1 Вишеславцев б. П. Кризис индустриальной культури. Марксизм. Неосоциализм. Неолиберализм. — Нью-Йорк, 1953. — с. 229.

права)¹. Це означає, що право породжується такими відно­синами, у яких людина бере участь як персона. І це є від­ношення визнання.

Саме особистість як єдність відношення до іншого і йо­го носія є той онтологічний елемент, завдяки якому можна ідентифікувати належність до власне права (але не в суб­станціональному значенні) будь-якого правового явища². Несубстанціональність підстави права означає те, що з взаємного визнання як сутності справедливості не можна вивести жодної норми позитивного права. Тут, скоріше, застосовано відношення не дедукції, а аналогії. Там, де мають місце відносини взаємного визнання, що консти­туюють якість особистості, там є і право, і, навпаки, там, де їх немає, де особистості не гарантується їй атрибутивно властиве (життя, свобода, власність), там і право як таке не реалізується. Таким чином, поняття суб'єкта права не просто відіграє ключову роль у розкритті феномена права, а й саме право обґрунтовується ідеєю людини як особис­тості.

В наслідок зазначених обставин право в одному зі сво­їх вимірів — антропологічному, — може бути визначене як спосіб людської взаємодії (співіснування), можливий завдяки людській здатності бути автономним суб'єк­том, що визнає таким самим суб'єктом будь-якого іншо­го. Носієм даної здатності є обумовлена визнанням інших особистість, чи персона, а її реалізація і відтворення є зав­данням політико-правових інститутів.

Контрольні запитання:

1. Що вивчає філософська і правова антропологія?

2. Як пов'язані між собою "образ людини" і "образ права"?

3. Що таке "правова людина"?

Каи/тапп А. Ргеїітіпагу КетагЬ оп а Ье£а1 Іх>§іс апа¹ ОпІо1о§у оі КєМіопя // Ьа\у, Іпіегргеіагіоп апсі КеаШу. Еззаув іп ЕрізІето1о§у, Негтепе-иїісвапсі Тигізргио'епсе. - Вопігеспі. - Возїоп - ЬопсЬп, 1990. - Р. 121. ² Там само. - Р. 122-123.

- 17-

- ЯПЯ -4. Що являє собою природа людини і в чому полягає необхідність правопорядку?

5. Що, з погляду сучасної філософії, являють собою права людини і який зміст стосовно них мають тер­міни "природні", "священні", "невідчужувані"?

6. Як обгрунтувати безумовну цінність прав людини?

7. Яку функцію виконують права людини в сучасному світі? Що відповідно до концепції П. Рікера є антро­пологічною основою права? Хто є суб'єктом права?

8. Яка, на ваш погляд, форма індивідуального буття людини (індивід, особистість, індивідуальність) від­повідає поняттю суб'єкта права?

- 9ПК -

Розділ 7

Правова аксіологія: ціннісні основи права

Тема 1. Ціннісні основи права

Аксіологічне вивчення права має важливе наукове, практичне і моральне значення. Воно дає можливість звер­нути увагу не тільки на соціокультурні та соціокласові ос­нови й детермінанти права, зв'язок з державою, а й на йо­го духовні аспекти, відображені ним ідеали. Без ціннісного підходу неможливо виявити призначення права у загаль­нолюдському, соціальному і культурному розвитку, зрозу­міти його специфічну природу як духовно-практичного за­собу освоєння світу людьми. Без нього залишаються в тіні конструктивна, творча роль свідомості у сфері права, осо-бистісні аспекти права.

Завданням цієї теми є аналіз деяких питань аксіології права: виявлення природи правових цінностей, їх змісту й ієрархії, уявлення про право як цінність та його ціннісний критерій.