Ключові поняття і терміни

буржуазна революція Просвітництво

метод субстанція

монада прогрес

індукція дедукція

раціональне пізнання інтуїтивне пізнання

Питання для самоконтролю

1. Які події в суспільно-політичному житті зумовили появу нової філософії у ХVІІ – ХVІІІ ст.?

2. Які особливості епохи Нового часу?

3. У чому сутність емпіричного й раціоналістичного методів дослідження?

4. У чому сутність проблеми субстанції в філософії?

5. Які основні риси французького Просвітництва?

6. Які основні риси німецького Просвітництва?

7. У чому специфіка англійського Просвітництва?

Бібліографічний список

Основна література: 3, 6, 8, 9, 13, 14, 15, 16, 17.

Додаткова література: 5, 8, 13, 15, 23, 24, 32, 46, 63, 70.

Тема 6. Німецька класична філософія та марксизм

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

• німецьку класичну філософію, її особливості та значення;

• ідейні засади марксизму;

• особливості марксистського вчення.

План вивчення теми

1. Німецька класична філософія – значний етап у розвитку світової філософії.

2. Філософські погляди І. Канта.

3. Філософія Г. Гегеля – переворот у філософській думці ХІХ ст.

4. Антропологічний, метафізичний матеріалізм Л. Фейербаха.

5. Німецька класична філософія – теоретичний фундамент марксизму.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При розгляді першого питання слід загострити увагу на тому, що у другій половині XVIII – на початку XIX ст. у розвитку західноєвропейської філософської думки настав якісно новий етап. З’являється ціла плеяда мислителів, які спираючись на реалістичні ідеї Декарта, Спінози, Лейбніца, гуманістичні ідеали Просвітництва, роблять значний внесок у розвиток філософії і передусім діалектики. Йдеться про класичну німецьку філософію, представлену іменами Канта, Шеллінґа, Фіхте, Гегеля.

При вивченні другого питання доцільно виокремити два періоди у творчості І.Канта (1724-1804):

• докритичний – розглядає питання природознавства, науки. У цей період об’єктом дослідження Канта стає питання виникнення планет Сонячної системи. Кант спирається на праці Ньютона, Галілея, Кеплера, а також на основні принципи космології Декарта;

• критичний – підкреслює творчий характер людської свідомості в процесі пізнання, абсолютизує творчий характер свідомості, відриває її від пізнавального процесу, розглядає поза цим процесом, протиставляє людську свідомість предметному світові і оголошує «речі в собі» недоступними до пізнання.

При розгляді третього питання слід звернути увагу на те, що вчення Г. Гегеля (1770-1831). відбило складний і суперечливий характер тієї історичної епохи, у якій він жив:

• висунув тезу, що філософія являє собою продукт епохи;

• розробляв проблеми діалектики, діалектичного методу дослідження.

Найважливішим принципом гегелівської діалектики є принцип розвитку — розглядав процеси і явища в русі, зміні і розвитку; вперше розглянув діалектику кількісних і якісних змін, підкреслив їх взаємозв’язок, показав, що на певному етапі кількісні зміни ведуть до змін якісних.

Доцільно звернути увагу, що філософська система Гегеля складається з трьох розділів:

• логіки;

• філософії природи

• філософії духу.

Важливо розкрити категорію абсолютної ідеї, яка є центральною категорією гегелівської філософії.

При вивчені четвертого питання слід звернути увагу на те, що Л.Фейєрбах (1804-1872) був представником антропологічного матеріалізму та піддав критиці ідеалізм взагалі і гегелівський ідеалізм зокрема. Заслуга Фейєрбаха в тому, що він у центр свого філософського вчення поставив людину, наблизившись до постановки питання про примат загальнолюдських цінностей над класовими.

При вивченні п’ятого питання необхідно звернути увагу на принципову відмінність марксизму від попередніх філософських систем. Головна відмінність полягала у єдності філософських ідей з політико-економічною і науково-соціальною сторонами марксистського світогляду.

Особливістю марксизму і його філософії було відбиття і захист інтересів пролетарів, найширших трудящих мас.

Важливо звернути увагу, що ядром нового світогляду стала філософія діалектичного матеріалізму. К. Маркс і Ф. Енгельс розробляють філософію на основі матеріалістичної переробки діалектики як методу філософської науки – матеріалістичної діалектики – і нової форми філософського матеріалізму – діалектичного матеріалізму.

Засновники марксизму звернули увагу на те, що головні фундаментальні діалектичні залежності і відносини (логічно проаналізовані Гегелем) присутні в реальних процесах життя природи, суспільства, в повсякденній практичній діяльності.

Доцільно окремо підкреслити на таку особливість марксизму, як матеріалістична ідея практики як критерію істини.