошкільники знайомі з різноманітними видами праці (виробнича, сільськогосподарська, у сфері обслугову­вання тощо), багатьма професіями (4-15). Загалом у пере­ліку професій дошкільники виокремлюють приблизно 90 їх найменувань. Та це не означає, що про кожну професію вони мають вичерпні уявлення.

Найпопулярніші серед дошкільників професії систе­ми «людина - техніка», передусім - водія різноманітних видів транспорту, будівельні спеціальності (зварювальник, кранівник, бульдозерист, екскаваторник, столяр, слюсар, муляр); військові (льотчик, танкіст, ракетник, вертолітник, космонавт); різноманітні робітничі професії (вантажник, кочегар, гірник, ткаля, оптик, поліруваль­ник, поліграфіст) тощо. Досить привабливі для них такі професії системи «людина - людина», як лікар, вихова­тель, няня, музичний керівник, учитель, продавець, ку­хар, медсестра, міліціонер. Добре відомі дітям професії системи «людина - природа»: садівник, дресируваль­ник, хлібороб, рибалка тощо. Небагато прихильників мають професії системи «людина - художній образ», наприклад актор, письменник, скульптор. Однак у цій системі популярні серед дітей професії циркача, балери­ни, музиканта.

Часто найменування професії діти замінюють наймену­ванням підприємства або закладу («у зоопарку», «на фер­мі», «на заводі, де роблять іграшки», «у магазині»), поса­ди - директор, начальник цеху, капітан корабля тощо.

Уявлення дітей про професії мають суттєві статеві від­мінності. Дівчатка віддають перевагу професіям системи «людина - людина», хлопчики - системи «людина - техніка», військовим спеціальностям. Вони частіше, ніж дівчатка, називають професії системи «людина - приро­да» і «людина - художній образ», тобто є носіями ширшої інформації про професії.

Діти старшого дошкільного віку в основному правильно уявляють структуру трудового процесу, найкраще - най­цікавішу їм професію. Вони вже називають від 3 до 6 пред­метів, потрібних людям певної професії для роботи, а та­кож необхідні психологічні якості (учитель - «повинен ба­гато знати», інженер - «уміти думати», льотчик - «не боятися висоти»). Легко називають і трудові дії, послідовно розкривають процес праці (водій - «перевіряє мотор і ко­леса, тримає кермо, стежить за дорогою, їде, куди потріб­но»; вихователь - «учить дітей доброму, займається з ни­ми, водить на прогулянки, проводить заняття, щоб діти бу­ли розумними»). В основному діти правильно розуміють і суспільну значущість результатів праці (для чого вона пот­рібна) різноманітних професій. Складніше їм даються знання, які не можна повідомити безпосередньо у життєвій ситуації, тому міські діти, як правило, мало знають про працю і життя людей у селі.

Велику роль у формуванні правильних уявлень про працю відіграє сім'я, вона найбільше сприяє трудовому вихованню дітей. Діти спостерігають за роботою батьків, інших родичів, бачать, як вони цікавляться справами один одного, їх взаємодопомогу.

Чим старша дитина, тим більший у неї досвід власної трудової діяльності і тим більше цікавиться працею дорос­лих, особливо батьків. Основним джерелом, із якого діти черпають знання про працю батьків, є безпосереднє сприй­мання їхньої праці. Однак дитячі уявлення про працю батьків значно бідніші, ніж уявлення про працю людей найцікавіших для них професій. Рівень уявлень про працю

батьків залежить і від джерела інформації: найвищий він у дітей, які мають змогу безпосередньо спостерігати за їх роботою, слухати розповіді про неї.

Під впливом цілеспрямованої роботи дошкільного закладу діти краще усвідомлюють значення трудової діяльності у житті кожної людини, у т. ч. своїх батьків, починають розуміти, що мама і тато працюють не лише для утримання сім'ї. Старші дошкільники уже гордяться успіхами батьків, розповідають про них своїм товаришам.

Отже, основними способами формування психологічної готовності дошкільника до праці є ознайомлення його з працею дорослих, її результатами, організація відповідно до їх вікових та індивідуальних можливостей трудової діяльності. Його зміст і методи у дитячому садку обумовлюються програмою навчально-виховної роботи, у сім'ї - особливостями домашнього побуту, способу життя, сукупністю уявлень батьків про цінність людської праці.

Вплив трудової діяльності на психічний розвиток дошкільника

Праця розвиває фізичні, розумові і моральні якості дітей. Досягнення результату, успішність спільної діяльності, розуміння користі своїх зусиль викликає радісне переживання, сприяє формуванню позитивного ставлення до праці, розвиває у дітей працелюбність, упевненість у своїх силах.

У колективній діяльності дітей формуються високі мотиви трудової діяльності. Вони починають ставити інтереси інших людей вище від своїх; прагнуть добре виконувати роботу, доводити її до кінця; за необхідності допомагають товаришам, беруться за роботу, яку їм не доручали. Усе це свідчить про глибокі зміни у їх психології.

Трудова діяльність є потужним джерелом загального розвитку дитини: у праці формується моральна вихова­ність особистості, розвивається стійкість поведінки, зіб­раність, дисциплінованість, ініціативність, уміння пере­борювати труднощі, прагнення добре виконати роботу. Тому особливе значення має формування у дошкільників соціально-психологічної готовності до праці - цілісної характеристики особистості, яка охоплює мотиваційні, когнітивні, емоційно-вольові, поведінкові якості, що за­безпечують оптимальне функціонування її у певному тру­довому колективі. Різноманітні компоненти соціальної готовності до праці неоднаково виявляються у різні віко­ві періоди, однак більшість з них закладаються у дош­кільному дитинстві.

Праця об'єднує дітей, оскільки вони вчаться працюва­ти разом, допомагати одне одному, опановують культуру стосунків співробітництва, пізнають суть дружби, вироб­ляють уміння уважно ставитися до своїх товаришів і до продуктів їхньої праці. Розвиває праця і психічні якості дітей: спостережливість, точність сприймання, образну пам'ять, мислительні операції, уяву, кмітливість, ініціа­тивність, зосередженість. У процесі праці дитина засвоює корисні знання про предмети і знаряддя, їх призначення і використання, порівнює їх, робить власні висновки.

Основним структурним компонентом трудової діяль­ності є практичні дії, завдяки яким дитина вступає у безпо­середні контакти з навколишнім світом, виявляє актив­ність та ініціативу. З віком діяльність дитини урізноманіт­нюється, що позначається на її інтересах, пізнавальній діяльності. Праця приваблює дитину своїм змістом, розви­ває її здібності, створює передумови для радісних відчуттів, включає у певні трудові стосунки, сприяє її залученню до світу дорослих.

Позитивний вплив різних видів трудової діяльності на розвиток дитини залежить від методів педагогічного ке­рівництва ними. Праця повинна бути організованою так, щоб дитина не лише набувала нових умінь, а й розвивала­ся психічно, формувала позитивне ставлення до праці до­рослих, виробляла суспільні мотиви власної трудової ді­яльності, розвивала самостійність, поглиблювала об'єк­тивну оцінку своїх умінь і вмінь товаришів, вчилася працьовитості, наполегливості, мала об'єктивну самооцін­ку тощо, тобто зростала особистісно.