Розділ 2 організація та обладнання шкільних майстерень як важлива педагогічна умова

2.1 Характеристика приміщень і обладнання

Сьогодні школи нашої держави забезпечені навчальними майстернями, проте далеко не всі з них відповідають сучасним вимогам: санітарно-гігієнічним, безпеки і правильної організації навчального процесу. Тому, починаючи працювати, молодий спеціаліст повинен критично проаналізувати стан матеріальної бази і вжити всіх заходів, щоб привести її у відповідність з вимогами методики трудового навчання.

Шкільні навчальні майстерні будують за типовими проектами. Вони можуть займати окреме приміщення або розташовуватися безпосередньо в школі. Більш доцільним є перший варіант, бо навчальний процес у майстернях супроводиться виробничим шумом, що до певної міри заважає проведенню занять у класах.

Навчальні майстерні, якщо вони винесені в окреме приміщення, крім майстерень з обробки деревини і металів, містять звичайно кабінет обслуговуючої праці. Якщо майстерні розраховані також на учнів старших класів, то тут можуть бути кабінети автосправи, електротехніки, радіотехніки та ін. Такі майстерні найчастіше є міжшкільними, тобто вони обслуговують школи певного мікрорайону. У зв'язку з цим тут передбачають допоміжні приміщення: вестибюль з гардеробом, убиральню з умивальником, буфет та ін.

Навчальні майстерні в школі можуть бути комбінованими, коли обробка деревини, металів і всі інші види навчальних робіт виконуються в одному приміщенні, і такими, що мають окремі приміщення для обробки деревини та обробки металів і виконання електромонтажних робіт.

Навчальні майстерні можуть бути, нарешті, у пристосованих приміщеннях, найчастіше в класах. При всіх варіантах навчальні майстерні бажано розміщувати на першому поверсі.

Яке б приміщення не займали навчальні майстерні, вони повинні відповідати єдиним нормативам площі на одиницю устаткування і на робоче місце. Нормативи становлять у середньому 5,5 - 4,0 м² на робоче місце на слюсарному відділенні, 4 - 5 м² на робоче місце на столярному відділенні, 5 - 6 м на один невеликий металообробний верстак. У цілому приміщення столярного і слюсарного відділень майстерень мають бути не менші, як 66 м , а приміщення комбінованих майстерень — 90 м². Мінімальна висота приміщень майстерень— 3 м. Крім виробничої площі, як було вже сказано, у навчальних майстернях передбачають допоміжні приміщення. Перш за все це інструментальні, де зберігаються інструменти і вироби учнів, а також оброблювані матеріали. За типовими проектами на інструментальні відводиться по 16 м². Для більшої зручності їх бажано розміщувати поряд з відповідними відділеннями майстерень. Оскільки в майстернях звичайно використовують трифазний струм, в інструментальній монтують розподільний щит. Тут же встановлюють знижувальний трансформатор на 36 В для живлення ламп місцевого освітлення. У кожному відділенні навчальних майстерень установлюють умивальники з розрахунку один умивальник на 20 учнів. Типовими проектами в навчальних майстернях передбачено запасний вихід на випадок пожежі. Цей вихід використовується також для транспортування матеріалу і відходів [20].

Основним устаткуванням у навчальній майстерні є слюсарний і столярний верстаки, свердлильні та токарні верстати для обробки деревини і металів. Досить актуальним на сьогодні є питання про створення устаткування, яке регулювалося б за висотою. Адже на тому самому робочому місці доводиться працювати учням V — VII класів, які значно відрізняються за зростом. У попередньому розділі згадувалося вже про те, що, працюючи на робочих місцях, які не відповідають зросту, учні не можуть дотримуватися правильних робочих поз, що в свою чергу негативно впливає на розвиток організму дитини.

Рис. 1. Слюсарний верстат

Подано вже пропозиції щодо регулювання робочих місць за висотою. При роботі на деревообробних і металорізальних верстатах цього досягають за рахунок дерев'яних підставок, які кладуть під ноги.

У практиці роботи шкіл можна зустріти спеціальні конструкції слюсарних і столярних верстаків. Наведемо конструкції деяких з них. На рис. 4 показано слюсарний верстак, запропонований учителем московської школи. Верстак призначений для виконання учнями V—XI класів слюсарних і електромонтажних робіт. Його можна використати як стіл для конспектування пояснень учителя і виконання графічних робіт. Для цього лещата встановлюють трохи лівіше від середини кришки верстака [17].

При проведенні електромонтажних робіт лещата 11 з верстака знімають і прибирають у лівий ящик. Верстак має досить простий підйомний пристрій для регулювання висоти кришки разом з лещатами, що дає змогу змінювати висоту верстака від 730 до 1000 мм.

Каркас 8 верстака виготовлений із зварених стальних труб і кутника. Кришка 9 стола — це металева рама, в яку закладено дошки з твердих порід деревини товщиною 30 мм. Зверху кришку покривають листовим металом товщиною І - 2 мм. Під кришкою верстака розміщують два висувних ящики 5 для зберігання інструментів та пристроїв і сидіння 6. Знизу до кришки кріплять упор 2.

Фіксатори 4 фіксують напрямні трубки кришки в трубах ніжок каркаса. Кришка піднімається за допомогою гвинта 7.

На кришці з правого боку розміщують готовальню З для розмічального і вимірювального інструменту, на лівому боці кришки кріплять пюпітр /, на якому розміщують інструкційні і технологічні карти. Готовальню і пюпітр можна регулювати за висотою.

Для випрямлення і розмічання заготовок у правому кутку кришки за допомогою гвинтів кріплять стальну плиту 10.

На рис. 2 показано столярний верстак, запропонований учителем праці Білоцерківської школи, який можна регулювати за висотою. Він розрахований на двох учнів. Кришку верстака 8 виготовляють з двох дощок твердої деревини. Посередині верстака проходить лотік 2 для інструментів. Зліва і справа лотік закінчується вікнами, через які під час прибирання викидають стружку. Прямокутні бруски опор скріплені двома дерев'яними 4 і двома металевими 3 розпірками. До кожної металевої розпірки кріплять труби механізму підйому 5, а також два кронштейни для більшої стійкості верстака. Механізм підйому верстака складається з двох труб діаметром 30 мм, двох гвинтів з гайками (відповідно з лівою і правою різьбами) і маховика.

При обертанні маховика за рухом годинникової стрілки опори верстака розходяться і кришка опускається. При обертанні маховика проти руху годинникової стрілки опори займають вихідне положення, піднімаючи кришку. Верстак забезпечений двома стільцями, які також можна регулювати за висотою. Для виконання рисунків і записів до задньої затискної коробки можна закріпити планшет.

Рис. 2. Столярний верстак, який можна регулювати за висотою

У майстернях установлюють токарні і свердлильні верстати для обробки деревини і металів. Токарні верстати рекомендуються невеликі з висотою центрів до 150 - 160 мм і відстанню між центрами 600 - 800 мм; свердлильні верстати бажано мати з найбільшим діаметром свердління 12 мм.

Для шкільних майстерень випускають спеціальні фрезерні верстати. Для заточування інструментів установлюють заточувальні верстати (наждачні точила).

У навчальних майстернях установлюють також допоміжне устаткування: одну-дві розмічальні плити, рихтувальну плиту, муфельну піч, випробувальний стенд для електромонтажних робіт.

Устаткування розташовують у навчальних майстернях з урахуванням певних правил, виходячи з певних нормативів. Так, верстаки розташовують ближче до робочого місця вчителя, розмічальну плиту — ближче до вікна. Верстаки встановлюють так, щоб з кожного робочого місця було видно і чути все, що показує і говорить учитель. Нормативи на відстань між устаткуванням, устаткуванням і стінами майстерні встановлюють, виходячи з санітарно-гігієнічних норм і правил безпеки. Наприклад, віддаль між рядами слюсарних верстаків повинна становити не менше 900 мм.

Рис. 3. Розміщення обладнання в столярному відділенні шкільних майстерень

На рис. 3 показано розміщення обладнання в столярному відділенні шкільних майстерень: 1 — двомісні столярні верстаки 2 — настільні токарні верстаки; 3 — комбінований фугувальний настільний верстак (з дисковою пилкою); 4 — електроклеєварка; 5 — точило; 6 — шафа для наочних посібників; 7 — робоче місце вчителя (а — столярний верстак; б — стіл; с — класна дошка)

Розміщення обладнання в слюсарно-механічному відділенні шкільних майстерень показано на рис. 1:1 — чотиримісні слюсарні верстаки; 2 -токарно-гвинторізні верстаки; 3 — свердлильний верстак; 4—наждачне точило; 5 - стіл для паяння; 6 — розмічувальна плита; 7 — робоче місце вчителя (а — слюсарний верстак; б — стіл; с — класна дошка); 8 — шафа.

Особливу увагу слід звернути на обладнання робочого місця вчителя, яке повинно бути взірцем для учнів.

Верстак і стіл учителя розміщують на помості висотою приблизно 20 см, щоб учитель краще бачив учнів, а вони його. На стіні кріплять класну дошку, а під нею креслярський інструмент. Шафа призначена для зберігання таблиць і навчальної технічної документації. У деяких школах верстак учителя роблять поворотним, щоб учні могли подивитися з різних боків, як виконувати трудові прийоми [15].

При виконанні практичних завдань у майстернях учні користуються різним інструментом, який можна поділити на дві групи: індивідуального і загального користування. Широке застосування на заняттях у майстернях знаходять також різноманітні пристрої і наочні посібники (плакати, моделі, таблиці, колекції).