4.5. Розвиток пам’яті дітей дошкільного віку

 

Дошкільний вік характеризується інтенсивним роз­питком здатності до запам'ятовування і відтворення. Ре­зультати мислення фіксуються, зберігаються і відтворю­ються у корі головного мозку. Цей період залишає багато яскравих спогадів на все життя. Пам'ять дошкільника за­звичай має мимовільний характер. Довільна пам'ять, що починає розвиватися у середньому дошкільному віці, сут­тєво вдосконалюється у старших дошкільників.

Результати психологічних досліджень свідчать, що у цей період за домогою слова можна навчити дитину зусил­лями волі зосереджувати увагу на виконанні конкретних завдань.

Мимовільна пам’ять дошкільників і умови її розвитку

Розширення кругозору, оволодіння знаннями, навич­ками і вміннями, ускладнення діяльності, стосунків з до­рослими зумовлюють зміни, якісні перетворення у пам'яті дитини. На основі запам'ятовування дитина розповідає вивчений вірш, використовує у грі засвоєні правила, від­творює показані їй рухи. Іноді дошкільнику не вдається відтворити предмет, згадати вірш, але він легко впізнає їх при наступному сприйманні. У такому разі відсутнє від­творення матеріалу, однак наявне впізнавання, якому та­кож передує запам'ятовування.

Запам'ятовування буває мимовільним (нецілеспрямо- ваним) і довільним (цілеспрямованим). Залежно від особ­ливостей цих процесів пам'ять поділяють на мимовільну і довільну.

Мимовільна пам'ять - запам'ятовування і відтворення матеріа­лу, яке здійснюється без контролю з боку свідомості і без докла­дання зусиль.

Пам'ять дошкільника здебільшого мимовільна, тобто найчастіше він не ставить перед собою свідомої мети щось запам'ятати. Запам'ятовування і пригадування відбува­ються у діяльності і залежать від її характеру. Як ствер­джують психологи, джерелом пам'яті дитини є інтерес.

Вона легко і надовго запам'ятовує те, що її цікавить, при­ваблює своєю яскравістю, незвичністю, динамізмом, з чим вона активно діяла (гралася, конструювала, перекладала тощо). Істотну роль при цьому відіграє слово: називання предметів сприяє кращому їх запам'ятовуванню. Зале­жить розвиток пам'яті і від характеру мовної діяльності, яка вимагає запам'ятовування словесного матеріалу, а та­кож ігрової діяльності.

Мимовільна пам'ять є необхідним елементом і законо­мірним продуктом пізнавальної і практичної діяльності людини, оскільки забезпечує збереження, актуалізацію одержуваної людиною інформації, регуляцію її поведінки. Вона має вибірковий характер, пов'язана з мотивами і ці­лями діяльності. Ефективність мимовільного запам'ятову­вання залежить від ролі у структурі діяльності об'єктів, які дитина сприймає. Отже, необхідною умовою мимовіль­ного запам'ятовування є дійове ставлення до матеріалу. Це підтвердив експеримент з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку, яким було запропоновано класифікувати зображені на 15-ти картинках предмети. На них також бу­ли написані числа. У цьому досліді діти добре запам'ято­вували предмети, а числа їх пам'ять не фіксувала. У дру­гому досліді необхідно було розкласти ті самі картинки у порядку зображених на них чисел. Цього разу діти за­пам'ятовували числа, а не предмети. Предмети і числа во­ни добре запам'ятовували лише під час виконання яки­хось дій з ними. Експеримент довів, що мимовільне за­пам'ятовування під час змістовної для дитини діяльності завжди продуктивніше, ніж довільне. Наприклад, під час класифікації картинок за змістом зображених на них предметів діти запам'ятовували їх краще, ніж у досліді, у якому їм потрібно було запам'ятати картинки, розклавши для цього їх на групи.

Продуктивність мимовільного запам'ятовування під­вищується, якщо запропоноване дитині завдання передба­чає активне орієнтування у матеріалі, виконання мисли­тельних операцій (придумування слів, установлення кон­кретних зв'язків тощо).

У молодшому дошкільному віці єдиною формою робо­ти пам'яті є мимовільне запам'ятовування і відтворення. Дитина запам'ятовує те, на що звертає увагу у діяльнос­ті, що цікавить і справляє враження. Вона ще не може поставити перед собою мету запам'ятати що-небудь, не застосовує для цього спеціальних прийомів. Коли дітям 3-х років запропонували одні картинки розглянути, а ін­ші запам'ятати, вони дивилися на них, міркуючи і згаду­ючи пов'язані з ними випадки з минулого досвіду, але жодних дій для запам'ятовування не виконували. Не на­магалися діти запам'ятати слова і під час гри, виконуючи роль покупця, якому доручено було придбати певні про­дукти (називалось 5 слів).

Щоб дошкільники краще зберегли у пам'яті будь-який матеріал, необхідно організувати їхню діяльність з ним, адже успішність мимовільного запам'ятовування тим кра­ща, чим активніше дитина діє з предметами, які їй необ­хідно запам'ятати, чим важливіші ці предмети у її діяль­ності. Наприклад, діти, яким потрібно розподілити кар­тинки на групи, запам'ятовують їх значно краще, ніж діти, які обмежуються лише їх розгляданням.

Розвиток мимовільної пам'яті відбувається у зв'язку з розширенням інтересів дітей. З формуванням нових інте­ресів до явищ природи, суспільного життя дошкільник зо­середжено їх спостерігає, уважно вислуховує пояснення щодо них, краще запам'ятовуючи.

Істотне значення для запам'ятовування і відтворення мають способи запам'ятовування й умови, у яких вони від­буваються. Це підтвердили дослідження мимовільного, безпосереднього запам'ятовування дошкільниками 10-ти нових слів: у сюжетній грі «Подорож», під час праці, слу­хання оповідання К. Ушинського «З природи» і в умовах лабораторного досліду (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Особливості запам'ятовування дітьми слів у різних видах діяльності

Вид діяльності	Вік
	1	2	3	4
Гра	2,7	2,9	2,0	1,5
Праця	3,5	3,6	3,9	2,9
Слухання оповідання	4,2	4,4	4,8	3,5
Лабораторний дослід	4,6	5,1	5,6	3,8

 

Як свідчать дані таблиці, кількість мимовільно утри­маних у пам'яті слів збільшується з віком дітей в усіх ви­дах діяльності; найефективнішим для збільшення лекси­ки є слухання оповідання (крім 3-річних дітей); найменш ефективне - запам'ятовування в лабораторних умовах.

У маленьких дітей ще немає настанови на запам'ятову­вання запропонованого матеріалу. Тільки після 5-ти років вони починають уважно розглядати матеріал, який необ­хідно запам'ятати, намагаються групувати слова, малюн­ки, застосовуючи різні прийоми для їх запам'ятовування і відтворення.

Мимовільне запам'ятовування в дошкільному дитинс­тві зазвичай дуже точне, а зафіксована в пам'яті інформа­ція зберігається довго. Не втрачає мимовільна пам'ять сво­го значення і в наступні роки.

Довільна пам’ять і етапи її розвитку у дошкільному віці

Формування довільної пам'яті відбувається на основі ро­зумового розвитку дитини. Передумовами її виникнення є: успіхи в розвитку довільної практичної та ігрової діяльнос­ті; формування у дітей дій, для яких необхідна характерна для довільного запам'ятовування орієнтація на майбутнє і орієнтація на минуле, характерна для довільного відтворен­ня. Такі дії зумовлюють у дитини вимоги дорослих, наприк­лад, виконати доручення не зараз, а через деякий час, роз­повісти про побачене на прогулянці; певний рівень мовного розвитку (вироблення вміння у мовленні діяти з уявлювани- ми речами). Завдяки цим передумовам дитина спочатку вчиться запам'ятовувати чи пригадувати за ініціативою до­рослих, потім поступово сама стає ініціатором.

Довільна пам'ять- процес запам'ятовування і відтворення ма­теріалу, що передбачає свідому постановку мети та вимагає во­льових зусиль.

Вона починає формуватися у середньому дошкільному віці. Ранні її прояви спостерігаються в запам'ятовуванні умов сюжетно-рольової гри, без якого неможливе успішне виконання дитиною взятої на себе ролі. У грі вона за­пам'ятовує значно більше слів, ніж за вимогою дорослого.

Оволодіння довільними формами пам'яті охоплює кілька етапів.

1.                  Виокремлення завдань запам'ятати, пригадати за відсутності в практиці дитини необхідних для цього при­йомів. Завдання пригадати вона виокремлює раніше, ос­кільки часто від неї чекають саме пригадування, відтво­рення того, що вона раніше сприймала або робила. Завдан­ня запам'ятати виникає на основі досвіду пригадування, усвідомлення дитиною, що, не запам'ятавши, вона не змо­же відтворити того, чого від неї чекають.

2.                  Використання прийомів запам'ятовування і прига­дування внаслідок підказок дорослих. Дорослий, даючи дитині доручення, пропонує його повторити, запитуючи про що-небудь, спрямовує пригадування дитини запитан­нями: «А що далі?», «А що він сказав?» тощо. Прийом повторення формує запам'ятовування. Дитина найшвид­ше оволодіває ним, тому її довільне запам'ятовування спо­чатку переважно механічне. Від повторення вголос вона переходить до повторення пошепки, про себе. Поступово вчиться осмислювати, зв'язувати матеріал, використову­вати ці зв'язки з метою запам'ятовування.

3.                  Усвідомлення необхідності спеціальних дій за­пам'ятовування, оволодіння умінням використовувати у них допоміжні засоби. Дитина розуміє, що потрібно за­пам'ятати, тому послуговується різними прийомами, спо­собами, щоб досягти цієї мети.

Пам'ять 3-4-річних дітей проходить три рівні розвит­ку: 1) відсутність мети запам'ятати і пригадати; 2) наяв­ність мети за несформованості способів, спрямованих на її здійснення; 3) поєднання мети запам'ятати, пригадати із застосуванням способів досягнення цього.

До завершення дошкільного періоду мимовільна па­м'ять залишається провідною. Довільне запам'ятовування і відтворення діти використовують порівняно рідко - ко­ли цього потребують відповідні завдання або вимагають дорослі(табл. 4.2).

Мимовільне запам'ятовування під час активної розу­мової роботи над матеріалом у дошкільному дитинстві про­дуктивніше, ніж довільне. Наприклад, діти, які без мети запам'ятати розкладали картинки відповідно до зображе­них предметів (для саду, для кухні тощо), запам'ятовува­ли їх значно краще, ніж діти, які розглядали ті самі кар­тинки із завданням запам'ятати. Однак мимовільне за­пам'ятовування, не пов'язане з виконанням активних дій сприймання і мислення, є менш тривалим, ніж довільне.

Для розвитку довільної пам'яті у дітей дошкільного ві­ку необхідно: розвивати їхню мимовільну пам'ять, яка є основою для наступного довільного відтворення (важливо, щоб було чим користуватися, що згадувати); спонукати дитину до відтворення спочатку під час виконання нею практичних доручень у грі, а потім - у навчальній діяль­ності; ставити перед дітьми завдання, вправляти їх у за­пам'ятовуванні, тренувати їхню пам'ять у діяльності; на­вчати різних способів запам'ятовування, звертаючи особ ливу увагу на розвиток логічної пам'яті.

У дошкільному віці дуже важливо спрямувати дитину на довільне запам'ятовування, донести до її свідомості не­обхідність у ньому, навчити спеціальних прийомів за­пам'ятовування.

Формування елементів логічної і інших видів пам’яті у дошкільному дитинстві

Дітям старшого дошкільного віку доступні не лише ме­ханічне запам'ятовування, а й елементи логічного, що ви­являється під час їхньої роботи із зрозумілим текстом. Як правило, вони відтворюють у середньому 4-8 добре знайо­мих слів, 1-2 - незнайомих.

Логічна пам'ять - пам'ять, яка грунтується на розумінні, осмис­ленні матеріалу.

Основну роль у її розвитку відіграє навчання. За спос­тереженням російського психолога Зінаїди Істоміної, діти, яких спеціально навчали прийомам організації логічних зв'язків (здійснювати вибір картинок до слова, щоб потім за картинками можна було пригадати слова), демонструва­ли у півтора раза вищі результати, ніж ті, хто намагався зробити це самотужки. Адже у процесі спеціального нав­чання діти оволоділи такими прийомами логічного запам'я­товування, як смислове співвіднесення і смислове групуван­ня, і успішно використовували їх. Таке навчання здійсню­ють у два етапи: 1) формування смислового співвіднесення і смислового групування як розумових дій; 2) формування вміння застосовувати ці дії у мнемічній діяльності.

Поетапне формування розумових дій використовують і під час мнемічної класифікації - мислительної операції, яка вимагає вміння аналізувати матеріал, зіставляти (співвідносити) між собою окремі його елементи, знаходи­ти у них спільні ознаки, здійснювати на цій основі узагаль­нення, розподіляти об'єкти на групи на основі виокремле­них у них і відображених у слові ознак. При цьому мнеміч- на класифікація проходить такі етапи:

1)                 практичні дії (діти використовують матеріально- практичні дії - вчаться розкладати картинки на групи);

2)                 мовні дії (після попереднього ознайомлення з кар­тинками дитина розповідає, які з них можна зарахувати до тієї чи іншої групи);

3)                 розумові дії (дитина подумки розподіляє картинки ми групи, потім називає їх).

Діти, навчившись виокремлювати у матеріалі групи (тварини, посуд, одяг тощо), зараховувати картинки до певної групи або до узагальнюючої картинки підбирати ('лементи, переходять до застосування групування з метою запам'ятовування.

Засвоєння групування як прийому логічного за­пам'ятовування спричиняє у дошкільників труднощі. Зпочатку у багатьох дітей відбувається роздвоєння розу­мової і мнемічної діяльності: виконуючи смислове групу­вання, вони забувають про необхідність запам'ятовувати картинки, а намагаючись їх запам'ятати, перестають гру­пувати. Однак після його засвоєння у дітей суттєво поліп­шується запам'ятовування, навіть без свідомого викорис­тання його у мнемічних цілях.

Опанування смисловим співвіднесенням як прийомом запам'ятовування залежить від віку та індивідуальних особливостей дитини, ефективності їх самоконтролю. Уперше його виявляють 4-річні діти. Помітно підвищуєть­ся він на межі 4-5 років. 5-6-річні діти успішно контро­люють себе, запам'ятовуючи і відтворюючи матеріал, ви­правляючи текстуальні неточності (4-річні виправляють лише сюжетні відхилення). Це свідчить, що пам'ять усе більше контролюється дитиною.

У своєму розвитку пам'ять дошкільників долає певні етапи. Найпершою розвивається у них рухова (моторна) пам'ять - запам'ятовування і відтворення рухів. На її ос­нові формуються навички. У старшому дошкільному віці ця пам'ять досягає високого рівня розвитку, забезпечує засвоєння виконання достатньо складних рухів. З ураху­ванням цього тренери здійснюють відбір у секції гімнасти­ки, акробатики, фігурного катання тощо.

Високого рівня розвитку у старшому віці досягає емо­ційна пам'ять - запам'ятовування і відтворення емоцій і почуттів. Дитина запам'ятовує не взагалі почуття, а почут­тя до конкретної людини, предмета, тобто її емоційна пам'ять невіддільна від образної, наочної. Основою пам'яті дошкільника є образна пам'ять - засвоєння і від­творення образів (зорова, слухова, дотикова, нюхова то­що). Її виникнення пов'язане з дитячими спогадами (3-4 роки), а змістом є дитячі уявлення. З часом збільшується їх обсяг, завдяки культурі сприймання вони стають більш осмисленими, чіткими, диференційованими і системними, набувають узагальненого характеру, можуть бути об'єднані у групи, категорії або картини. Дитина може вільно ви­користовувати засвоєні образи у різних видах діяльності і ситуаціях, викликати і комбінувати їх відповідно до мети завдань.

Уявлення- наочні образи раніше сприйнятих предметів і явищ об'єктивної дійсності.

Найефективнішою щодо запам'ятовування є зорова пам'ять - фіксування образів предметів і явищ, відтво­рення раніше зафіксованих уявних образів. У процесі за­пам'ятовування беруть участь й інші органи чуття (зір, слух, смак, дотик), але найдієвішим у дітей є зір. Деяким дошкільникам притаманнаейдетична (грец. eidos - об­раз, вигляд) пам'ять («яскраве бачення») - чітке і яскра­ве фіксування образів сприймання, згадуючи які, дитина ніби знову бачить їх і може описати в усіх деталях. Завдяки їй запам'ятовують вірші, казки, прізвища всіх футболістів. З роками ейдетична пам'ять зникає і лише в окремих лю­дей залишається на все життя (В.-А. Моцарт у 4 роки за­пам'ятав вперше почутий у соборі реквієм, В. Суриков пи­сав зимовий пейзаж улітку, І. Левітан - літній узимку).

У дошкільному віці відбувається формування словесно- логічної (вербальної) пам'яті - запам'ятовування і від­творення словесно оформленого матеріалу, що відображає предмети і явища у їх загальних властивостях, істотних зв'язках і відносинах. П. Блонський назвав її пам'яттю- розповіддю. Словесно-логічна пам'ять тісно пов'язана з мисленням. Основними її видами є проста репродуктивна пам'ять, вибіркова, репродуктивна і грамотна словесно-логічна.

Розвиток словесно-логічної пам'яті починається у ран­ньому віці, коли дитина намагається замінити незнайомі слова знайомими, ігноруючи дрібні деталі, запам'ятовує істотні, додає деякі від себе, змінює послідовність викладу подій. Залежить ця пам'ять від змісту і структури матері­алу, мовного розвитку дітей, оволодіння прийомами за­пам'ятовування. Важливу роль відіграє і стать дитини, ос­кільки у хлопчиків і дівчаток різні утворення мозку дозрі­вають з неоднаковою швидкістю, різним є темп розвитку лівої і правої півкуль, які суттєво відрізняються своїми функціями. У дівчаток значно швидше, ніж у хлопчиків, розвиваються функції лівої півкулі; у хлопчиків активні­шою є права півкуля у зв'язку зі швидшим дозріванням її функції. Ліва півкуля більше, ніж права, відповідає за ус­відомлені довільні акти, словесно-логічну пам'ять, раціо- пальне мислення, позитивні емоції; правій належить про­відна роль у реалізації мимовільних, інтуїтивних реакцій, ірраціональної мислительної діяльності, образної пам'яті, негативних емоцій. Важливо розвивати всі види пам'яті, не надаючи переваги якійсь одній. Оскільки кожен вид нам'яті є передумовою виникнення наступного.

Управління розвитком пам’яті дітей дошкільного віку

У розвитку мимовільної пам'яті дошкільників особли­ву роль відіграють спостереження. Спрямовуючи увагу ма­люка на різні сторони об'єктів, організовуючи їх обстежен­ня, вихователь забезпечує формування повного і точного образу пам'яті. Цю особливість охарактеризував К. Ушин­ський: «Якщо хочете, щоб дитя засвоїло що-небудь міцно, то змусьте брати участь зір, показуючи карту або картину, але і в акті зору примушуйте брати участь не тільки муску­ли ока безкольоровими обрисами зображень, але й головну сітку дією фарб розфарбованої картини. Залучіть до участі дотик, нюх і смак... Під час такого дружного сприяння всіх органів у акті засвоєння... ви побачите найлінивішу пам'ять. Звичайно, таке складне засвоєння відбуватиметь­ся повільно, але не треба забувати, що перша перемога пам'яті полегшує другу, друга - третю тощо». Це озна­чає, що пам'ять залежить від повноти сприймання, адже для утворення уявлень недостатньо пасивного споглядан­ня об'єкта, потрібні його активний аналіз, встановлення співвідношень між частинами, компонентами ситуації, називання об'єктів та їхніх властивостей словом.

Мимовільне запам'ятовування забезпечується вклю­ченням матеріалу у цілеспрямованому діяльність. Сприя­ють запам'ятовуванню інтелектуальні почуття здивуван­ня, задоволення від зробленого відкриття, захоплення, сумнів, що зумовлюють виникнення і підтримання інтере­су до об'єкта пізнання і відповідної діяльності.

Перенасичений фактами, подіями матеріал залишає у пам'яті нечіткі, розмиті спогади. Якщо після перегляду спектаклю дитина згадує лише одну-дві репліки, це свід­чить не про її погану пам'ять, а про емоційне переванта­ження. Щоб малюк не забув матеріалу, необхідно створю­вати ситуації для його використання під час гри, бесіди, розглядання картинок, спонукати його активізовувати власний досвід.

Найважливішим засобом, що забезпечує мимовільне запам'ятовування і відтворення, накопичення досвіду життєдіяльності, спілкування, пізнання, є режим дня - виконання аналогічних дій в один і той самий час.

Довільна пам'ять розвивається краще, якщо дорослий спонукає дитину до свідомого відтворення досвіду у грі, продуктивній і мовній діяльності, під час переказування, заучування, розповідання, створення історій і казок, тобто ставить мету згадати. Важливо, щоб вимога запам'ятати була зумовлена потребами діяльності, до якої залучений дошкільник. Він повинен розуміти, для чого потрібно за­пам'ятовувати. Використання засвоєних знань має відбу­ватися відразу після запам'ятовування.

Старші дошкільники повинні цілеспрямовано оволоді­вати логічними прийомами запам'ятовування, що зале­жить від ступеня освоєння відповідних мислительних опе­рацій, змісту і характеру матеріалу, особливостей навчан­ня, яке робить запам'ятовування логічним, потреби дитини у правильному і точному запам'ятовуванні і прига­дуванні, прагненні перевірити його результати.

Дитину потрібно навчати, спонукати до контролюван­ня й оцінювання своєї мнемічної діяльності, аналогічної діяльності однолітків, порівнюючи результати відтворен­ня зі зразком. При цьому слід мати на увазі, що поєднання запам'ятовування і самоконтролю підвищує ефективність пам'яті, на 5-6-му році життя. Однак у будь-який період дошкільного дитинства краще двічі сприйняти матеріал, а між його поданням спробувати відтворити, ніж відразу сприймати багато і відтворювати.

Використання з метою розвитку довільної пам'яті ди­дактичних ігор створює мотивацію, підпорядковує за­пам'ятовування зрозумілій дитині меті, допомагає усві­домлювати способи виконання діяльності, дає змогу дорос­лому керувати мнемічною діяльністю, не з відкрито дидактичної позиції. Такі ігри використовують для нав­чання дітей оволодівати класифікацією як способом логіч­ного запам'ятовування.

У діяльності дошкільників 6-го і особливо 7-го року життя актуалізується навчальний мотив. Тому на початку занять необхідно пояснювати дітям, що вони вчитимуться запам'ятовувати, це потрібно буде їм у школі. У результа­ті навчання діти оволодівають умінням самостійно подум- їси класифікувати і запам'ятовувати матеріал. Це має важливе значення для їхньої підготовки до навчання в школі. Отже, упродовж дошкільного дитинства пам'ять зазнає значних кількісних змін і якісних перетворень, які визначають подальший її розвиток. Цьому сприяє безперервне розширення кругозору, оволодіння знання­ми і вміннями, ускладнення діяльності та взаємин з до­рослими.