3.Радіаційна безпека. Вплив емп на організм людини.

Радіаційна безпека – стан радіаційно-ядерних об'єктів та навколишнього середовища, що забезпечує неперевищення основних дозових лімітів, виключення будь-якого невиправданого опромінення та зменшення доз опромінення персоналу і населення нижче за встановлені дозові ліміти настільки, наскільки це може бути досягнуто і економічно обґрунтовано.

Внаслідок дії ЕМП можливі як гострі, так і хронічні ураження, порушення в системах і органах, функціональні зміни в діяльності нервово-психічної, серцево-судинної, ендокринної, кровотворної та інших систем.

Зазвичай зміни діяльності нервової та серцево-судинної систем зворотні, і хоча вони накопичуються і посилюються з часом, але, в разі невеликої інтенсивності ЕМП, зменшуються та зникають за припинення його впливу. Тривалий та інтенсивний вплив  ЕМП призводить до стійких порушень і захворювань.

ЕМП низькочастотного діапазону (промислової частоти 50 Гц) викликають у працюючих порушення функціонального стану центральної нервової системи, серцево-судинної системи, спостерігається підвищена втомленість, млявість, зниження точності робочих рухів, зміна кров’яного тиску і пульсу, аритмія, головний біль.

Унаслідок дії на організм людини електромагнітних випромінювань (діапазону 30 кГц – 30 МГц) спостерігаються: загальна слабкість, підвищена втома, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головний біль, біль в області серця. З’являються роздратування, втрата уваги, подовжується тривалість мовно-рухової та зоровомоторної реакцій, збільшується межа  нюхової чутливості. Виникає ряд симптомів, що є свідченням порушення роботи окремих органів – шлунку, печінки, селезінки, підшлункової та інших залоз. Пригнічуються харчові та статеві рефлекси, порушується діяльність серцево-судинної системи, фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обмінів, змінюється склад крові, зафіксовані порушення на клітковому рівні.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №6

1. Методи екологічної оцінки ландшафту, їх сутність.

2. Принципи ландшафтно-антропогенного сумісництва.

3. Природне середовище. Техносфера. Ноосфера. Соціально-політичне середовище

№6

1.Методи екологічної оцінки ландшафту, їх сутність.

Методом називають сукупність дослідницьких дій, що свідомо застосовується для здобуття нових знань. Розроблений метод дослідження є основним показником розвиненості науки, а вміння добирати метод та доречно його використовувати – мірилом професіоналізму.

Виділяються три групи методів: філософські (діалектика, логіка, методи теорії пізнання), загальнонаукові (математичний, системний, історичний, геохімічний, геофізичний, порівняльний, моделювання), конкретнонаукові (польових досліджень, дистанційні, профілювання ключових ділянок, метод трансекта, картографічний, методи ГІС-технологій).

Математичні методи застосовуються у вивченні ландшафтних комплексів при математичних обчисленнях, математичній статистиці.

Системні методи застосовуються при розгляданні ландшафтних комплексів як систем (детальніше цей метод описаний при розгляданні системного підходу).

Геохімічні методи полягають у застосуванні законів загальної геохімії у вивченні ландшафтів при визначенні складу і переміщення хімічних елементів.

Геофізичні методи передбачають вивчення ландшафтних комплексів фізичними методами – перш за все вивчення енерго- і масообміну, які пов’язують ландшафтний комплекс у єдине ціле. На рівні сучасної фізики за допомогою приборів визначають радіаційні та теплові умови підстилаючої поверхні, умови зволоження, термічний і водний режими ґрунтів, активність біоценозів.

Метод моделювання має певне пізнавальне значення у ландшафтознавстві, оскільки модель – графічне чи картографічне зображення ландшафтного комплексу або окремих блоків, яке відображує їх структуру та динамічні взаємозв’язки. Моделі є програмою подальших досліджень, оскільки звертають увагу на провідні компоненти системи та найменш вивчені, які потребують першочергової уваги.

Картографічний метод застосовується при створенні карт як наслідок застосування картографічної мови до певного просторового об’єкта. Картографічна мова, якою складається легенда карти, має відображати первинні складові (непохідні елементи), зв’язки, що існують між ними та правила, що визначають можливість певних сполучень непохідних елементів.

Службове, але важливе значення для ландшафтної карти мають засоби математичного обґрунтування – передача географічних координат (за допомогою меридіанів і паралелей) та характер перетворень, які здійснюються для точнішої передачі головного змісту карти.

Метод опису (порівняльно-описовий метод) є найстарішим у географічних та ландшафтних дослідженнях – це своєрідна образно-аналітична мова спілкування між у середовищі науковців. Структурними елементами при цьому виступають цілісні образи явищ, процесів, картини природи чи вигляд території. Аналізуючи всю інформацію, фахівець виділяє цілісні “блоки”, що набагато прискорює отримання логічних висновків. . Вираженням його служать ізолінії, ізофени на картах.

Геоінформаційний метод – описує об’єкти засобами інформатики. Технічним засобом при цьому виступає комп’ютер, а формою організації, використання, перетворення й надання інформації є геоінформаційна карта.

Експедиційний метод (польовий) – польовий матеріал, зібраний у польових умовах, є основою географічних досліджень, спираючись на які тільки й може розвиватись теорія. Дослідження проводяться у польових умовах.