Аналітичний звіт і аналітична кореспонденція План
Аналітичний звіт як поняття, спільне і відмінне в жанрових різновидах звіту.
Різновиди аналітичного звіту.
Аналітична кореспонденція: походження терміна, його тлумачення.
Жанрові особливості а.кореспонденції.
Приблизна схема написання а.к.
Спільне і відмінне інформаційної та аналітичної кореспонденції.
Однією з найбільш примітних рис вітчизняних ЗМІ традиційно є націленість їх не стільки на повідомлення новин, скільки на аналіз, дослідження, тлумачення подій, що відбуваються, процесів, ситуацій. Через це ЗМІ виробили достатньо ефективну систему аналітичних жанрів. Система ця не є чимось раз і назавжди даним – вона постійно розвивається, адаптуючись до тих завдань, які встають перед аналітичною журналістикою. Особливо помітні зміни відбулися в ній останніми роками: деякі відомі жанри «модифікувалися», а крім того, з'явилися нові стійкі типи аналітичних публікацій. У 4 модулі ми розглянемо ті аналітичниі жанри, що властиві сучасноій пресі.
Аналітичні жанри розрізняють за (В.Ворошилов):
предметом пізнання;
відображенням об’єкта;
конкретним призначенням;
пізнавально-виховним завданням;
масштабністю відображення дійсності;
масштабністю висновків і узагальнень;
характером літературано-стилістичних засобів;
виражально-зображальними засобами.
Аналітичні жанри поділяються на традиційні, що давно використовуються в журналістиці, та нетрадиційні, що сформувалися досить недавно, коли в них з'явилася потреба. До традиційних належать: Кореспонденція, стаття, рецензія, огляд. До нових, нетрадиційних – анкета, моніторинг, рейтинг, прогноз, версія, експеримент, лист, сповідь.
Класифікація аналітичних жанрів:
Кореспонденція, стаття, рецензія, огляд (традиційна класифікація)
Аналітичний звіт, аналітична кореспонденція, аналітичне інтерв'ю, аналітичний опит, бесіда, коментар, соціологічне резюме, анкета, моніторинг, рейтинг, рецензія, стаття, журналістське розслідування, огляд, огляд змі, прогноз, версія, експеримент, лист, сповідь, рекомендація (рада), аналітичний прес-реліз (за О.Тертичним).
Аналітичний звіт
Звіт як тип публікацій є одним із найбільш давніх жанрів журналістики, зокрема йдеться про інформаційний звіт. Він існував довгий час у формі усних повідомлень, доповідей імператорам, царям або населенню про форуми, засідання парламентів, збори та інші явища. З появою газет звіт перейшов на їх сторінки (наприклад, представлений у першій російській газеті – петровских «Відомостях»).
Спочатку публікації, сучасні звіти, називали репоратажами (тобто повідомленнями). З часом репортажами почали іменувати публікації, схожі на сучасні нариси і репортажі.
Жанр звіту активно використовують у сьогоднішній журналістиці, зокрема такий його різновид, як аналітичний.
Обсяг – до 300 рядків.
Інформаційний і аналітичний звіти
Спільне:
Предмет - виступи, доповіді, промови учасників зборів, засідань, з'їздів, конференцій тощо.
Відмінне:
Мета:
мета інформаційного звіту – повідомити аудиторію про хід зборів, конференції. точно відобразити «інформаційну подію» (виступи, доповіді, звіти), виклавши те, що все відбувалося в чіткій послідовності, використовуючи при цьому фрагменти виступів або повідомлень.;
мета аналітичного звіту в тому, щоб показати взаємозв'язок тих або тих думок, оцінок, пропозицій, що містяться в промовах доповідачей, з реальними проблемами, ситуаціями, процесами, що існують в даний момент в житті міста, району, країни. І вже, виходячи з такого співвідношення, винести оцінку виступам учасників того або того форуму, визначити їх значущість для міста, району, країни.
Іншими словами, виступи учасників предстають як би «містком» для перемикання уваги аудиторії даного ЗМІ з конкретного з'їзду, зборів, конференції на те, що відбувається в житті самої аудиторії. Такий перехід допомагає вже самим читачам, слухачам, глядачам судити про описуваний з'їзд або збори, про окремих його учасників з позиції тих реальних проблем, ситуацій, процесів, в які включені самі ці читачі, слухачі, глядачі.
Спосіб відображення:
публікації інф.з. констатують хід зборів, повідомляють, хто виступив, що сказав (або навіть показують, як сказав і як це було сприйнято аудиторією), тобто відображають зовнішню сторону предмету;
публікації а.з. відображає внутрішній зв'язок виступів, доповідей, мов.
Особливості відображення:
автор і.з. повідомляє про всі виступи;
автор а.з.автор може сконцентрувати увагу лише на тих виступах, які є найцікавішими з погляду взаємозв'язку виголошених промов з реальними справами, які він аналізує.
Відбір доповідей може проводитися, наприклад, на основі тематичної єдності низки виступів. І в цьому випадку автор дістає можливість розглянути якусь одну сторону актуальної дійсності з позицій різних доповідачів. Він може зосередити увагу на якомусь одному, найбільш значному виступі і з його позицій висвітлити різні проблеми реального життя. У будь-якому випадку аналіз виходить за межі виступів.
Але!!! Відбір доповідей не може сприйматися автором аналітичного звіту як привід для спотворення змісту і форми виступів учасників. Він може трактувати, інтерпретувати, пояснювати ці виступи, але це повинно бути зроблено так, щоб аудиторія змогла легко відрізнити думки самого автора від думок, що прозвучали у виступах учасників форуму, і уявити собі об'єктивну картину того, що відбувався.
Різновиди аналітичного звіту
Залежно від реальної ситуації журналіст може зосередити свою увагу в аналітичному звіті або на поясненні причин цієї ситуації, проблеми, процесу, або на оцінці їх актуального стану, або на прогнозі їх розвитку, або на плані, програмі дій у зв'язку з ними. Відповідно до цього він звертатиме увагу або на пояснення, або на пропозиції, що містяться у виступах і відносяться до обговорюваних проблем, ситуацій, процесів, що відбуваються в реальності. Це і визначає різновиди аналітичного звіту:
звіт-пояснення,
звіт-оцінка,
звіт-програма.
Приклад: Из публикации «Полицейский “спрут” против мафиозного»
(Новые Известия. 18 декабря. 1999)
Особливості публікації:
Зокрема, автора звіту цікавить в основному не те, де відбувається конференція, хто в ній бере участь, які питання на ній обговорюються (хоча, зрозуміло, про все це він пише), а те, як саме обговорюються різні питання, як теми обговорення зв'язані один з одним, що управляє тими рішеннями, які виносять учасники конференції, чому вони поступають саме так, а не інакше. Намагаючись відповісти на ці питання, автор звіту якраз і здійснює аналіз змісту даної конференції. При цьому він виявляє і свою власну позицію, що стає помітним перш за все за такими його думками: «Совещания экспертов проходили за закрытыми дверями, а заключительный документ конференции пестрит общими фразами типа «усилить» и «активизировать», но некоторая конкретика все же проглядывает за тщательно приглаженными формулировками».
Хоча оцінка, зокрема, нараді експертів автором винесена гранично стримано, проте стає зрозуміло, що, на думку автора, експерти, не дивлячись на бажання згладити гостроту ситуації, що склалася, все ж таки під тиском реальних обставин вимушені ухвалювати конкретні рішення.
«Присутність» автора в тексті звіту видно по міркуванням про значущість міжнародної солідарності охоронців закону в боротьбі із злочинністю, він звертається до «минулого досвіду», застосовує асоціативний метод осмислення діяльності конференції: «Тем, кто уже осудил про себя явное стремление международной полицейской братии наплевать на законодательную базу и перейти к полумафиозным методам работы, расскажу эпизод из своего разговора с одним из руководителей эстонской полиции, состоявшегося несколько лет назад» (і далі 3 абзаци).
Цей факт, так би мовити, журналіст дістає зі своїх «записних блокнотів». Він слугує йому як аргумент на користь твердження про те, що сьогоднішні поліцейські завжди можуть знайти спільну мову в боротьбі із злочинністю, незалежно від наявної міжнародної юридичної бази. У тексті звіту можна знайти і інші подібні приклади.