2. Зміст підготовки справи

Обсяг підготовки і характер чинених процесуальних дій залежать від обставин і складності конкретної справи. Кожна суперечка має свою специфіку, свої індивідуальні риси, тому в змісті підготовки навіть однієї і тієї ж категорії справ завжди маються якісь особливості.

Господарський процесуальний кодекс не ставить своєю задачею детально і вичерпним образом визначити всі можливі дії по підготовці справи, лише намічає загальні напрямки дій судді і коло питань, що підлягають з'ясуванню на даній стадії процесу. Тому, приступаючи до підготовки справи в кожнім конкретному випадку, суддя повинний сам визначити її зміст, установити, які питання необхідно з'ясувати і що для цього варто зробити. Усе це жадає від судді серйозного і вдумливого підходу до кожної справи, ретельного вивчення матеріалів, що надійшли від сторін, глибокого проникнення в суть спору, зобов'язує його добре знати особливості визначених категорій справ і чинне законодавство, що регулює господарські відносини.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарської спору суддя, згідно ст. 65 ГПК України, робить у необхідних випадках наступні дії по підготовці справи до розгляду:

1) вирішує питання про залучення до участі в справі іншого відповідача і про виключення або заміну неналежного відповідача;

2) виключає з числа відповідачів підприємства й організації, яким не була спрямована пропозиція про досудове врегулювання спору, у випадках, передбачених законом;

3) викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться в тому ж населеному пункті, що і господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали можуть бути представлені додатково;

4) зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні й інші органи і їхні посадові особи виконати визначені дії (звірити розрахунки, зробити огляд доказів у місці їхнього перебування і т.п.); зажадає від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, або знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їхнього перебування;

5) вирішує питання про призначення експертизи;

6) робить огляд і дослідження письмових і речовинних доказів у місці їхнього перебування;

7) вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою;

8) вирішує питання про виклик посадових і інших осіб для дачі пояснень по суті;

9) вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на підприємстві, в організації;

10) вирішує питання про вживання заходів по забезпеченню позову;

11) робить інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

У статті 65 ГПК України лише позначений перелік підготовчих дій судді, до того ж більше організаційного, чим процесуального характеру. Можна помітити, що ця стадія господарського процесу ще не має концептуального рішення, що враховувало би значення принципу змагальності і рівноправності сторін. Тим часом підготовка справи до судового розгляду і її підстава — збирання доказів — у стані сьогодні забезпечити рівновагу сил між змагальністю процесу й активністю суду, згладити їхню суперечливість.

Насамперед підготовка справи до слухання повинна розглядатися як стадія збору доказів, у якій суд і може, і повинний виявити активність. Це обумовлено характером пізнання об'єктивної істини в господарському процесі, у силу чого формування доказової бази не може бути передане винятково сторонам. Інакше цілком ймовірні зловживання великими можливостями найсильнішою стороною в процесі, приховання даних і документів, що приведе до нечесного, неістинного результату.

Відповідно до поставлених задач підготовки справи до розгляду й особливостями, властивій кожній конкретній справі, визначається і коло тих процесуальних дій, що повинні бути зроблені суддею при її підготовці. За своїм характером і спрямованістю всі ці дії можуть бути розділені на наступні групи.

1. Уточнення обставин, що мають значення для правильного і своєчасного вирішення всіх спірних питань для розгляду справи.

Для виконання даної задачі суддя робить ряд дій.

По-перше, він опитує позивача по суті заявлених їм вимог, з'ясовує в нього можливі заперечення з боку відповідача. При цьому суддя з'ясовує наявність інших зв'язаних між собою вимог до того ж або до іншого відповідачеві, щоб вирішити питання про з'єднання справ для їхнього спільного розгляду. Або навпаки, суддя може роз'єднати вимоги, заявлені в одному позові, якщо їхній роздільний розгляд представляється більш доцільним. З'ясування усіх цих обставин допомагає визначити предмет доведення.

По-друге, у необхідних випадках суддя викликає відповідача, опитує його по обставинах справи, з'ясовує заперечення проти позову. Опитування відповідача також є джерелом формування предмета доведення. Суддя роз'ясняє відповідачеві його право заявити зустрічний позов.

По-третє, суддя вправі викликати позивача і відповідача разом, щоб з'ясувати їхні взаємні домагання, виробити умови мирової угоди.

По-четверте, суддя роз'ясняє сторонам їхні процесуальні права й обов'язки.