2.3 Планування і облік у навчальних майстернях

Однією з передумов правильної організації навчального процесу є планування роботи шкільних майстерень. Лише знаючи наперед, які саме об'єкти доведеться виготовляти, можна розподілити їх за класами і в часі. Ні в якому разі не можна допускати, щоб була «штурмівщина», коли замовлення надходять раптово і не залишається часу для погодження змісту трудової діяльності учнів з навчальною програмою. Щоб такого не сталося, вчителі праці складають план роботи з ремонту устаткування і оснащення майстерень, збирають заявки від завідуючих навчальними кабінетами і завідуючого господарчою частиною школи, замовлення підприємств, а потім разом з директором або завучем школи складають план роботи шкільних майстерень (табл. 1).

Таблиця 1

№ пор.	Назва виробу	Замовник	Кількість	Строк виконання	Відповідальний за виконання	Примітка

На підставі плану роботи шкільних майстерень складають календарно-тематичні плани для роботи в окремих класах, тобто для кожного класу вибирають такі об'єкти роботи, які відповідають навчальній програмі.

Роботу, що проводиться в майстернях, і всі матеріальні цінності треба обліковувати. Для цього заводять дві книги. В одній з них обліковують устаткування, інструмент, пристрої, матеріали та ін., у другій — готову продукцію.

Книги обліку потрібні для фінансової перевірки. В них треба зазначити, коли надійшли матеріали, інструменти і коли передані. Якщо інструмент ламається, про це записують у книзі, а періодично (звичайно раз на чверть) складають разом з бухгалтерією акти на списання. У книзі обліку готової продукції зазначають, кому і скільки передано виробів [16].

Навчальні майстерні повинні систематично поповнюватися потрібним устаткуванням. У навчальних майстернях немає офіційно затверджених нормативів на строк служби інструментів і верстаків. Тому доводиться виходити з фактичного стану устаткування, замінювати його в тому разі, коли воно перестає забезпечувати властиву йому точність обробки.

Устаткування шкільних майстерень можна поповнювати кількома каналами: через заклади освіти, через магазин і за допомогою підприємств-шефів.

У магазинах учителі праці мають можливість придбати різальні і вимірювальні інструменти за рахунок сум, що відпускаються школам щороку.

Відчутним джерелом постачання шкільних майстерень стають базові підприємства. Постановами уряду підприємствам дозволено передавати безкоштовно школам устаткування, інструменти і матеріали. Спираючись на ці постанови, промислові і сільськогосподарські підприємства подають школам значну допомогу. Ця допомога особливо потрібна, тому що школам централізовано не постачають матеріалів (деревини, металу). А таких матеріалів потрібно багато. Так, за деякими підрахунками для двокомплектної дев'ятирічної школи на рік потрібно, наприклад, близько 7 м³пиломатеріалів, 400 кг металевих матеріалів. Єдиний шлях для добування таких матеріалів— домовленість з місцевими підприємствами. Щоб домовленість була взаємовигідною, треба налагоджувати випуск суспільно корисної продукції з відходів виробництва, виконувати нескладні замовлення. Досвід показує, що вчителі праці, які проявляють достатню ініціативу, забезпечують навчальний процес усіма потрібними матеріалами.