міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ДніпропетровськОГО державнОГО університетУ

внутрішніх справ

Кафедра філософії і політології

лекція

з дисципліни ____ФІЛОСОФІЯ ПРАВА _______________

Тема № 8 ПРАВОВА АНТРОПОЛОГІЯ

Та правова аксіологія

(_2_ години)

Для магістрів

ЗАПОРІЖЖЯ – 2010

Лекцію підготував доцент кафедри філософії і політології Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ ЗОТОВ В. М.

Рецензенти: Жадько В. А. – професор, доктор філософських наук, завідуючий кафедрою соціально-гуманітарних дисциплін Запорізького державного медичного університету

Калюжний В.С., кандидат філософських наук, доцент, завідуючий кафедрою філософії Запорізької державної інженерної академії.

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри

“____”_____________ 2010_р., протокол № ____

Розділ 6 Правова антропологія: гуманістична природа права

Будь-яке праворозуміння спирається на відповідну концепцію природи (сутності) людини. Особливо яскраво цей зв'язок виявився у класичній філософії права XVII— XVIII ст. У ній уявлення про природу людини виступали як останні підстави для суджень про загальну правомір­ність владних рішень, антропологія завжди несла в собі загальний критерій правомірності. Ця обставина обумови­ла виникнення у рамках філософії права такого розділу, як правова антропологія.

Що являє собою правова антропологія, які антрополо­гічні основи правопорядку в цілому і прав людини зокре­ма, що являє собою "людина юридична", як пов'язані між собою особистість і право? Ці та інші питання розглянемо в цьому розділі.

§ 1. Природа людини і право. Антропологічні основи права

Феномен права найтіснішим чином пов'язаний з люди­ною, її сутністю, сенсом людського буття. "Відповіді на всі філософські питання права, — пише представник правово­го екзистенціалізму Еріх Фехнер, — визначаються відпо­віддю на питання про сенс людського буття"¹. У цьому висловлюванні передано антропологічну позицію стосовно права. Суть останньої полягає в тому, щоб показати право як явище, без якого людина не може існувати, з одного боку, і виявити у структурі людського буття такі моменти, що у зовнішньому вираженні дають правові відносини (право), — з іншого. Власне ця обставина уможливлює правову антропологію.

Що являє собою правова антропологія? Однак, раніш ніж відповісти на це питання, розглянемо, що є антропо­логія як філософська дисципліна.

1 РескпегЕ. КесЬі8рЬі1о5орЬіе. — ТйЬіп§еп, 1956. - 5. 278.

- 184 -

Як відомо, філософською антропологією називається частина філософії, в якій вивчається людина як особливий рід сущого, осмислюються проблеми людської природи та людського буття, аналізуються способи людського існу­вання.

Філософська антропологія є фундаментом сучасної моральної і правової філософії¹. Саме апеляція до сутнос­ті людини дає змогу обгрунтувати ідею права, критерій справедливості, тобто вирішити фундаментальне питання філософії права. Ця обставина дозволяє виділити у рамках філософії права такий розділ, як правова антропологія.

Типовими для правової антропології є міркування од­ного з її засновників Гуго Гроція. У природі людини він виділив таку схильність, як потяг до співжиття, що не за­лежить від ідеї корисності. Ідея права, за Г. Гроцієм, пов'язана з вказівкою на призначення людини. На його погляд те, що відповідає сутності людини, є моральним, а те, що підтримує мирне і влаштоване співжиття, є право­мірним. Оскільки таке прагнення до співжиття є схиль­ність, закладена в людській природі, відповідно ідея права є ідеєю моральною, як один із проявів сутності людини.

Таким чином, правова антропологія вказує на підстави права в людському бутті. У цілому ж правову антрополо­гію можна визначити як вчення про спосіб і структуру буття людини як суб'єкта права чи, коротше, — вчення про право як спосіб людського буття.

Однією з центральних проблем правової антропології є виявлення антропологічних передумов правової теорії. Дослідження цього питання виявляється можливим тому, що існує закономірність кореляції "образу людини" й "об-• разу права". Суть її полягає в тому, що той чи інший "об­раз права" (праворозуміння), а також обумовлена ним правова система орієнтуються на відповідний "образ лю­дини" (концепцію природи людини) і від нього ведуть свій відлік, як від своєї вихідної точки.

Розглянемо, як вирішували питання про антропологічні підстави правової теорії три ключові фігури новоєвропей-