- •Дніпропетровська державна
- •Передмова
- •1. Програма навчальної дисципліни
- •Змістовний модуль 3. Оцінка інфраструктури та напрямки розвитку ринку фінансових послуг України
- •1.1. Мета та завдання навчальної дисципліни
- •1.2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
- •Тема 4. Інституційна структура ринку фінансових послуг
- •Тема 5. Сегментарна структура ринку фінансових послуг
- •Тема 6. Фінансові послуги на грошовому ринку
- •Тема 7. Фінансові послуги на валютному ринку
- •Тема 8. Фінансові послуги на ринку позик
- •Тема 9. Фінансові послуги на фондовому ринку
- •Тема 10. Фінансові послуги з перейняття ризику
- •Змістовий модуль 3. Оцінка інфраструктури та напрямки розвитку ринку фінансових послуг України.
- •Тема 11. Інфраструктура ринку фінансових послуг
- •Тема 12. Державне регулювання та саморегування ринку фінансових послуг
- •Модуль іі Індивідуальне науково-дослідне завдання (індз)
- •2. Завдання та методичні рекомендації до самостійної роботи
- •Модуль і
- •1. Суть ринку фінансових послуг та його ознаки
- •2. Функції ринку фінансових послуг
- •3. Поняття фінансової послуги, її ознаки та види
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •1. Теми доповідей та завдань для самостійної роботи
- •2. Тестові завдання
- •2.1. Серед нижченаведених оберіть найбільш повне визначення ринку фінансових послуг:
- •2.2. Надання фінансових послуг забезпечує вирішення завдань:
- •Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
- •1.Учасники ринку фінансових послуг, їх види та функції
- •2. Умови створення та діяльності фінансових установ
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Суть фінансового посередництва та його значення для функціонування економіки
- •2. Типи фінансових посередників та їх фукції
- •3. Роль банків у фінансовому посередництві
- •4. Необхідність функціонування та розвитку небанківського фінансового посередництва
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •1.Теми доповідей та завдань для самостійної роботи
- •2.Тестові завдання
- •Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
- •1.Характеристика інституційної структури ринку фінансових послуг
- •2. Діяльність банків як оферентів фінансових послуг
- •3. Особливості функціонування небанківських кредитних установ
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
- •Загальна характеристика сегментарної структури ринку фінансових послуг
- •Структура та функції фінансових ринків
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •2.6. Валютний ринок виконує такі функції:
- •2.7. Методами, за допомогою яких держава регулює валютний курс, є:
- •Термінологічний словник ключових понять
- •Рекомендована література
- •Тема 6. Фінансові послуги на грошовому ринку План вивчення теми
- •Навчальні цілі
- •Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
- •1. Депозитні послуги фінансових установ, їх види та характеристика
- •2.Фінансові послуги банків щодо відкриття та обслуговування рахунків клієнтів
- •3.Послуги фінансових установ щодо здійснення грошових платежів та розрахунків
- •4.Фінансові послуги з обслуговування вексельного обігу
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •1.Теми доповідей та завдань для самостійної роботи
- •2.Тестові завдання
- •Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
- •1. Склад професійних учасників валютного ринку та регулювання їх діяльності
- •2. Загальна характеристика валютних операцій та фінансових послуг, що супроводжують їх реалізацію
- •3. Участь фінансових установ у реалізації валютних операцій на спотовому та форвардному ринках
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Рекомендована література
- •Тема 8. Фінансові послуги на ринку позик План вивчення теми
- •Навчальні цілі
- •Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
- •1. Кредитування юридичних осіб як вид фінансової послуги
- •2. Лізингові операції фінансових установ
- •3. Факторингові послуги банківських установ
- •4. Довірчі послуги фінансових установ
- •5. Споживче кредитування
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •1.Теми доповідей та завдань для самостійної роботи
- •2. Тестові завдання
- •Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
- •1. Професійна діяльність на фондовому ринку, її види та характеристика
- •2. Засади та принципи діяльності з торговлі цінними паперами на ринку
- •3.Брокерська діяльність на фондовому ринку
- •4.Спільне інвестування на фондовому ринку
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Рекомендована література
- •Тема 10. Фінансові послуги з перейняття ризику План вивчення теми
- •Навчальні цілі
- •Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
- •1. Види діяльності фінансових установ з обмеження ризиків
- •2.Загальна характеристика страхових послуг як інструментів перейняття ризику
- •3.Гарантійні послуги фінансових установ
- •4. Резервування як метод управління ризиками фінансових установ
- •5. Послуги з перейняття ризику неспеціалізованих фінансових посередників
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •1. Теми доповідей та завдань для самостійної роботи
- •2.Тестові завдання
- •Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
- •1.Загальна характеристика інфраструктури ринку фінансових послуг
- •2.Діяльність фондових бірж та позабіржових торгівельних систем в Україні
- •3.Форми діяльності депозитарних установ та реєстраторів власників цінних паперів
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •1.Теми доповідей та завдань для самостійної роботи
- •2.Тестові завдання
- •Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
- •Особливості державного регулювання на ринку фінансових послуг в Україні
- •2. Саморегулювання на ринку фінансових послуг
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •1. Теми доповідей та завдань для самостійної роботи
- •2. Тестові завдання
- •Проблемні питання для обговорення
- •Практичні завдання
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Рекомендована література
- •Проблемні питання для обговорення
- •Практичні завдання
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Рекомендована література
- •Проблемні питання для обговорення
- •Практичні завдання
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Рекомендована література
- •Обладнання, яке потрібне для проведення практичного заняття
- •Завдання
- •Методичні рекомендації до практичного заняття
- •Контрольні завдання
- •Рекомендована література
- •Обладнання, яке потрібне для проведення практичного заняття
- •Завдання
- •Методичні рекомендації до практичного заняття
- •Контрольні завдання
- •Рекомендована література
- •Обладнання, яке потрібне для проведення практичного заняття
- •Завдання
- •Методичні рекомендації до практичного заняття
- •Контрольні завдання
- •Рекомендована література
- •Обладнання, яке потрібне для проведення практичного заняття
- •Завдання
- •Методичні рекомендації до практичного заняття
- •Контрольні завдання
- •Рекомендована література
- •5.Індивідуальні завдання та методичні рекомендації до їх виконання
- •Індивідуальні завдання
- •Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань
- •6. Контрольні заходи
- •Питання для модульного контролю
- •7. Література
- •Додаток Термінологічний словник
- •Ринок фінансових послуг
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
Особливості державного регулювання на ринку фінансових послуг в Україні
При вивченні питань теми студентам потрібно насамперед з’ясувати які органи регулюють діяльність суб’єктів на ринку фінансових послуг, з якою метою і в яких формах здійснюється це регулювання. Після цього потрібно зосередити увагу на основних завдання державного регулювання та на регулюванні діяльності окремих видів фінансових інститутів.
Державне регулювання ринків фінансових послуг це здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.
Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:
ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування їх діяльності з надання фінансових послуг;
нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;
нагляду за діяльністю фінансових установ;
застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;
проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.
Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:
- щодо ринку банківських послуг - Національним банком України;
- щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР);
- щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг - Національною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Структура органів державного регулювання фінансового ринку України та нагляду за ринками фінансових послуг має наступні рівні ( рис. 12.1).
Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:
- адміністративне регулювання;
- індикативне регулювання.
Адміністративне регулювання – це дії адміністрації країни, регіонів, спеціалізованих центральних органів виконавчої влади, спрямовані на збалансування інтересів суб’єктів господарювання за допомогою правових законів на принципах самоутворення, самоуправління і самофінансування.
Законодавчий
рівень Верховна
Рада України Кабінет
Міністрів України Виконавчий
рівень
Президент
України
Центральні
органи виконавчої влади загального
регулювання танагляду
Спеціалізовані
центральні органи виконавчої влади
Органи
місцевого самоврядування - органи
державної реєстрації суб’єктів
господарювання
Рис.12.1. Структура органів державного регулювання фінансового ринку України та нагляду за ринками фінансових послуг
Адміністративне регулювання має за мету створення відповідних умов для саморегулювання ринкових відносин за допомогою чинної законодавчо-правової бази. До заходів адміністративного регулювання банківської діяльності з боку НБУ належать (рис. 12.2)
Рис.12.2. Адміністративне регулювання банківської діяльності
Індикативне регулювання – це один із способів регулювання економіки за допомогою постановки певних цілей, визначення пріоритетів розвитку національної економіки.
До індикативного регулювання банківської діяльності відносять:
- встановлення обов’язкових економічних нормативів;
- визначення норм обов'язкових резервів для банків;
- встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;
- визначення процентної політики;
- визначення порядку рефінансування банків;
- визначення порядку налагодження кореспондентських відносин між банками;
- управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
- операції з цінними паперами на відкритому ринку;
- регулювання імпорту та експорту капіталу.
Банківське регулювання - одна з функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків; визначають загальні принципи банківської діяльності; встановлюють порядок здійснення банківського нагляду та відповідальність за порушення банківського законодавства.
Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими фінансово-кредитними установами у процесі їх діяльності законодавства України і встановлених нормативів із метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.
Політика рефінансування НБУ (видача позик комерційним банкам під їх боргові зобов’язання шляхом переобліку їх портфеля векселів) безпосередньо впливає на обсяг їх пасивів, а тим самим - і на величину їх активних (кредитних) операцій. Процентна політика центрального банку (встановлений рівень процентів за його кредитами) виступає фактором регулювання попиту на кредит.
Валютна інтервенція - це форма валютної політики, що передбачає пряме втручання центрального банку або казначейства в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти. Вона зводиться до купівлі та продажу центральним банком або казначейством інвалюти. Центральний банк купує інвалюту, коли її пропозиція надмірна та курс низький, і продає, коли курс інвалюти високий. Таким способом обмежуються коливання курсу національної валюти.
Дисконтна політика - це форма грошово-кредитної політики, яку здійснює центральний банк, підвищуючи або знижуючи відсоткові (дисконтні) ставки з метою регулювання попиту та пропозиції на позиковий капітал, а також впливу на темпи інфляції, стан платіжного балансу. Підвищенням дисконтної ставки у періоди погіршення стану платіжного балансу центральний банк сприяє притоку капіталів із країн, де дисконтна ставка нижча, тобто поліпшенню стану платіжного балансу.
Методами валютного регулювання, що використовуються традиційно, є девальвація та ревальвація.
Девальвація – це здійснення державою у законодавчому порядку зниження обмінного курсі власної грошової одиниці щодо валюти іншої країни. Девальвація – один із варіантів грошової реформи, спрямованої на оздоровлення грошового обігу, стабілізацію національної валюти.
Девальвація спричиняє подорожчання імпортованих товарів і здешевлення власних, експортованих в інші країни, тому девальвація може використовуватися як засіб зовнішньоторговельної експансії.
Ревальвація – це підвищення валютного курсу національної валюти щодо грошової одиниці інших країн або щодо міжнародної грошової одиниці. Ревальвація – один із методів стабілізації грошової системи і поновлення або підвищення купівельної спроможності грошей після інфляції.
Головним принципом державного регулювання фондового ринку є орієнтація на загальнонаціональні інтереси та стимулювання інвестиційної діяльності в Україні.
Державне регулювання функціонування фондового ринку в Україні, єдину державну політику щодо цінних паперів, координацію діяльності центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері здійснює Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР).