Лк 1. Загальні положення соціального інспектування, нормативно-правова основа його здійснення

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Cтаття 46 Конституції України вказує на прожитковий мінімум, встановлений законом, як на орієнтир мінімального рівня життя, який повинні забезпечувати пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги. Це конституційне положення знайшло свій детальний розвиток в низці законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів.

Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначає, що прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Метою системи соціального захисту населення є забезпечення реалізації конституційних гарантій права громадян на соціальний захист. Система соціальних виплат спрямована на поліпшення матеріального забезпечення соціально вразливих верств населення, подолання бідності та зниження ступеня розшарування суспільства за рівнем доходів.

Основні види державної соціальної допомоги:

• державна допомога сім’ям з дітьми;

• державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям;

• субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;

• державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, і допомога на догляд;

• компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги;

• компенсаційні виплати громадянам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Державна підтримка може надаватися в різних формах: грошових виплат, натуральної допомоги, пільг, субсидій, соціальних послуг.

Контроль за правильністю надання державної соціальної допомоги та використання коштів Державного бюджету України, спрямованих на надання державної соціальної допомоги, здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади в сфері праці та соціальної політики безпосередньо та через соціальних інспекторів.

Саме через державних соціальних інспекторів органи праці та соціального захисту населення мають можливість вивчити всі обставини сім’ї, яка звернулась за призначенням соціальної допомоги, під час обстеження та надати їй всебічну допомогу.

Загалом робота соціального інспектора здійснюється за двома основними напрямками. Перший – це визначення ступеня нужденності заявника, членів його сім’ї або домогосподарства (обстеження домогосподарства, з’ясування обставин, які призвели до нужденності тощо), ведення інформаційно-роз’яснювальної (просвітницької) роботи серед населення.

Другий – перевірка достовірності наданих відомостей про доходи та майновий стан заявника та членів його сім’ї (домогосподарства), а також перевірка правильності проведених розрахунків щодо розміру допомоги та її виплати.

Нормативно-правова база

Головний державний соціальний інспектор та державний соціальний інспектор у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади.

Про державну допомогу сім’ям з дітьми. 2811-ХІІ 21.11.1992

Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства і дітям інвалідам. №2109-ІІІ 16.11.2000

Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХІІ 28.02.1991

Про звернення громадян №393/96 02.10.1996

Про Державний бюджет України на відповідний рік

Нормативні акти, в яких державний соціальний інспектор наділяється відповідними повноваженнями

Головний державний соціальний інспектор та державний соціальний інспектор – посадові особи управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад, наділені повноваженнями із здійснення контролю за правильністю надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, державної допомоги сім’ям з дітьми, щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі – державна соціальна допомога), інших соціальних та компенсаційних виплат, цільовим використанням коштів державного бюджету, спрямованих на цю мету.

Діяльність соціальних інспекторів здійснюється згідно з Положенням про соціального інспектора, затвердженого Постановою КМУ від 21.08.2001 г. №1091 (в редакції від 25.08.2004 р. № 1098) . За цим документом основні функції та напрямки роботи відділу державних соціальних інспекторів управління праці та соціального захисту населення:

- перевіряють достовірність та повноту інформації про доходи та майновий стан осіб, які входять до складу сім’ї, що звертається за призначенням державної соціальної допомоги;

- проводять вибіркові перевірки особових справ отримувачів соціальної допомоги, складають акти за підсумками перевірки з висновками щодо правильності призначення соціальної допомоги;

- здійснюють моніторинг призначення та виплати державної соціальної допомоги;

- приймають участь у формуванні бази даних про осіб, які одержують державну соціальну допомогу;

- готують, у разі потреби, позови до судів щодо стягнення надміру виплаченої соціальної допомоги, внаслідок надання заявниками недостовірної інформації про їх майновий стан та доходи;

- готують пропозиції щодо припинення надання державної соціальної допомоги, позбавлення права на її надання, зменшення розміру допомоги у випадках, передбачених законодавством;

- проводять співбесіди з особами, які перебувають на обліку як отримувачі соціальної допомоги або звертаються за її призначенням, а також з особами, які входять до складу сім’ї, що отримує або звертається за призначенням такої допомоги;

- проводять обстеження умов життя заявника (за його погодженням) для визначення складу сім’ї, що звертається за призначенням державної соціальної допомоги, родичів, інших осіб у разі виникнення потреби в уточненні обставин, що стосуються справи;

- відвідують місце роботи осіб, які входять до складу сім’ї, що звертається за призначенням соціальної допомоги, з метою проведення перевірки відомостей про їх доходи за умови пред’явлення рішення про проведення перевірки власнику або уповноваженому ним органу відповідного підприємства, установи, організацій, фізичній особі – суб’єкту підприємницької діяльності;

- отримують на запит від підприємств, установ і організацій всіх форм власності та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності необхідну інформацію та відомості з питань, що належать до їх компетенції;

- роблять запити і безоплатно отримують від органів державної податкової служби, органів Державтоінспекції, бюро технічної інвентаризації, органів державної контрольно-ревізійної служби, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для проведення перевірки даних, отриманих від осіб, які входять до складу сім’ї, що звертається за призначенням соціальної допомоги;

- беруть участь у здійсненні моніторингу соціальних проблем регіону та вносять до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо поліпшення соціального захисту окремих категорій та сімей з урахуванням регіональних особливостей;

- залучають працівників житлово-експлуатаційних контор, житлово-будівельних кооперативів та інших відомств для перевірки соціально-побутових умов проживання громадян;

- здійснюють контроль за цільовим використанням допомоги та створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей разом з управліннями у справах сім’ї, дітей та молоді і органами опіки та піклування шляхом вибіркового обстеження окремих сімей та проведення моніторингу виплат і використання допомоги, та, у разі встановлення факту нецільового використання коштів, подають пропозиції щодо припинення її виплати.

Також соціальні інспектори:

• надають фізичним та юридичним особам консультації та рекомендації з питань призначення державної соціальної допомоги;

• проводять роз’яснювальну роботу в регіоні, у тому числі у засобах масової інформації, з питань надання державної соціальної допомоги;

• співпрацюють з місцевими органами державної служби зайнятості, державними органами нагляду за охороною праці, профспілковими та громадськими організаціями у вирішенні питань соціального захисту населення;

• виконують інші обов’язки відповідно до законодавства.

Відповідно до наданих повноважень робота головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора включає наступні (основні) напрямки діяльності:

• визначення нужденності сім’ї;

• перевірка достовірності поданої сім’єю інформації;

• вибіркова перевірка особових справ;

• інформаційно-роз’яснювальна робота;

• підготовка звітів про результати роботи.

Під час виконання своїх функціональних обов’язків головний державний соціальний інспектор та державний соціальний інспектор зобов’язані:

• забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниці підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності;

• дотримуватися конфіденційності інформації щодо особистого життя громадян.