Питання для обговорення

1. Типи світогляду, та передумови їх виникнення.

2. філософія у наукогенезі.

3. Філософія у розвитку картини світу.

4. Філософія стародавньої Індії та Китаю.

5. Переворот у філософії, що зробив Сократ.

6. Аристотель як перший філософ науки.

7. Еллінізм – основні школи того етапу розвитку.

Бібліографічний список

Основна література: 3, 6, 8, 9, 13, 14, 15.

Додаткова література: 2, 7, 18, 22, 31, 34.

Семінарське заняття № 2

Тема 3. Філософія середньовічного суспільства

Тема 4. Філософія Відродження та Реформаціїґ

Мета заняття: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:

• передумови формування філософії Середньовіччя, найбільш значні проблеми у філософії цього періоду;

• етапи розвитку філософії Середньовіччя, та протиріччя у поглядах філософів, що були притаманні кожному етапу;

• становлення та занепад ідей Відродження.

План заняття

1. Предумови формування філософії Середньовіччя.

2. Загальні риси Середньовічної філософії.

3. Перехід від патристики до схоластики.

4. Передумови формування гуманізму епохи Відродження.

5. Становлення ідеології національної держави

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Передумови виникнення філософії Середньовіччя – формування натурального господарства у більшості місцевостей Західної Європи, неможливість підтримки строго об’єму бібліотек и водночас – потреба християнства у філософському підґрунті.

Загальні риси філософії VI-XIV ст. потрібно розглядати як своєрідний синкретичний блок питань, що формувала релігія, та методів, що надавала філософія.

Перехід від патристики до схоластики – це перехід від збереження філософського знання у межах релігії, до спроб за допомогою філософії раціонально вибудувати релігійну картину світу.

Філософія Відродження – спроба перетворити людину у міру всіх речей. І цю спробу потрібно розглядати скрізь ті протиріччя що вона загострила – між духом та тілом, між величчю та пороком, між людиною та природою.

Становлення ідеології національної держави – це спроби надати раціональне обґрунтування та створити алгоритм появи крупних централізованих держав того часу (наприклад, Франції). Потрібно розглянути причини невдачі створення єдиної Італії.

Питання для обговорення

1. Креаціонізм, есхатологія, провіденціалізм – приклади об’єднання філософської та релігійної проблематики.

2. Номіналізм та реалізм - протеріччя.

3. Творчість Фоми Аквінського – як вища ступень розвитку схоластики.

4. Творчість П. Абеляра.

5. Подвійна характеристику гуманізму епохи Відродження – «тітанізм» за А.Ф. Лосевим

6. Національна держава у філософії Відродження: співвідношення ідей та дійсності.

7. Протестантизм як спроба позбутися посередників між людиною та Богом.

Бібліографічний список

Основна література: 3, 5, 6, 8, 9, 12, 13,15, 16, 17.

Додаткова література: 7, 9, 18, 22, 37.

Семінарське заняття № 3

Тема 5. Філософія Нового часу та доби Просвітництва

Тема 6. Німецька класична філософія та марксизм

Мета заняття: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:

• перехід від антропоцентризму до науко центризму Нового часу;

• методологічні передумови становлення сучасної науки. Перехід від припущень про суспільний договір у період Нового часу – до спроб його впровадження і становлення нової ідеології у період Просвітництва;

• основні ідеї німецької класичної філософії;

• концепція марксизму та її вплив на суспільство.

План заняття

1. Загальна проблематики наукоцентричної філософії Нового часу.

2. Просвітництво – його цілі та внутрішні протиріччя.

3. Етапи розвитку та персоналії німецької класичної філософії

4. Марксизм як основа матеріалістичного сприйняття історії

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Протиріччя між емпіричною індукцією та раціоналістичною дедукцією - ось що визначає характер дискусії про пошук досконалого наукового методу у Новий час.

Просвітництво – як спроба через освіту не лише вдосконалити кожну окрему людину (освічена людина відмовиться в пороків), але й перебудувати державу. Поступовий перехід від лише намірів та прожектів – до все більш радикальних закликів, формування нової ідеології (сучасного атеїзму а також перехід від ідеалу розбудованої, освіченої монархії до ідеалу республіки).

Розвиток німецької класичної філософії потрібно розглянути як процес поступового становленні діалектики (як метода) що проходив у суто ідеалістичних онтологічних припущеннях. Протиріччя між системою та методом у Г. Гегеля – це вершина айсбергу, майже завершення процесу.

Марксизм потрібно розглядати з двох сторін: по-перше, висунуті К. Марксом и Ф. Енгельсом гіпотези були обумовлені рівнем сучасної їм науки, по-друге, ці гіпотези доводили свою часткову істинність декілька десятиріч.