- •3.Забруднення атмосфери міст.
- •2.2. Особливості польової ландшафтної зйомки і складання карт.
- •2.2. Основні методи прогнозування.
- •2.Ландшафтне забезпечення районних планіровок та територіальних комплексних схем охорони природи (ТерКсоп).
- •3.Радіаційна безпека. Вплив емп на організм людини.
- •1.Методи екологічної оцінки ландшафту, їх сутність.
- •2.Принципи ландшафтно-антропогенного сумісництва.
- •3. Природне середовище. Техносфера. Ноосфера. Соціально політичне середовище
- •2. Поняття „потенціал ландшафту” та „екологічний потенціал ландшафту”, їх співвідношення.
- •1.Природно-господарські територіальні системи як цілісні системи. Механізм коадаптивного сумісництва господарської та природної підсистем.
- •2. Геоекологічні принципи проектування пгтс: природно-господарської адаптивності, необхідного різноманіття, наявності екологічної інфраструктури.
- •3. Природне середовище. Техносфера. Ноосфера. Соціально політичне середовище
- •2. Функції природно-господарських територіальних систем.
- •3. Природне середовище. Техносфера. Ноосфера. Соціально політичне середовище
- •1. Інформаційні можливості та геоактивні властивості ландшафтів.
- •2. Класифікація сучасних пгтс (територіальних: слабозмінені, конструктивні, похідні; аквальні).
- •3.Соціальні небезпеки, алкоголізм, тютюнокуріння.
- •1. Принципи районування.
- •3. Дія шуму і вібрації на організм людини
- •1. Просторова диференціація геосистем.
- •2. Фізико-географічне районування та ландшафтна структура регіонів
- •3. Оцінка ризику небезпеки. Методи визначення ризику.
- •1. Вертикальні та горизонтальні межі ландшафтних систем.
- •2. Ландшафтне картографування
- •3. Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій.
- •1. Загальне та регіональне розуміння терміну „ландшафт”.
- •2. Співвідношення індивідуальних та типологічних ландшафтних одиниць.
- •3.Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст.
- •1. Існуючі класифікації морфологічних одиниць
- •2. Співвідношення поняття фація і геохімічна ячейка
- •1. Основні організаційні рівні геосистем: планетарний, регіональний, топологічний.
- •2. Морфологічних одиниць ландшафту: фація, (під)урочище, місцевість.
- •3. Оцінка ризику небезпеки .
- •1. Системостворюючі зв’язки: речовинні, енергетичні, інформаційні; прямі та зворотгі; негативні та позитивні; безпосередні та опосередковані.
- •2. Ієрархія геосистем та морфологічна структура ландшафту.
- •3. Дія шуму і вібрації на організм людини.
- •1. Природна геосистема як сукупність природних компонентів
- •2. Поняття компонент. Властивості компонентів.
- •3. Оцінка ризику небезпеки .
2. Співвідношення індивідуальних та типологічних ландшафтних одиниць.
Розподіл тепла і вологи, їх співвідношення залежить від широтної зональності, секторності, висотної ярусності ландшафтів, і ці найважливіші закономірності ландшафтоутворення повинні слугувати вихідними “координатами” при класифікації ландшафтів.
У якості вищого таксономічного ступеню класифікації пропонується вважати тип ландшафтів, основним критерієм для виділення якого є глобальні відмінності у співвідношеннях тепла і вологи, гідротермічний режим ландшафтів. Конкретними класифікаційними признаками служать такі показники, як радіаційний баланс, сума активних температур, коефіцієнт зволоження та коефіцієнт континентальності. Тип ландшафтів – це поєднання ландшафтів, які мають загальні зонально-секторні риси у структурі, функціонуванні і динаміці.
Характерні риси ландшафтів кожного типу найкраще виражені в центрі його ареалу, а на периферії з’являються признаки переходу до сусідніх типів. Ця обставина дає змогу поділяти типи ландшафтів на підтипи, які зумовлюють поступовість зональних переходів.
Наступний таксономічний ступінь класифікації включає гіпсометричний фактор, який слугує виділенням класів і підкласів ландшафтів, які відбивають ярусні ландшафтні закономірності.
Нижчою одиницею за клас є тип ландшафту, виділення якого відбувається на основі грунтово-біокліматичних признаків на рівні типів грунтів і класів рослинних формацій (наприклад, степовий, пустельний, лісовий). Типи ландшафту поділяються на підтипи.
Рід ландшафту виділяється за генетичними типами рельєфу (наприклад, рід степових плоскорівнинних древньоалювіальних ландшафтів
На нижніх ступенях ландшафтної класифікації визначальним критерієм виступає фундамент ландшафту – його петрографічний склад, структурні особливості, форми рельєфу. Це призводить до виділення найнижчого таксономічного рівня класифікаційних одиниць – видів ландшафтів. Останні характеризуються найбільшим числом класифікаційних признаків і максимальною схожістю за генезисом, набором компонентів, структурою і морфологією. Морфологічна будова є одним з провідних признаків при об’єднанні конкретних ландшафтів у види.
Виділення типологічних ПТК відбувається на основі вивчення конкретних індивідуальних ландшафтів, риси подібності між якими дозволяють поєднати їх в ті чи інші типологічні групи .До індивідуальних одиниць відносяться вже розглянуті раніше фація, урочище, місцевість, ландшафт, фізико-географічний район, фізико-географічна область, фізико-географічна провінція, фізико-географічна зона, фізико-географічна країна.
3.Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст.
Для мешканців міста шум – справа звична. Шум знизив продуктивність праці на 15–20 %, суттєво підвищив ріст захворюваності. Експерти вважають, що у великих містах шум скорочує життя людини на 8–12 років. Частота захворювань серцево-судинної системи у людей, що живуть в зашумлених районах, у кілька разів вища, а ішемічна хвороба серця у них зустрічається у три рази частіше. Ефективним заходом боротьби з шумом у містах є озеленення. До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Джерелами вібрації у містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки. Зазвичай вібрація розповсюджується від її джерела на відстань до 100 м. Найбільш потужне джерело вібрації - залізничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу залізниці перевищує землетрус силою 6-7 балів. В метро інтенсивна вібрація розповсюджується на 50-70 м
Несприятливо впливають на організм людини і електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 герц) та частот радіохвильового діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура, телевізори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку. Якщо поруч знаходиться постійне джерело електромагнітного випромінювання, яке працює на аналогічній (чи є кратною) частоті, що може призвести до збільшення або зменшення нормальної частоти роботи людського органа, то наслідком цього можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома, навіть загроза виникнення стенокардії. Найбільш небезпечним випромінювання є тоді, коли людина (а особливо дитина) спить.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №21
1. Існуючі класифікації морфологічних одиниць.
2. Співвідношення понять „фація” та „геохімічні ячейка”.
3. Забруднення атмосфери міст. Забруднення міських приміщень.