Тема 8. Рух персоналу План

1. Види, фактори та показники руху персоналу.

2. Основні процеси руху персоналу.

3. Припинення трудової угоди. Пристосування персоналу до економічних змін.

4. Плинність кадрів та шляхи її скорочення.

Рух персоналу – це зміна працівниками територіального розміщення чи характеру робочого місця для постійної роботи.

Зміна робочого місця, як зовнішній прояв процесу руху персоналу, супроводжується зміною підприємства, структурного підрозділу, робочого місця в межах структурного підрозділу, професії (спеціальності), посади, категорії або необхідної кваліфікації працівника (розряду).

Види руху персоналу:

• плинність кадрів;

• демографічний рух (плановий);

• внутрішньовиробничий рух.

Тема 9. Регулювання трудової діяльності персоналу План

1. Сутність регулювання трудової діяльності персоналу.

2. Створення умов для ефективної діяльності персоналу. Організація виробничих і трудових процесів.

3. Методи управління персоналом.

4. Регламентування діяльності структурних підрозділів, посадових обов’язків.

5. Правила поведінки й дисциплінарні процедури.

Регулювання трудової діяльності – це системно організований процес забезпечення й підтримання високоефективної праці кожного окремого працівника і трудового колективу в цілому.

Завдання регулювання трудової діяльності:

• забезпечення високопродуктивної праці всіх категорій персоналу;

• підтримання якості продукції та послуг на конкурентоспроможному рівні;

• створення безпечних умов праці;

• підтримання сприятливого соціально-психологічного клімату.

Методи управління персоналом:

1. Адміністративні методи (організаційно-розпорядчі) – засновані на владних, розпорядчих, наказових способах впливу на персонал.

2. Економічні методи управління засновані на врахуванні й використанні інтересів (індивідуальних, групових, колективних).

3. Правові методи управління – базуються на розподілі, регламентуванні та використанні прав, обов’язків і відповідальності структурних підрозділів організації та посадових осіб.

4. Соціально-психологічні методи – ґрунтуються на врахуванні та використанні соціальних потреб та інтересів індивідів і колективів.

Рис. 9.1. Основні чинники ефективності діяльності персоналу

Тема 10. Управління робочим часом працівників План

1. Робочий час та його організація.

2. Законодавче регулювання робочого часу.

3. Правила внутрішнього трудового розпорядку як засіб регулювання робочого часу.

4. Режим праці та відпочинку.

5. Методи аналізу ефективності використання робочого часу.

Робочий час – це тривалість обов’язкового перебування працівника на робочому місці для виконання посадових обов’язків

Робочий час є універсальною мірою кількості праці.

Загальна тривалість робочого часу визначається:

• рівнем розвитку виробництва;

• фізичними та психофізіологічними можливостями людини

Норма тривалості робочого часу – це законодавчо встановлена максимальна тривалість робочого часу одного працівника на тиждень. Ця норма не може бути збільшена ні колективними, ні трудовими договорами.

Скорочений робочий час – це скорочена тривалість робочого часу з оплатою праці повного робочого дня або тижня.

Неповний робочий час – скорочена тривалість робочого дня або тижня, яка встановлюється за погодженням сторін трудового договору з оплатою пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.