1. Безробіття як соціальний ризик.

Визначення безробіття як соціального ризику ні в законодавстві, ні в науковій літературі не пода­ється. Пункт 9 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" замість поняття "безробіття" легалізує поняття "втрата роботи з незалежних від застрахо­ваних осіб обставин". Незалежними від особи обставинами припинення трудового договору визнаються такі:

за угодою сторін;

у зв'язку з призовом або вступом на військову службу; - за ініціативою працівника у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодав­цем умов колективного чи трудового договору;

розірвання строкового договору з ініціативи працівника в разі хвороби або інвалідності, які перешко­джають виконанню роботи за договором;

у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праи.і, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства, перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників; у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню роботи; у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непраце­здатності, не враховуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами; внаслідок поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Однак аналіз положень зазначеного Закону та Закону України "Про зайнятість населення" показав: безробіття є дещо ширшим за змістом поняттям та не охоплюється ознакою "втрата роботи з незалежних від особи обставин". Так, безробітними можуть визнаватись особи, які припинили трудовий договір за вла­сним бажанням без поважних причин чи, наприклад, були звільнені за прогул. Відсутність незалежних об­ставин припинення трудового Поговору впливає лише на умови та порядок отримання особою допомоги на випадок безробіття

Безробіття — втрата працездатною особою працездатного віку роботи з об'єктивних чи суб'єктив­них причин, яка призвела до втрати заробітної плати або інших, передбачених законодавством, доходів. Громадяни, зареєстровані як безробітні, отримують допомогу як у системі загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування, так і в системі державної підтримки. Тому безробіття є страховим і нестраховим соціальним ризиком. Факт безробіття констатується на підставі Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги у разі без­робіття, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки (затверджено По­становою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 57-8).

Реєстрацію та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснює держа­вна служба зайнятості за місцем постійного проживання за умови пред'явлення паспорта і трудової книжки, а у разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють. Іноземні гро­мадяни чи особи без громадянства можуть бути зареєстровані як безробітні за умови постійного проживан­ня в Україні. Звичайно, громадяни можуть зареєструватись як безробітні за власним бажанням у будь-який час.

Цід частковим безробіттями розуміють вимушене тимчасове скорочення нормальної або встанов­леної законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення йо­го розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин еко­номічного, технологічного, структурного характеру.

Характеристика соціального страхування на випадок безробіття

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття запроваджено з І січня 2001 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на ви­падок безробіття». Загальнообов'язкове дероісавне соціальне страхування на випадок безробіття — це сис­тема прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає І матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незале­жних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообо­в'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи (у випадках, передбачених законодавством, також члени їх сімей та інші особи), страхувальники та страховик.

Страхувальники: роботодавці та застраховані особи. Страховик: фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Застраховані особи ~ особи які пра­цюють на умовах трудового договору. Не підлягають страхуванню працюючі пенсіонери та особи, які ма­ють право на пенсію, іноземці, які тимчасово працюють в Україні. Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги мають також незастраховані особи - військовослужбовці Збройних Сил України та ін­ших військових формувань, служби безпеки України, органів внутрішніх справ України, звільнені з війсь­кової служби у зв'язку зі скороченням чисельності або штату бёз права на пенсію, та особи, які вперше шу­кають роботу, а також інші незастраховані особи у випадку реєстрації їх як безробітних

Застраховані особи — наймані працівники, а у випадках, передбачених Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянств?, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахова­ної особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та одержання соціальних послуг. Страховий випадок: втрата роботи працівником і реєстрація його в органах зайнятості як безробітного. Залежно від причин, внаслідок яких втрачено роботи, встанов­люються різні умови здійснення страхових виплат. Страховий випадок — це подія, через яку:

застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи вна­слідок втрати роботи з незалежних від них обставин, при цьому вони зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Страхування на випадок безробіття здійснюється за наступними принципами:

1. надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

2. обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших під­

ставах, передбачених законодавством, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою са­мостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами - суб'єктами під­приємницької діяльності;

3. цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;

4. солідарності та субсидування;

5. обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття, та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом;

6. паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

7. диференціації розмірів виплати допомоги з безробіття залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

8. надання на рівні не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, допомоги з безробіття та матеріальної допомоги у

період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

9. законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

До осіб, що підлягають страхуванню на випадок безробіття, належать:

1. Особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, котрі проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний ро­бочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

2. Особи, які набувають статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору. Саме тоді починається сплата страхових внесків, яка припиняється з дня припинення дії трудового договору. Робото­давець набуває статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціально­го страхування України на випадок безробіття з дня реєстрації.

3. Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття і яким видається свідоцтво про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування — єдине для всіх видів соціального страхування. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабі­нетом Міністрів України.

До осіб, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття, належать: 1) працюючі пенсіо­нери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію; 2) іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають лише застра­ховані особи. Видами забезпечення є:

допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

допомога з часткового безробіття;

матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

матеріальна допомога з безробіття, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його

+ Фінансування соціальних послуг, які надаються безробітним: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з пра­цевлаштуванням.

ДОПОМОГИ У ЗВ'ЯЗКУ З БЕЗРОБІТТЯМ

Види допомог:

1. допомога у разі безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності;

2. матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

3. допомога в разі часткового безробіття;

4. матеріальна допомога у разі безробіття, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні (з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні).

і. Допомога по безробіттю А) працівникам, які втратили роботу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (вивільнюваним з підприємств, установ, організацій у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням, скороченням штату і військовослужбовцям, звільненим у зв'язку зі скороченням штату без права на пенсію) за умови реєстрації в службі зайнятості протягом 7 днів після звільнення гарантується право на одержання допомоги по безробіттю у розмірі 100 % середньої зарплати протягом 60 календарних днів, 75 % - протягом 90 днів і 50 % - протягом наступних 210 днів, але не більше середньої зарплати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче розміру мінімальної зарплати. У разі несвоєчасної реєстрації умови виплати допомоги змінюються (збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої зарплати за попереднім місцем роботи) . Ці умови також поширюються на:

працівників, які звільняються з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у зв'язку з відселенням або самостійним переселенням з території радіоактивного забруднення і зареєструвалися у місячний строк після звільнення в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу;

осіб, що втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або настання професійного захворювання, в результаті чого потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації. Особливі гарантії:

• Розмір допомоги

• надання статусу безробітного, якщо протягом семи днів працівнику не було запропоновано підходящої роботи;

• збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи;

• право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого строку осіб передпенсійного віку, які мають необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах).

• Якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно лідвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

• У разі необхідності державна служба зайнятості може компенсувати підприємствам, установам та організаціям до 50 процентів витрат на організацію навчання прийнятих на роботу громадян, вивільнених з інших підприємств, установ, організацій з підстав, передбачених цією статтею.

Б) Допомога по безробіттю громадянам, зареєстрованим на загальних підставах, або які вперше шукають роботу, або тривалий час (більше 6 місяців) не працюють, або закінчили навчання у професійно-технічних і вищих закладах освіти чи звільнилися зі строкової військової або альтернативної служби - матеріальна допомога у розмірі допомоги по безробіттю, передбаченої для цієї категорії громадян.

Умови виплати: виплачується з 8 дня після реєстрації до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом 2 років (у разі чергового визнання застрахованої особи безробітною у межах 2 років, протягом яких виплачується допомога з безробіття, тривалість її виплати враховується сумарно); для осіб передпенсійного віку - до 720 календарних днів, а громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу - не більше 180 календарних днів. Виплата допомоги у разі безробіття особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поваж­них причин, починається з 91-го календарного дня.

Розміри допомоги: Застрахованим особам визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру,

а) не менше 50 % середньої зарплати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої зарплати в галузі за минулий місяць, і не нижче розміру мінімальної зарплати - якщо громадянин протягом 12 місяців до початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів;

б) не нижче розміру мінімальної зарплати - у всіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої перерви.

Застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу в разі безробіття залежно від страхового стажу: до 2 років — 50 %; від 2 до 6 років — 55; від 6 до 10 років — 60; понад 10 років — 70 % їхньої середньої заробітної плати.

Допомога у разі безробіття виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100 %; протягом наступних 90 календарних днів — 80; у подальшому — 70% розміру призначеної допомоги.

Право на допомогу в разі безробіття зберігається у випадку настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєст­рувалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважні причини перерви трудового стажу:

• навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі за денною формою навчання;

• строкова військова служба;

• здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом І групи або дитиною- інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;

• інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які ба­жають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з особливих підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 КЗпП України, мають право на Допомогу у разі безробіття без урахування страхового стажу у розмірі прожиткового мінімуму.

Допомога у разі безробіття може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням у розмірі допомоги у разі безробіття в розрахунку на рік.