ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА: Структура та особливості форм організації процесу трудового навчання у доп школі

ПЛАН:

1. Підготовка вчителя до уроку.

2. Зміст та структура уроку з трудового навчання у допоміжній школі.

3. Організація трудового навчання у майстернях допоміжної школи.

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ДО УРОКУ У СПЦІАЛЬНІЙ ШКОЛІ

Підвищення ефективності уроку багато в чому залежить від чіткого визначення мети та задачу року, обміркованої підготовки до нього з боку вчителя. Підготовка до уроку складається з трьох пов’язаних між собою етапів.

І етап – підготовка до проведення всього курсу. Починається цей етап з аналізу вчителем програми з предмету для спеціальної школи, де стисло сформульовані мета та задачі навчального предмету, розкрито його зміст, представлено перелік знань, вмінь та навичок, якими повинен володіти учень, відмічено деякі особливості викладання учням з вадами розвитку.

Вчитель повинен добре знати всі компоненти змісту підручника, співставити його з програмою, встановити ступінь відповідності між ними, глибину та характер викладення у підручнику окремих питань.

Методична підготовка вчителя повинна бути направлена на читання методичної літератури, статей у журналах «Дефектологія», «Ручна праця у допоміжній школі» та ін., що висвітлюють як загальні проблеми, так і приватні питання викладання предмету у допоміжній школі.

Вчитель постійно повинен аналізувати та удосконалювати свій пед досвід, спостерігаючи за процесом власної праці та вивчаючи досвід роботи інших вчителів.

ІІ етап – складання тематичного планування (розробка системи уроків за темою). Це підготовка до вивчення теми в цілому. У плануванні зміст матеріалу розбивається на логічно цілісні частини, що підлягають вивченню на кожному уроці даної теми. Вчитель визначає навчально – виховні та корекційно – розвивальні задачі, розглядає їх як частину загальних задач курсу. Виходячи з змісту програми та підручника він намічає систему роботи над формуванням основних понять, вмінь та навичок.

Розбиваючи матеріал по урокам, вчитель виходить з приблизної кількості годин, що відведені за програмою на вивчення теми. Тематичний план повинен включати в себе уроки різних типів. Теми уроків у тематичному плані, як правило, відповідають формулюванням програми.

Плануючи методи та прийоми ведення уроку, вчитель відбирає найбільш ефективні для даного матеріалу та класу засоби та способи навчання. Така попередня робота дозволяє досягти різноманітності у методиці навчання на різних уроках, залучати учнів до різних видів навчальної діяльності.

Приблизний тематичний план може мати наступний вигляд:

(Ю.Ф.Кузнецов)

тема уроку	кол-во годин	повторення	поняття, що формуються	методи та прийоми навчання	наочність та обладнання

(С.А.Єжов)

№ уроку	тема уроку	основні поняття	основні вміння	між предметні зв’язки	засоби навчання	тип уроку

ІІІ етап – розробка конспекту уроку. Розробка конспекту (або розгорнутого плану) певного уроку є продовженням роботи над системою уроків по темі в цілому. При підготовці уроку необхідно враховувати, як пройшло попереднє заняття, наскільки дійовими виявилися прийоми навчання, як учні засвоїли матеріал, що не встигли зробити на уроці. Врахування цих обставин накладає відбиток на зміст та методичну будову даного уроку.

Підготовка вчителя до уроку

1. вивчення фактичного матеріалу та методичних рекомендацій.

2. визначення цілей та задач уроку.

3. визначення типу уроку.

4. відбір необхідного обладнання для уроку, методичних засобів та прийомів.

5. розробка ходу уроку.

2. Зміст та структура уроку з трудового навчання у допоміжній школі.

Урок – основна форма організації навчальної та корекційно -виховної роботи в допоміжній школі.

Як і в масових загальноосвітніх школах, урок у допоміжній школі –основна форма, в якій поєднується виховна і пізнавальна діяльність. Про те в допоміжній школі урок має свою специфіку. Зумовлену особливостями пізнавальної діяльності учнів і завданнями корекційно - виховної роботи школи. А саме:

1. На уроках у допоміжній школі, крім загальноосвітніх та виховних завдань, однакових з масовою школою, розв’язуються ще й інші завдання, властиві тільки допоміжній школі, відбувається компенсація і корекція вад розвитку дітей. Тільки завдяки цьому стає можливим загальний розвиток особистості дитини з порушенням інтелекту і формування духовних і фізичних якостей.

2. У зв’язку з труднощами в роботі з розумово відсталими дітьми, а також з наявністю великої нерівномірності в розвитку пізнавальних сил і здібностей кожного учня, вчитель може приділяти максимум уваги кожному учневі, ніж в масовій школі.

3. На кожен урок визначають значно менший обсяг матеріалу порівняно з масовою школою. Крім того цей матеріал, спеціально опрацьовують, щоб він був доступний для розумово відсталих учнів.

4. Певні особливості є і у доборі форм і методів навчальної роботи широко практикуються повторення вивченого, ігрові моменти, вивчення здебільшого відбуваються на практичній основі; складні системи знань подаються в розчленованому вигляді, відповідно і діяльність учнів також набуває розчленованого характеру, особливо на початкових етапах навчання.

5. В організації учнів особливо велику роль відіграють безпосереднє керівництво і пряма допомога вчителя, а у молодших класах це зводиться до патронування кожної дії учня.

У допоміжній школі урок включається в систему охоронно-педагогічного режиму. На ньому створюються найсприятливіші умови для охорони ослабленої нервової системи і психіки дитини від надмірних подразнень, різких змін в умовах перевтоми, появи астенічних емоцій тощо. Урок регламентований навчальною програмою і шкільним розкладом.

Крім уроку існують і інші форми організації навчальної роботи: екскурсії, практичні і лабораторні роботи, домашня самостійна роботи, виробнича практика і ін. Вони доповнюють і удосконалюють класно-урочну систему. Існують також специфічні форми навчальних занять, такі як логопедичні, ритміка, соціально-побутова орієнтація.

Основною формою організації навчання ручній праці у доп школі виступає урок. Під формою організації навчання слід розуміти спеціально організовану діяльність вчителя й учнів, яка протікає за визначеним порядком і певним режимом. Урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений визначеними часовими рамками відрізок навчально – виховного процесу. У ньому даються у складній взаємодії всі основні компоненти цього процесу: мета, зміст, засоби, методи організація. На ньому вирішуються як загально дидактичні завдання, які носять навчальний характер, так і спеціальні, корекційні, обумовлені специфічними особливостями учнів і самого предмету.

Особливості уроку ручної праці обумовлюються метою, завданнями, складом учнів класу, загальними завданнями школи.

Ефективність формування знань на уроках залежить від уміння вчителя вирішувати головні завдання: загальноосвітні, корекційно – розвивальні, виховні та практичні.

Урок праці у школі даного типу має корекційну спрямованість. На ньому організовуються і проводяться корекція та розвиток мислиннєвих процесів, уваги пам’яті, мовлення, моторики тощо. Вирішення корекційно – розвивального завдання залежить від вміння вчителя використовувати такі специфічні засоби, як чіткість організації режиму роботи, доцільне чергування методів, прийомів і способів діяльності, спрощеність структури знань, уповільненість темпу навчання, постійне повторення, диференційоване керівництво діяльністю школярів тощо.

ВИМОГИ ДО УРОКУ (О.В.Гаврилов, О.М.Ляшенко)

Дидактичні (змістовно – методичні):

1. Чітке визначення загальноосвітніх завдань уроку в цілому та його складових елементів, місця конкретного уроку в загальній системі.

2. Визначення оптимального змісту уроку згідно з вимогами навчальної програми, цілями уроку, з урахуванням рівня підготовки учнів та сформованості їхніх умінь та навичок.

3. Корекційний вплив усіх елементів уроку на школярів.

4. Дидактична цілеспрямованість, визначеність та чіткість мети (навчальна, корекційно – розвивальна та виховна).

5. Реалізація основних дидактичних принципів, що передбачає максимальне використання засобів наочності під час оволодіння знаннями, їхне оптимальне поєднання.

6. Вибір найбільш раціональних методів, прийомів та засобів навчання.

7. логічна й композиційна стрункість та завершеність уроку.

8. доступність пояснення змісту домашнього завдання.

9. Достатнє забезпечення відповідним наочно – технічним обладнанням та матеріалами.

Психологічні вимоги:

1. Організація правильного психологічного налаштування уроку.(Від того, з яким виразом обличчя зайде педагог до школярів, як почне діалог, залежить їхня подальша робота.

2. Відповідний контакт вчителя та учнів під час діяльності дозволяє попередити негативні риси поведінки школярів, уникнути конфліктних ситуацій.

3. система оптимальних вимог учителя до учнів.

4. Педагогічний такт у спілкуванні вчителя та учнів формує у них відповідні поведінкові навички та звички.

5. дотримання доцільного темпу уроку й оптимального лікувального психолого – педагогічного режиму з урахуванням рівня працездатності та стомлюваності школярів.

Вимоги до організації пізнавальної діяльності учнів:

1. Корекція пізнавальної діяльності, активний розвивальний характер уроку, якому сприяє: спрощена структура та зменшений обсяг нового матеріалу відповідно до обмежених пізнавальних можливостей учнів, уповільнений темп навчання, використання кількоразового повторення на всіх етапах вивчення матеріалу, максимальне використання наочності, забезпечення взаємо компенсації функцій різних аналізаторів.

2. Педагогічно правильне керування пізнавальною діяльністю: чітке дозування часу й праці, планування дій, систематичний й планомірний контроль за якістю засвоєння матеріалу.

3. Включення учнів в елементарний самостійний пошук.

4. Зв'язок уроку з іншими предметами.

5. Організація індивідуального підходу з урахуванням наявних порушень пізнавальної та емоційно вольової сфери.

6. Дотримання вимог гігієни розумової та фізичної праці.

7. Використання різного виду інструкцій.

Вимоги до організаційної сторони уроку:

1. Своєчасна підготовка робочого місця вчителя та учнів.

2. Оптимальний темп та ритм роботи на уроці, чітке дозування навч.навантаження на кожному його етапі.

3. Послідовність елементів уроку, попередження неробочих пауз.

4. Чітка установка вчителя на наступний вид діяльності.

5. Завершеність операцій, вербальний звіт школярів про виконання завдання.

6. Організація уваги й стимуляція навчальної діяльності учнів.

7. організоване закінчення уроку, пояснення домашнього завдання.

8. Підведення підсумків та оцінка пізнавальної діяльності учнів.

Важливим етапом підготовки вчителя допоміжної школи до уроку є правильне комплексне планування мети і завдань уроку.

МЕТА—більш загальне поняття ніж завдання. Як правило, мета передбачає послідовне вирішення конкретних завдань під час уроків, наприклад, виховання в учня виразності читання, тобто мета заключає в собі очікуваний результат спільної діяльності вчителя і учня, наприклад, вироблення техніки читання, оволодіння обчислювальними навичками тощо. Загальна мета зумовлює необхідність комплексного планування конкретних завдань кожного уроку, яке включає чітке визначення навчального (освітнього), виховного та корекційного завдання. Правильне проектування цих завдань оптимізує навчально-виховний і корекційний процес, тобто забезпечує якість і ефективність добору необхідного змісту, форм, методів і засобів навчання, виховання, корекції і розвитку учнів. Взаємозв’язок і єдність завдань—важлива умова успішного проведення уроку.

Основою комплексного планування завдань будь-якого уроку в допоміжній школі є їх спрямованість на всебічний розвиток особистості учнів з урахування їх типологічних (загальних0 та індивідуальних психофізичних особливостей і пізнавальних можливостей.

НАВЧАЛЬНЕ (ЗАГАЛЬНООСВІТНЄ) ЗАВДАННЯ УРОКУ має бути спрямоване на вирішення такого кола загальноосвітніх завдань, реалізація яких забезпечить формування в учнів системи практичних і наукових знань, умінь і навичок, зокрема : засвоєння (вивчення, повторення, закріплення) основних понять, законів, теорій, правил, наукових фактів; формування (вироблення, закріплення..) умінь і навичок ( наприклад, грамотного письма, читання, спілкування, обчислення, вимірювання, виготовлення чого-небудь) . На кожен урок вчитель добирає конкретне завдання, яке може бути вирішене лише на матеріалі даного уроку (його змісту, завдань, вправ ,видів робіт , наочних засобів тощо.)

ВИХОВНЕ ЗАВДАННЯ УРОКУ спрямоване на формування в учнів наукового погляду на матеріальний світ, забезпечення морального, трудового, естетичного, духовного, патріотичного та фізичного виховання.

Вчитель повинен вміло виділяти ті виховні завдання, які найбільш успішно можуть бути вирішені при вивченні конкретного матеріалу з кожного предмета ( конкретної граматичної теми, художнього твору, математичного матеріалу чи трудового процесу).

Цілий ряд виховних завдань носить загальнонавчальний характер і вирішує систематично на кожному уроці. До таких завдань відносять формування в учнів загальнонавчальних навичок і вмінь: самостійності, організованості, дисциплінованості, відповідальності, охайності , навичок культури поведінки, навчальної діяльності тощо. Ці завдання не обов’язково плануються на кожний урок, проте вирішуються систематично.

КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЮЧЕ ЗАВДАННЯ УРОКУ переслідує виправлення та розвиток в учнів інтелектуальної, емоційно-вольової, мотиваційної, рухової сфери особистості , пізнавальних інтересів і навчальних здібностей. Якщо на одному уроці неможливо корегувати відразу всі сфери особистості дитини, то залежно від типу, структури, змісту уроку визначається його конкретна корекційна мета –навчити, наприклад, аналізувати об’єкт , який вивчається, узагальнювати виявлені закономірності, зробити самостійно висновок з прочитаного, побаченого тощо. Матеріал іншого уроку найбільш ефективно сприятиме розвитку в учнів наполегливості, переборення труднощів у навчанні, тобто розв’язання завдань корекції у дітей вольової сфери.

У зв’язку з формуванням даного завдання уроку слід звернути увагу вчителя на можливі помилки, які виникають у практичній діяльності. Найтиповішою помилкою є неконкретність завдань уроку. Наприклад , завдання «розвивати мислення і мову » надто загальне, тому що поняття «мислення» об’єднує і основні його рівні (понятійний, образний, предметно-практичний , словесно-логічний), і операції мислення (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування), і різні функції (інтелектуальна активність, регулююча роль, критичність) та ін. Що конкретно на матеріалі даного уроку буде корегуватись? Які сторони мови (фонетична, лексична, граматична) або види мовленнєвої діяльності підлягають при цьому ? Ці моменти вчитель повинен передбачити і конкретизувати, щоб досягти на уроці поставленої мети.

СТРУКТУРА УРОКУ

Характер структури уроку визначається багатьма факторами. Головними з них є:

1. мета і завдання уроку;

1. рівень розвитку в учнів пізнавальних можливостей і здібностей;

2. сформованість в учнів прийомів організації своїх пізнавальних дій, поведінки і регуляції ними;

3. розумова працездатність учнів;

4. логіка розгортання педагогічного процесу.

Кожен урок повинен бути пов’язаний з попереднім. Кожен урок готує школярів до вивчення наступного матеріалу.

Як відомо, в учнів допоміжної школи знижені пізнавальні можливості, порівняно з нормальними дітьми в них ослаблене регулювання своїми діями, зусиллями, є значні порушення процесів працездатності. Все це зумовлює особливу логіку побудови навчального процесу на уроці. Тут важливе значення індивідуалізації навчання та організації і стимуляції пізнавальної діяльності учнів.

Відповідно до цього урок в допоміжній школі складається з таких етапів: загальнокорекційного; основного; заключного.

загальнокорегуючий етап. Його мета: приглушити й зняти попередні враження й збудження в учнів, що заважають йому нормально включитись у працю; активізувати нервово-психічні процеси, вивести учня із стану загальмованості, якщо він перед цим виник; пристосувати учня до наступної праці на уроці. Усе це сприяє створенню оптимальної збудженості центральної нервової системи учня, що є необхідною передумовою успішного навчання.

1.НЕРВОВО-ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА є одним із типових корекційних засобів, вона триває 5-7 хвилин.

2. ПІДГОТУВАТИ РОБОЧЕ МІСЦЕ, навчальне приладдя, довести до учнів мету й завдання уроку.

Мета- велике організуюче начало на уроці. Не можна обмежуватись лише одним повідомленням про те, яка буде тема уроку. Дитині треба пояснити, що вона буде робити, а головне –розкрити сутність , значення для них того, про що вона дізнається на уроці; тобто поставити перед нею умотивовану мету. Мотивація при постановці мети повинна бути тісно пов’язана з інтересами дитини і спиратись на її досвід, у той же час словесні пояснення при цьому повинні бути лаконічними.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

В основній частині уроку здійснюють його завдання, які залежать від типу уроку, а саме:

- ознайомлення учня з новими програмовим матеріалом;

- поглиблене вивчення його;

-систематизація узагальнення вивченого раніше;

- застосування знань і вмінь;

- повторення вивченого матеріалу.

Проте не можна відразу переходити до подачі нового матеріалу або до подачі нових способів дій. Цьому має передувати відповідна підготовча робота (дидактична підготовка). Це пов’язане з тим , що у розумово відсталих учнів немає тієї основи, спираючись на, яку діти з нормальним інтелектом досить успішно, при незначній допомозі вчителя, переходять до сприймання нових знань. Внаслідок порушення процесів запам’ятовування і відтворення учні допоміжних шкіл, сприймаючи й усвідомлюючи нове, не спираються на раніше засвоєне, оскільки воно не відтворюється. Усе це й потребує введення спеціального пропедевтичного етапу перед засвоєнням нових знань.

Його мета – відновити, активізувати набуті вже знання й способи дій, встановити зв’язки між старим і новим матеріалом, ввести учня в коло понять та ідей, що є основою для кращого сприймання нового. Найпоширенішими формами проведення пропедевтичного етапу є такі:

1.Перевірка домашніх завдань носить не контролюючий ,а навчальний характер.

2. Вступна бесіда, що вводить в коло уявлень, необхідних для успішного сприйняття нового.

3. Розповідь ,що підводить учнів до розуміння нового матеріалу.

4. Повторення попереднього матеріалу, що встановлює в учня систему зв’язків з новим матеріалом.

5. Спостереження, за життєвими фактами, слухання музики, розглядання картин і т. ін. , на основі яких в учня утворюються нові, або повніше відтворюються старі образи, необхідні для усвідомленого сприймання нового.

Наступним етапом основної частини є ФОРМУЮЧИЙ .Він називається так тому, що на ньому безпосередньо засвоюють знання, набувають умінь і навичок або досягають, вищого рівня в їх засвоєнні.

На цьому етапі учень вперше ознайомлюється з новими знаннями або поповнюють раніше засвоєні факти новими відомостями, яких раніше не сприйняли.Етап першого ознайомлення учня може тривати 5-10 хвилин .На цьому етапі здійснюється уточнення, поглиблення, систематизація й узагальнення вивченого матеріалу, а також виконуються вправи на застосування знань.

Слід також враховувати, що найпродуктивнішим для учня час на уроці є період від 7-8 до 20-ї хвилини уроку, а після цього спостерігається загальне зниження працездатності учня. Щоб запобігти цьому, слід вводити вправи, спрямовані на відновлення працездатності (фізкультхвилинки, динамічні паузи, хвилинки відпочинку..) чергувати словесні засоби наочними і практичною діяльністю.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Основним завданням цієї частини є:

1. підведення підсумків роботи на уроці й оцінка успіхів і старанності учнів;

2. пояснення учням домашнього завдання (його обсягу, способів і послідовності виконання);

3. приведення організму у відносно спокійний стан, якщо на уроці учень перебував у напруженні;

4. приведення до порядку робочого місця;

5. створення установки на відпочинок( спокійні рухливі ігри, дидактичні ігри, вправи на дихання, відгадування загадок).

Отже, для розв’язання корекційних завдань на уроці в допоміжній школі запроваджуються допоміжні засоби, а саме:

• спрощується структура і зменшується обсяг знань під час пояснення нового матеріалу відповідно до обмежених пізнавальних можливостей учня;

• уповільнюється темп навчання;

• багато разів повторюється щойно поданий матеріал на всіх етапах його вивчення;

• одночасно використовується слово, дія, й наочне сприймання;

• максимум використовується предметна діяльність і досвід дитини;

• складні завдання розчленовуються на окремі частини ;

• використовуються різні види інструкцій;

• учителем і учнем виконується спільно частини завдань, якщо учень не може виконати сам;

• постійно реалізується індивідуальний і диференційований підхід до учня.

Типи уроків в допоміжній школі

1. пропедевтичні уроки;

2. уроки формування нових знань, умінь і навичок;

3. уроки додаткової корекції знань і вмінь;

4. уроки систематизації й узагальнення знань, умінь та навичок;

5. уроки застосування знань і вмінь;

6. уроки перевірки якості засвоєння знань і вмінь;

7. комбіновані уроки.

ПРОПЕДЕВТИЧНІ УРОКИ застосовуються в процесі вивчення навчальних придметів з метою підготовки учнів до засвоєння складного навчального матеріалу, виконання самостійної роботи або перед екскурсією.

УРОКИ ДОДАТКОВОЇ КОРЕКЦІЇ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ Сутність корекційної роботи на цих уроках полягає в тому , що відбувається повторення раніше вивченого матеріалу з метою його уточнення і доповнення. Для цього матеріал заново поділяється на частини, кожну з яких вивчають окремо.

УРОКИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ І УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК На них відбувається об’єднання окремих знань в єдину систему, встановлюються й укріплюються зв’язки між окремими фактами і їх системами. Такі уроки проводяться в години повторення. У результаті уповільнення темпу навчання в допоміжній школі вивчення системи знань розтягується на довгий час. З метою попередження цього факту проводяться такі уроки. Вони мають велике корекційне значення, оскільки на них створюються сприятливі умови для використання компенсаторних можливостей учнів

УРОКИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК Розумово відсталим дітям важко використовувати цілий комплекс знань, умінь тоді вводять спеціальні уроки. На них учні тривалий час залучають до цілісної практичної діяльності. Особливо увагу на цих уроках слід звертати на вироблення в учнів працювати за планом та інструкцією.

УРОКИ ПЕРЕВІРКИ ЯКОСТІ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ( контрольні уроки) Відомості, отримані на цих уроках, дозволяють визначити напрямки подальшої навчальної та виховної роботи і враховуються при переведенні учнів до наступного класу.

КОМБІНОВАНІ УРОКИ це уроки, які містять в собі головні завдання і види роботи декількох типів уроків.

3.Організація трудового навчання у допоміжній школі

Організація трудового навчання у допоміжній школі характеризується:

• формою навчальної роботи (урок, виробнича практика, гурткові заняття та ін.);

• формою організації роботи учнів (фронтальна або групова, бригадна або ланкова, чи індивідуальна, за розподілом праці);

• формою організації навчання (групова, коли навчання проводиться в складі групи учнів, і індивідуальна, коли навчання проводиться окремо з кожним учнем)

Урок як основна форма навчальної роботи в шкільних майстернях має деякі особливості порівняно з уроками з інших навчальних предметів, а саме:

• Центральне місце на такому уроці займає практична робота учнів, яку доцільно проводити заняття подвійними уроками. 45-хвилинний урок незручний, бо безпосередньо на практичну роботу учнів залишається мало часу. За 90 хв. учні встигають виконати певне трудове завдання, що дає їм моральне задоволення, а вчитель може оцінити результати роботи.

• Практична робота учнів будується на базі продуктивної праці. Це дещо ускладнює організацію навчального процесу. Доводиться вдаватися не тільки до фронтальної, а й до ланкової, а інколи й до індивідуальної форми організації роботи учнів.

• На заняттях у майстернях учні працюють різним різальним інструментом, обробляють матеріали на верстатах. Тому особливістю уроку є те, що він потребує спеціальної підготовки з безпеки праці.

До уроку ставлять такі специфічні вимоги:

• Чіткість дидактичної мети. На кожному уроці, як правило, розв'язуються дидактичні завдання, одне з яких є провідним. Так, на заняттях у майстернях учні набувають певних знань, умінь та навичок, розвивають свої здібності до технічної творчості та ін. Проте не всі навчальні завдання можуть бути здійснені однаковою мірою на кожному уроці. Це залежить від змісту уроку.

• Структура уроку, об'єкт виготовлення, методичні засоби все підпорядковане якомусь головному дидактичному завданню, спрямоване на його виконання. Разом з тим не допускається створення таких умов, які заважали б виконанню інших навчальних завдань.

• Оволодіти знаннями, які потрібні для виконання трудових прийомів, значно простіше, ніж оволодіти самими прийомами. Тому під час вивчення операції увага вчителя зосереджується на перевірці правильності виконання учнями трудових прийомів, що і є в цьому випадку головним дидактичним завданням.

• При підготовці до занять учитель праці вирішує, які дидактичні завдання слід вважати головними на уроці, розглядає їх як мету і відповідно до цього будує урок.

• Нерозривність освітніх і виховних завдань. Навчання повинно бути виховуючим. Цю вимогу ставлять до всіх навчальних предметів. Учням слід прищепити цілий комплекс позитивних якостей: патріотизм, повагу до старших, чесність і багато інших. Учитель знаходить місце й час, щоб виховувати в учнів ці якості, органічно поєднуючи виховну роботу з навчальною. На заняттях у майстернях створюються особливо сприятливі умови для трудового виховання. Саме тому не можна вважати вдалим такий урок, на якому вчитель не поставив перед собою певного завдання виховного характеру.

• Правильний добір навчального матеріалу для кожної частини уроку. Підбираючи навчальний матеріал, треба враховувати такі фактори: мету уроку; знання і вміння, набуті учнями на заняттях; знання учнів з основ наук; фізичний розвиток учнів.

• Нарешті, зміст навчального матеріалу може визначатися метою уроку. Проводячи підсумкове заняття в будь-якому класі, вчитель може поставити перед собою якусь мету залежно від фактичного становища. Якщо учні робили типові помилки у виконанні трудових прийомів, то на підсумковому занятті можна проаналізувати хиби в роботі, щоб не повторювати їх у майбутньому. На підсумковому занятті може стояти й така мета, як узагальнення знань учнів, виявлення спільного в різних прийомах обробки деревини і металів. Очевидно, в першому і другому випадках навчальний матеріал підбиратимуть по-різному.

• Доцільний добір методів навчання для кожної частини уроку. Мети уроку вчитель не зможе досягти, не поєднуючи різні методи і прийоми роботи. Основою уроку в майстернях є самостійна робота учнів, яка починається з того, що вони ознайомлюються з завданнями, продумують, в якій послідовності і з застосуванням яких інструментів та пристроїв його треба виконувати. Звичайно, вчитель може сам дати вичерпне інструктування. Але тоді порушуватиметься вимога про доцільний добір методів навчання, бо практична робота, якщо вона не пов'язана з розумовою діяльністю, не відповідає завданням трудового політехнічного навчання. Особливо цінною в дидактичному відношенні є така самостійна робота учнів, у якій є елементи творчості.

• У самостійній роботі учнів доцільно застосовувати такі методи навчання: вправи, застосування знань на практиці, творчу роботу. Крім того, під час самостійної роботи вчитель перевіряє знання, уміння і навички учнів.

• Для викладу нового матеріалу використовують такі методи навчання: інструктування, пояснення, бесіду. І тут багато залежить від умілого поєднання методів. Так, бесіда більшою мірою активізує учнів, ніж пояснення. Тому в тих випадках, коли в процесі викладу нового матеріалу можна спиратися на деякі знання і вміння учнів, слід застосовувати бесіду.

• Для заключної частини уроку характерне застосування таких методів навчання, як бесіда, пояснення, перевірка знань, умінь і навичок.

Колективна праця учнів поєднується з самостійністю кожного учня. Встановилося чотири основні форми організації праці учнів: фронтальна, ланкова, індивідуальна та з розподілом праці.

До оцінки кожної з них треба підходити з двох поглядів. По-перше, як вона сприяє формуванню вмінь і навичок, набуванню знань; по-друге, яка з них дає можливість створити повніше, чіткіше уявлення про організацію праці на сучасних промислових підприємствах.

Фронтальна форма організації праці полягає в тому, що всі учні виконують однакові завдання. Завдяки цьому вчитель може керувати одночасно роботою всієї групи, застосовуючи групове інструктування, колективне обговорення помилок та ін. Як бачимо, методичне керівництво навчальним процесом при фронтальній організації роботи полегшується, проте виникають і окремі труднощі.

Наприклад, не завжди вдається забезпечити всіх учнів однаковими завданнями через відсутність матеріалів; фронтальність порушується в результаті неоднакового темпу роботи учнів. Головною хибою є те, що між учнями не встановлюються виробничі зв'язки, бо кожний виконує від початку до кінця роботу сам. Це, з одного боку, призводить до того, що знижуються можливості формування колективу, а з другого — в учнів створюється неправильне уявлення про характер поділу праці на сучасних підприємствах, де у виготовленні продукції бере участь цілий колектив. Фронтальна форма організації занять застосовується головним чином у V-VІ класах під час вивчення операцій обробки деревини і металів

Суть ланкової форми організації роботи полягає в тому, що групу поділяють на ланки по 3 — 4 особи, кожна з яких виконує своє завдання. Наприклад, при моделюванні, як правило, не потрібна велика кількість однакових виробів, тому кожній ланці дають окреме завдання.

При виконанні замовлень виробничих підприємств кількість виробів може бути значною. Тоді доцільно поділити весь технологічний процес виготовлення виробу на окремі частини і доручити виконання їх різним ланкам. При цьому в ланці всю роботу з виготовлення моделі розподіляють між учнями, бо кожний дістає завдання виготовити певну деталь. Це буде форма організації роботи учнів з розподілом праці. Так досягається певна аналогія до організації праці в умовах виробництва.

Ланкову форму організації роботи застосовують при закріпленні раніше засвоєних умінь, при моделюванні, а також у тих випадках, коли фронтальність роботи не може бути забезпечена в зв'язку з недостатністю устаткування (наприклад, при роботі на деревообробних і металорізальних верстатах).

Індивідуальну форму організації праці, яка полягає в тому, що всі учні виконують різні роботи, застосовують порівняно рідко. Пояснюється це тим, що в таких умовах важко здійснювати методичне керівництво навчальним процесом, а також дуже важко забезпечити потрібні матеріали. Індивідуальну форму організації занять застосовують головним чином для роботи з сильними і слабкими учнями, які за темпами роботи і її результатами різко відрізняються від своїх товаришів. До таких учнів потрібний індивідуальний підхід. Сильним учням дають складніші завдання, щоб у них не зникав інтерес до роботи і вони були повністю завантажені. Слабким учням, навпаки, дають простіші завдання, враховуючи ті причини, якими зумовлене відставання їх у навчанні (пропуски занять у зв'язку з хворобою, слабкіший фізичний розвиток та ін.).

Організаційна чіткість уроку.

Кожний урок повинен бути чітким щодо організації його проведення. Особливістю уроку в майстернях є те, що це здебільшого урок продуктивної праці учнів. Продуктивний характер праці учнів. Заняття в майстернях будуються на основі продуктивної праці. Продуктивним називається такий вид суспільно корисної праці, у процесі якого створюються матеріальні цінності (незалежно від способу їхньої реалізації"). Тому продуктивною буде й оплачувана праця, пов'язана з виконанням замовлень підприємства; виготовлення іграшок для підшефного дитячого садка, оздоблення шкільних кабінетів та ін. Для трудового навчання всі ці види діяльності однаковою мірою бажані, бо всі вони сприяють трудовому вихованню. Якщо оплачувана праця дає змогу розкрити перед учнями принцип матеріальної зацікавленості в результаті своєї діяльності, то на неоплачуваній праці можна ознайомити учнів із суттю роботи на громадських засадах і її значенням для нашого суспільства.

Щоб забезпечити безперервну роботу учнів, учитель стежить насамперед за станом устаткування, бо несправність його під час роботи в умовах навчальних майстерень означає невиконання навчальної програми.

Організаційна чіткість забезпечується також безперервним постачанням майстерні всім потрібним матеріалом та інструментом у таких кількостях, щоб увесь час був деякий запас

Для раціонального використання навчального часу дуже важливо організувати зберігання і видачу інструментів та заготовок.

Велике значення для організаційної чіткості уроку має також планування вчителем навчального процесу. Так, з досвіду попередніх років учитель знає, які помилки роблять учні в тій чи іншій операції. Ураховуючи це, він планує проведення поточних інструктувань, не чекаючи, поки будуть допущені помилки.

Технічна документація, якою учні користуються в майстернях, також впливає на організаційну чіткість уроку; якщо рисунки, технологічні карти, інструкції складено зрозуміло, доступно, то учні працюють з успіхом самостійно. Коли цього немає, вони звертаються по допомогу один до одного, до вчителя, ходять під час роботи, відвертаючи увагу багатьох учнів від виконання своїх завдань.

Для створення умов безпечної праці вчитель суворо вимагає від учнів дотримання правил безпеки, а також усуває все, що може спричинити порушення цих правил. Наприклад, учні знають, що не можна користуватися молотком, якщо він злітає з ручки, користуватися зубилом, якщо на його бойку є тріщина.

У майстерні мають бути таблиці з правил безпеки, аптечка і куток протипожежної безпеки.

При подачі нового матеріалу вчитель роз'яснює правила безпеки, пов'язані з роботою над цим матеріалом, демонструє прийоми виконання їх, а потім перевіряє, як учні ці прийоми засвоїли.

Підбиваючи підсумки роботи, оцінюючи вироби учнів, учитель не забуває зауважити кожному з них, які допускалися порушення правил безпеки. Таким чином, турбота про дотримання правил техніки безпеки пронизує весь урок, включаючи й підготовку до нього. Учителеві доцільно фіксувати випадки травмування в окремому зошиті для того, щоб проаналізувати їх і відповідні заходи безпеки

На заняттях у майстернях поряд з уроком застосовують і інші форми навчальної роботи.

З відстаючими учнями проводять додаткові заняття, на яких учитель допомагає їм засвоїти складний прийом роботи, зрозуміти складне теоретичне питання. Додаткові заняття проводять інколи в зв'язку з недостатністю устаткування. Так, у майстернях, як правило, немає достатньої кількості устаткування для обробки матеріалів на деревообробних і металорізальних верстатах фронтально, тому цю роботу проводять ланками. Отже, вчителеві доводиться здійснювати одночасно методичне керівництво кількома ланками, зайнятими різною роботою. Це досить важко. Тому вчитель проводить додаткові заняття з ланковими, щоб вони могли на уроках допомогти своїм товаришам.

Значне місце на заняттях у майстернях відводиться навчальною програмою таким видам навчальної роботи, як екскурсії на промислові підприємства і навчально-виробнича практика.

ТЕМА: Особливості організації уроку з трудового навчання у допоміжній школі

План лекції:

10. Урок як основна форма організації навчання.

11. Вимоги до сучасного уроку.

12. Підготовка вчителя до уроку.

13. Класифікація типів уроків.