Тема 12. Соціальна філософія

Основні підходи до розуміння суспільства (М. Вебер, Т. Парсонс, К. Маркс). Форми організації суспільного буття. Соціум як історичний процес. Предметність, діяльність і спілкування – форми існування соціуму. Соціальна спільність. Соціальна група. Суспільство і природа як підсистема об’єктивної реальності. Єдність природи і суспільства. Суспільство як самоорганізуюча і саморозвиваюча система.

Філософія історії: предмет і напрямки. Єдність і багатоманітність історії. Суспільно-економічна формація. Цивілізація – історія поняття. Історичний процес як множина цивілізацій. Монадологічне розуміння цивілізацій.

Рушійні сили та суб’єкти суспільного розвитку. Інтереси – спонукальна сила до дії. Народ – творець історії. Особистість в історії. Роль науки у розвитку техніки та суспільства. Філософія техніки. Необхідність змін технологічного світогляду. Соціально-етнічні спільності людей та тенденції їхнього розвитку. Діалектика розвитку процесів етносуспільного буття. Діалектика цілісності і суперечливості сучасного світу. Гуманістична міра прогресу і його незворотність.

Поняття прогресу і регресу. Вплив матеріально-технічної бази на розвиток суспільства. Поняття суспільного виробництва. Взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин як рушійна сила розвитку суспільства. Людина як головна продуктивна сила суспільства. Протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами, їх наслідки та методи розв’язання. НТР та його соціальні наслідки. Глобальні проблеми сучасності як наслідки НТР. Глобальні проблеми і соціальний прогрес. Глобальна загроза. Людство на шляху до нової цивілізації. Ідеї В. Вернадського про ноосферу.

Модуль іі

Індивідуальне науково-дослідне завдання

2. Методичні рекомендації до самостійної роботи

Модуль І. Філософія

Змістовий модуль І. Філософія

Тема 1. Філософія як світогляд, її призначення, зміст і функції в суспільстві

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

• місце філософії в самопізнанні людини;

• основні риси філософії;

• основні рівні світогляду;

• взаємозв’язок філософії і світогляду;

• історичні типи світогляду;

• соціальну спрямованість філософського знання.

План вивчення теми

1. Місце філософії в самопізнанні людини.

2. Основні риси філософії.

3. Основні рівні світогляду.

4. Історичні типи світогляду.

5. Філософія в системі культури.

6. Соціальна спрямованість філософського знання.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При підготовці до першого питання загострити увагу на тому, що філософія є не тільки візитною карткою цивілізації і культури, а й їх основою та животворним ферментом. Як говорив Гегель, філософія – це епоха, осягнена розумом. Філософія «тримає руку на пульсі природи моральних, художніх пошуків, колізій і Буття».

При підготовці другого питання потрібно загострити увагу на тому, що світогляд є інтегральним духовним утворенням, яке спонукає до практичної дії, до певного способу життя та думки. Світогляд при цьому притаманний не лише окремим індивідам, але й різним групам осіб, він визначає особливості цілих епох.

У структурному плані необхідно виділити та охарактеризувати такі підсистеми або рівня світогляду як:

- світовідчуття;

- світосприйняття;

- світорозуміння.

При підготовці третього питання, потрібно загострити увагу виокремленні таких історичних типів світогляду як:

• міфологія, яка є історично першою формою самосвідомості, яка виокремилась від практики. Вона плідно досліджувалась Ф. Шеллінгом, Л.Леві-Брюлем, Е.Кассірером, Д.Фрезером, К.Леві-Стросом, О.Лосєвим;

• релігія, яка є більш пізньою та зрілою формою світогляду і тому більш детально дослідженою;

• наука, становлення якої пов’язане з таким ступенем розвитку суспільства, коли був нагромаджений певний рівень наукових знань і здійснювалась передача їх у різних видах практичної діяльності;

• філософія як теоретичний світогляд.

Аналізуючи четверте питання слід звернути увагу на головне призначення філософії – одухотворення людського існування, надання йому вищого сенсу, збагачення вищими ідеями і цінностями. Поряд з цією головною функцією – бачити і розвивати в людині людське, усі інші функції філософії і соціальній і духовній сфері є похідними та тісно з нею пов’язаними.

Розкриваючи зміст п’ятого питання, треба звернути увагу на основні риси філософії: наочність, діалектичність, історизм, критичність, гуманістичний характер.

Необхідно підкреслити, що філософія обернена до людини і ставить проблему людини на перше місце. Як говорив Протагор: «Людина – вища цінність і мета будь-якої цивілізації», «міра усіх речей».

При підготовці до шостого питання потрібно загострити увагу на тому, що динамічні процеси сучасного суперечливого світу ставлять кожну людину в складні умови соціального життя. Зростаюча напруга, пов’язана зі зміною ціннісних орієнтацій, необхідність пошуку і швидкого знаходження рішень, стресові ситуації – все це – проблеми людського буття, збереження і розвитку особистості, її внутрішнього світу, світоглядної культури.

У сучасних умовах світоглядні уявлення і переконання формуються в контексті переоцінки нашого історичного минулого, утвердження плюралізму, розмаїття думок, поглядів на різні питання суспільного життя.

Соціальна спрямованість філософського знання – бачити недосконалість світу повсякденної реальності, суспільних відносин, руйнувати усталені стереотипи, шукати шляхи гармонізації людини і навколишнього світу.