2.Загальна характеристика страхових послуг як інструментів перейняття ризику

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до форм страхування страхові послуги можуть надаватися на обов'язковій або добровільній основі. Умови надання страхових послуг при добровільному страхування регламентуються страховим договором, при обов'язковому страхуванні - законодавством.

При обов'язковому страхуванні законодавством визначаються об'єкти страхування та коло споживачів страхових послуг. Фінансові операції за обов'язковим страхуванням реалізуються на принципах обов'язковості, суцільного охоплення об'єктів страхування, безстроковості та автоматичності дії страхування, нормування страхового забезпечення.

Страхові послуги з добровільного страхування реалізуються на договірних засадах за згодою страховика і страхувальника. Добровільна форма страхування надає можливість страхувальникам вибрати на страховому ринку ті послуги, що в найбільшій мірі забезпечать реалізацію їх вимог щодо страхового захисту.

Відповідно до галузей страхування страхові послуги спрямовані на забезпечення:

1. майнового страхування;

2. особистого страхування;

3. страхування відповідальності;

4. страхування підприємницьких ризиків.

Майнове страхування забезпечує страховий захист засобів наземного, водного, повітряного транспорту, вантажів та інших видів майна.

Особисте страхування спрямоване на страхування життя, здоров'я, працездатності людини, доходів та витрат, що визначають її добробут

Страхові послуги зі страхування відповідальності забезпечують страховий захист:

- цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів;

- цивільної відповідальності перевізників;

- цивільної відповідальності підприємств – джерел підвищеної небезпеки;

- відповідальності за невиконання зобов’язань;

- професійної відповідальності;

- відповідальності товаровиробників за якість продукції;

- інших видів відповідальності.

У процесі страхування підприємницьких ризиків ризиків страховики за винагороду можуть переймати на себе ризики неповернення коштів з депозитних рахунків фізичних та юридичних осіб в банківських установах або несплати доходу за ними, зі страхування кредитів, валютних та інвестиційних вкладень, ризики непогашення облігаційних позик, а також ризики втрати (недоодержання) прибутку суб'єктами господарювання.

Ціною страхової послуги є страховий внесок (страхова премія), що вноситься страхувальником у розмірі та в терміни, що обумовлені договором страхування або законом.

3.Гарантійні послуги фінансових установ

Переймання фінансових ризиків суб'єктів господарювання можуть здійснювати банківські установи шляхом надання банківських гарантій. Необхідність надання гарантій виникає в умовах, коли суб'єктам господарських відносин важко оцінити платоспроможність своїх контрагентів або їх можливість виконати прийняті зобов'язання за угодами.

Банківська гарантія - це зобов'язання банку - гаранта забезпечити виконання фінансових зобов'язань свого клієнта перед іншими кредиторами в тому випадку, якщо сам боржник їх вчасно не виконає.

У гарантійній операції беруть участь три сторони: гарант, принципал та бенефіціар. У ролі гаранта виступає банківська установа, яка налає гарантію на користь бенефіціара. Бенефіціаром є особа, на користь якої повинен бути здійснений платіж. Принципал - зобов'язана за господарською операцією особа (клієнт банку), яка уповноважує свій банк виставити гарантію і надає йому інструкції щодо її умов.

У процесі надання гарантійних послуг банківські установи можуть здійснювати видачу прямих і непрямих гарантій. При видачі прямих гарантій учасниками гарантійної операції є три особи: бенефіціар, принципал і банк принципала, який виступає в ролі гаранта і надає гарантію на користь бенефіціара .

Поряд з прямими гарантіями, які надаються безпосередньо бенефіціару. банківські установи можуть здійснювати видачу непрямих гарантій, що авізуються через банк бенефіціара. У випадку надання непрямої гарантії у відносинах з приводу реалізації гарантійних операцій приймають участь чотири сторони: бенефіціар, принципал, банк бенефіціара, який виступає в ролі гаранта, та банк принципала що виконує роль контр-гаранта. Як правило, такі гарантії надаються для гарантування за зовнішньоторговельними контрактами. Якщо між банком-гарантом і банком-контр-гарантом не укладені кореспондентські відносини, у проведенні гарантійної операції приймає участь ще одна банківська установа яка виступає в ролі посередника між банківськими установами.

Банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики. Поряд з видачею гарантій банківські установи можуть здійснювати видачу контр-гарантій. Контр-гарантія являє собою зобов'язання, яке надає інша банківська установа на користь банку-гаранта. Згідно з українським законодавством банківські гарантії можуть надаватись на користь резидентів і нерезидентів.

Залежно від можливості відкликання зобов'язань за гарантіями вони можуть поділятися на відкличні та безвідкличні. Якщо в гарантії немає прямого застереження про її відкличність, вона вважається безвідкличною.

Видача банківських гарантій здійснюється на підставі заяви клієнта фінансової установи. При прийнятті рішення про видачу гарантії ретельно аналізується фінансовий стан заявника та умови реалізації майбутньої господарської операції. У випадку позитивного рішення щодо видачі гарантії між банком та клієнтом укладається договір, в якому зазначаються умови видачі та реалізації гарантії, строк її дії, обумовлюється вартість гарантійних послуг тощо.

Поряд з банківськими гарантіями перейняття ризиків суб’єктів економічних відносин може забезпечуватися за рахунок надання порук. Оферентами фінансових послуг з надання порук (поручителями) можуть вистурати банківські і небанківські фінансові установи.