Спільне і відмінне інформаційної та аналітичної кореспонденції

Існує два види кореспонденції: інформаційна і аналітична. Додатково ще виділяють кореспонденцію-замальовку (Олександр Акопов). Про різновиди коресп. див.: Акопов Александр Иванович Аналитические жанры публицистики. Письмо. Корреспонденция. Статья. Учебно-методическое пособие для студентов-журналистов. Издательство Института массовых коммуникаций. - Ростов-на-Дону, 1996. (інтернет-ресурс)

Кореспондеція-замальовка - вид кореспонденції, в якій конкретна ситуація, обмежена часом і місцем дії, подається у формі роздумів автора із застосуванням образотворчо-виражальних засобів.

Один із рідкісних видів кореспонденції, в якій інформаційний привід і аналітичність відходять на другий план, стають ніби фоном. Автор кореспонденції-замальовки основним змістом публікації робить власні роздуми, “думки вголос” про події і проблеми, що мають місце в певній ситуації. Цьому типу кореспонденції зазвичай властивий спокійний, епічний тон, добірна літературна мова і художньо-публіцистична форма викладу.

Спільне (між і.к. та а.к.):

Предмет - одинична подія, явище, дія (зрідка - тематично згруповані факти).

Відмінне:

Мета:

• і.к. – повідомити про одиничне явище лише ті факти, що лежать на поверхні, не вдаючись до оцінки, прогнозу, аналізу; привернути увагу читача до певних явищ, наштовхнути його на роздуми.;

• а.к. – виявити взаємозв’язки описаного явища, проникнути в його суть; підвести читача до певних узагальнень, зробити висновки.

Також к. близька до таких жанрів, як репортаж, інтерв’ю, звіт.

Аналітична кореспонденція має також підвиди (див. у К.Серажим, с.307-3100:

• постановча, або проблемна (на основі глибокого аналізу висувається для обговорення важливе питання (проблема), їй властива спрямованість вперед, погляд у майбутнє,

• критична (є ефективною формою подання критики),

• кореспонденція-роздум (автор співміркує над фактами разом із читачем, демонструючи при цьому свою позицію).

Приклад: Из публикации «Поцелуй молнии»

(Комсомольская правда. 8 сентября. 1999)

У основі цієї публікації лежить опис достатньо незвичайної події – порятунок людини, ураженої ударом блискавки. Саме цій події присвячена основна частина публікації. Описуючи його, журналіст використовує інформацію, отриману від самого потерпілого, її батьків, її рятівників, інших людей. Описом самої події справа не обмежується. Автор здійснює причинно-наслідковий аналіз того, що трапилося, шукає відповідь на питання, які мучать Далю Ралене, її батьків, їх знайомих: чому блискавка попала саме в цю жінку? Чому вона все-таки залишилася жити?

На шляху цього пошуку журналіст звертається до спогадів сім'ї Довідайтісів про те, що в їх роду вже були подібні випадки. Можливо, причина – на небесах? – задається питанням журналіст разом із жителями провінційного литовського містечка. Може, боги розсердилися за щось на Ралене? Або ж хочуть натякнути, що вона займається на цьому світі не тією справою, яким треба? В кінці публікації наведено коментар фахівців, який доповнює спроби містичного пояснення події частково відомими, реальними фізичними законами.

Причинно-наслідковий аналіз в публікації супроводжується оцінними і прогностичними думками, рекомендаціями, як поводитися при зустрічі з блискавкою. Все це – методи тлумачення предмету відображення, властиві саме аналітичній журналістиці.

Особливістю цієї публікації є те, що вона написана живою емоційною мовою і, крім усього іншого, дає наочне уявлення про подію.

Виникає питання: а чи не можна у зв'язку з цим віднести текст до репортажу? Ймовірно, подібне можна було б зробити, якби автор особисто спостерігав те, що все відбувалося і обмежився б при цьому тільки описом події, не заглиблюючись в причинно-наслідковий аналіз. Хоча слід сказати, що в практичній журналістиці не завжди звертають увагу на такі «тонкощі» і живо написані кореспонденції нерідко публікують під рубрикою «репортаж» (часто це відбувається і внаслідок того, що справжніх репортажів виданням зазвичай не вистачає).