Правовий захист прав і свобод людини і громадянина в україні

Гарантії прав і свобод людини і громадянина - правові і неправові засоби забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина

Основні права і свободи людини і громадянина - це закріплені в Конституції України невід’ємні права та свободи людини і громадянина, що належать їм від народження чи в силу наявності у них громадянства України т а гарантуються Українською державою.

Політичні гарантії - відповідним чином орієнтована політика держави, її спрямованість на формування умов із забезпечення належного рівня життя людини, стабільність політичних структур, належний рівень політичної культури в суспільстві.

Правовий статус - юридично закріплене положення людини і громадянина в суспільстві.

Соціально-економічні гарантії - наявність відповідного середовища і матеріальної основи, які б забезпечували реалізацію прав і свобод, наприклад, соціальної стабільності, динамічної економіки, відповідних виробничих потужностей тощо.

Юридичні гарантії - всі правові засоби, які забезпечують реалізацію прав і свобод людини і громадянина.

Основи цивільного права україни

Заповіт - розпорядження дієздатного громадянина за його життя щодо визначення долі належного йому майна.

Зобов’язальне право - система цивільно-правових норм, які на засадах юридичної рівності сторін регулюють майнові відносини у сфері товарообігу, а також майнові відносини з покриттям заподіяної шкоди за участю юридичних і фізичних осіб.

Зобов’язання - правовідношення, згідно з яким боржник (одна сторона) зобов’язана вчинити на користь кредитора (іншої сторони) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Об’єкти цивільно-правових відносин - конкретні блага, з приводу яких суб’єкти вступають між собою у цивільно-правові відносини: речі, дії осіб, послуги, результати творчої діяльності, особисті немайнові блага.

Позовна давність - строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене.

Право власності - сукупність правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають з присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають названим суб’єктам рівні права та обов’язки з володіння, користування і розпорядження майном:

- володіння - фактична наявність речі і власника;

- користування - право вилучення з речей їх корисних властивостей;

- розпорядження - право визначати юридичну чи фактичну долю майна.

Представництво - відносини, за яких угода, укладена однією особою від імені другої особи, створює права і обов’язки безпосередньо для особи, яку представляють.

Спадкове право - сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав і обов’язків померлої особи за правом спадкування.

Суб’єкти цивільно-правових відносин - фізичні, юридичні особи, держава, автономно-територіальні утворення, які вступають між собою у цивільно-правові відносини з приводу майна та особистих немайнових благ.

Цивільна дієздатність - здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав та створювати цивільні обов’язки.

Цивільна правоздатність - здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов’язки.

Цивільне законодавство - система нормативних актів, які містять у собі цивільно-правові норми.

Цивільне право - сукупність цивільно-правових норм, що регулюють на засадах юридичної рівності сторін відносини власності, товарно-грошові відносини і деякі особисті відносини за участю громадян, організацій та інших соціальних утворень з метою більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб громадян.

Цивільно-правова відповідальність - встановлена законом негативна реакція держави на цивільний проступок, що виявляється у позбавленні особи певних цивільних прав чи накладенні на неї обов’язків майнового характеру.

Цивільно-правовий договір - угода двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільно-правових відносин.

Цивільно-правові відносини - врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, що засновані на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні, майнової самостійності їх учасників.

Юридичні особи - організації, які створені шляхом об’єднання осіб та (або) майна, наділені правоздатністю і можуть набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах.