Тема: Особливості мовного дихання
План
Значення мовного дихання у педагогічній роботі.
Мовне дихання. Онтогенез мовного дихання.
3. Корекційні вправи розвитку мовного дихання.
- вправи для тренування мовленнєвого дихання.
- вправи для вироблення цілеспрямованого струменя.
- вправи для закріплення правильного мовленнєвого дихання.
1.Значення мовного дихання у педагогічній роботі
Виразність мовлення формується впродовж усього життя: і мовленням середовища (сім'ї, друзів, колег), і мовленням авторитетів (учителів, майстрів сцени, екрана та ін.), і художньою літературою, читання якої вголос — «для себе» чи для слухача — виробляє не тільки чуття мови, а й чуття образу, емоції, тобто «душі» тексту. Адже з допомогою мови люди передають свої почуття і переживання, захоплення і здивування, радість, горе і т. д. Добір таких засобів підпорядковується не лише комунікативній меті, а й служить засобом самовираження.
До технічних показників виразного мовлення і виразного читання належать: дихання, голос, дикція (вимова), інтонація (тон), темп, жест і міміка. Лише добре оволодіння кожною складовою техніки виразності мовлення може гарантувати його високу якість. Отже, техніка мовлення (і читання) — це навички, уміння реалізувати мову в конкретній мовленнєвій ситуації так, щоб вона справляла на слухача евристичне (інтелектуальне) й емоційно-естетичне, спонукаюче враження.
Дихання — один з головних життєдіяльних актів людського організму. Його виконує людина постійно, у певному ритмі, незалежно від розумової діяльності. Але дихання є й основою виголошуваного мовлення: звучання, «голос» мовлення починається з вдихання повітря у легені. Правильне дихання забезпечує чистоту, красу, різноманітність відтінків людського голосу. Диханням теж можна керувати: навмисне дихання (ненавмисне — акт суто фізіологічний) здійснюється з метою видозмін у процесі говоріння, яких потребує текст за змістовими, естетичними та іншими настановами.
У процесі дихання активну участь беруть: носоглотка, бронхи, легені, грудна клітка, діафрагма. Щоб їх робота була правильною, вони повинні бути фізично здоровими, розвиненими.
Звичайно, дихання формується з часом, зі зростанням людини, адже якість його (глибина, тривалість, довжина паузи тощо) залежить і від віку мовця. Дихання має два основних акти: вдих і видих, якість яких теж відповідно забарвлює звукове мовлення, а пауза між ними є показником характеру дихання — ненавмисне: вдих — видих — пауза; навмисне: вдих — пауза — видих.
Правильного дихання, яке необхідне для виразного мовлення, виконання власного чи авторського тексту, можна навчитися. Звичайно, це досягається не тільки індивідуальним тренуванням, а й увагою до кращих зразків мовлення. Оскільки кожна людина для когось у певний час буває прикладом (зразком), кожен з нас повинен говорити добре, виразно.
Найбільш розповсюдженими проявами порушень мовної моторики є порушення мовного (чи фонаціонального) подиху: слабко розвиті функціональні можливості дихальної чи системи невміння використовувати дихальні ресурси в мовному акті - прискорений, поверхневий подих, переважно грудного типу, з порушеним ритмом, проголошення слів на вдиху, задишка під час мови, слабка опора подиху; неправильна артикуляція, порушення координації артикуляції з подихом і голосом, недостатня рухливість органів мовної апарат, що робить мову "змазаної", млявої, з порушеним темпом і ін. Оскільки сторона мови, що проговорюється, в значній мірі визначається регуляторними і функціональними можливостями дихальної системи, то розвиток моторної сторони мови варто здійснювати на основі досить високого рівня сформованості довільної регуляції і розвитку основних параметрів зовнішнього подиху.