3.Брокерська діяльність на фондовому ринку

Брокерські контори відкриваються засновниками фондової біржі або юридичними особами, які придбали місце на біржі. Кожен член фондової біржі має право відкрити одну брокерську контору, яка може функціонувати у формі самостійної юридичної особи або як структурний підрозділ члена фондової біржі.

Брокерські контори і брокери в їх складі являють собою посередників, що здійснюють діяльність з торгівлі цінними паперами на організованому ринку. Важливим принципом діяльності брокерських контор є спеціалізація брокерів на проведенні певних видів операцій з цінними паперами. Успішність діяльності брокерів залежить від правильності розуміння мети і намірів клієнта та належного їх виконання.

Основні завдання брокерських контор полягають у такому:

- прийом, передача та виконання замовлень клієнтів щодо реалізації операцій з цінними паперами;

- ведення рахунків клієнтів;

- організація обліку проведених операцій та складання звітності;

- надання клієнтам додаткових послуг для здійснення операцій з цінними паперами.

Брокерські контори натають такі види фінансових та супутніх послуг для своїх клієнтів:

• укладання біржових угод з цінними паперами;

• укладання угод з цінними паперами на позабіржовому ринку;

• надання гарантій та порук;

• документальне оформлення укладених угод;

• складання та подання звітності за проведеними операціями;

• збір необхідної комерційної інформації за дорученням;

• консультування з питань здійснення фінансових інвестицій тощо.

Виконання доручень клієнта здійснюється брокером на підставі договору на брокерське обслуговування на визначений термін за брокерську винагороду. Брокер може виступати від власного імені тоді він укладає з клієнтом договір комісії, або від імені клієнта, укладаючи при цьому договір-доручення. В першому випадку брокер виконує суто посередницькі функції, в другому - виступає стороною угоди.

Під час виконання замовлень клієнтів брокери зобов'язані дотримуватись правил, за якими діють торговці цінними паперами, а саме:

• діяти в інтересах клієнта з метою якнайкращого виконання його замовлень;

• попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінними паперами;

• узгоджувати з клієнтами рівень можливого ризику при здійсненні операцій купівлі-продажу цінних паперів;

• надавати клієнту інформацію про стан поточної кон’юнктури фондового ринку та курси цінних паперів;

• виконувати замовлення клієнтів на придбання та продаж фондових цінностей в порядку їх надходження.

Для одержання додаткового інформаційного забезпечення клієнт може укласти з брокерською конторою договір про інформаційне обслуговування.

4.Спільне інвестування на фондовому ринку

Спільне інвестування являє діяльність, що здійснюється в інтересах і за рахунок засновників та учасників корпоративних та пайових інвестиційних фондів шляхом випуску цінних паперів фондів та вкладення акумульованих коштів інвесторів у ефективні фінансові інструменти з метою одержання прибутку. Діяльність зі спільного інвестування забезпечується корпоративними інвестиційними фондами та компаніями з управління активами, що надають послуги інституту спільного інвестування (ІСІ).

Споживачами фінансових послуг зі спільного інвестування є учасники пайових та корпоративних інвестиційних фондів. Останні шляхом придбання акцій корпоративного ІСІ або інвестиційних сертифікатів пайового ІСІ передають посередникам капітал для спільного вкладення у фінансові активи з метою зберігання та примноження. Таким чином, фінансові ризики, що пов'язані зі здійсненням фінансових інвестицій, передаються учасниками фондів фінансовим посередникам за винагороду. Спільний капітал, одержаний внаслідок розміщення цінних паперів ІСІ. спрямовується інститутом спільного інвестування або компанією з управління його активами на формування портфеля фінансових активів.

Фінансові послуги зі спільного інвестування надаються юридичним і фізичним особам. Такі послуги пропонуються тим учасникам ринку, які з різних причин не бажають здійснювати фінансові вкладення самостійно.

Недиверсифіковані (венчурні) фонди реалізують агресивну стратегію фінансового інвестування і тому підійдуть тим власникам заощаджень, які мають на меті одержання значних прибутків за високого рівня фінансового ризику. Венчурні фонди створюються на визначений термін часу, тому повернути вкладені у спільне інвестування кошти інвестори зможуть лише після ліквідації або реорганізації таких фондів. Діяльність венчурних фондів націлена на обмежене коло інвесторів від яких вимагають здійснення крупних інвестицій.

Інвестори, що націлені здійснювати фінансові вкладення протягом нетривалого періоду і в разі потреби повернути інвестовані кошти, оберуть для спільного інвестування відкриті та інтервальні фонди. Відкриті та інтервальні ІСІ можуть бути тільки диверсифікованого типу, тому вони в найбільшій мірі зможуть забезпечити реалізацію таких інвестиційних цілей, як ліквідність та безпека вкладень.

Основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності інституту спільного інвестування визначаються в його інвестиційній декларації, яка затверджується засновниками корпоративного інвестиційного фонду або компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду.

Громадяни України мають право бути учасниками тільки диверсифікованих фондів, юридичні особи – учасниками диверсифікованих і недиверсифікованих фондів.

Законодавством України визначені особливості діяльності корпоративних та пайових інвестиційних фондів щодо реалізації спільного інвестування.

Управління активами корпоративного інвестиційного фонду на підставі договору здійснює обрана ним компанія з управління активами.

Створення пайового інвестиційного фонду, формування його активів та управління ними забезпечує компанія з управління активами. З метою акумуляції коштів інвесторів компанія з управління активами здійснює випуск інвестиційних сертифікатів пайового фонду і організовує їх публічне розміщення на ринку. Строк розміщення інвестиційних сертифікатів фонду не обмежується.