Основи фінансового права україни

Банки - фінансові установи, функцією яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Бюджетне право - сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв’язку з бюджетною діяльністю.

Державний бюджет України - основний план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що здійснюються органами державної влади і місцевого самоврядування в Українській державі.

Джерела фінансового права України - правові акти органів законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування, в яких містяться норми фінансового права.

Платники податків - юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки.

Податкове право України - сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають при зборі податків.

Податок - обов’язків внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками податків у порядку і на умовах, визначених законодавством про оподаткування.

Фінансове право - це сукупність правових, які регулюють суспільні відносини у сфері збирання, розподілу та використання органами державної влади та місцевого самоврядування коштів з метою виконання покладених на ці органи завдань і функцій.

Фінансово-правові відносини - врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав і обов’язків, які реалізують приписи цих норм з мобілізації, розподілу і використання державних коштів.

Основи земельного права україни

Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельнокадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Земельне законодавство - всі нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, завданням яких є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Земля - основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.

Моніторинг земель - система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

Охорона земель - система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель, природоохоронного, оздоровчого та історико-культурного призначення.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Принципи земельного законодавства - вихідні начала, основні положення, на яких здійснюється регулювання земельних відносин.