- •Міністерство внутрішніх справ україни
- •Лекція № 9 правова епістемологія: істина у правотворчості та правозастосуванні
- •Ключові поняття:
- •Мета лекції вступ
- •Питання 1. Загальна характеристика правової епістемології. Категорія істини як центральна категорія правової епістемології
- •Питання 2 Пізнавальні процеси у правотворчості
- •Істина як мета правозастосовної діяльності
- •Основні етапи, рівні та методи пізнання у праві
- •Правова практика як критерій правової істини
- •Висновки з питання 5
- •Висновки з теми
- •Контрольні запитання
Міністерство внутрішніх справ україни
ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ДніпропетровськОГО державнОГО університетУ
внутрішніх справ
Кафедра філософії і політології
лекція
з дисципліни ____ФІЛОСОФІЯ ПРАВА _______________
Тема № 9 «ПРАВОВА ЕПІСТЕМОЛОГІЯ: ІСТИНА У ПРАВОТВОРЧОСТІ ТА ПРАВОЗАСТОСУВАННІ»
(_2_ години)
Для магістрів
ЗАПОРІЖЖЯ– 2010
Лекцію підготував доцент кафедри філософії і політології Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ ЗОТОВ В. М.
Рецензенти: Жадько В. А. – професор, доктор філософських наук, завідуючий кафедрою соціально-гуманітарних дисциплін Запорізького державного медичного університету
Калюжний В.С., кандидат філософських наук, доцент, завідуючий кафедрою філософії Запорізької державної інженерної академії.
Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри
“____”_____________ 2010_р., протокол № ____
Лекція № 9 правова епістемологія: істина у правотворчості та правозастосуванні
План:
Загальна характеристика правової епістемології. Категорія істини як центральна категорія правової епістемології.
Пізнавальні процеси та їх особливості у правотворчості.
Істина як мета правової діяльності.
Основні етапи, рівні та методи пізнання у праві.
Правова практика як критерій правової істини.
Література:
Алексеев С.С. Философия права. – М., 1997.
Васьковский Е.В. Учение о толковании и применении гражданских законов. М., 1976.
Керимов Д.А. Философские основания политико-правовых исследоваий. – М., 1986.
Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. – К., 1990.
Культура и техника законотворчества.- М., 1991.
Лихолоб В.Г. Правопорушення: правова і моральна оцінка. – К., 1994.
Лузгин И.М. Расследование как процесс познания. – М., 1969.
Наумов А.В., Новиченко А.С. Законы логики при квалификации пре ступлений. – М., 1978.
Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории. – М., 1991.
Таран В.О., Зотов В.М., Рєзанова Н.О. Соціальна філософія: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. - 272 с.
Шкода В.В. Вступ до правової філософії. - Харків: "Фоліо", 1997.
Філософія права. /О.О. Бандура та інш. – К.:Юрінком Інтер, 2000.
Філософія права. /О.Г.Данільян та інш.- К.:Юрінком Інтер, 2002.
Юридический энциклопедический словарь. – М., 1984.
Ключові поняття:
Правова епістемологія, істина, методи пізнання, практика, критерій істини,
правотворчість.
Мета лекції вступ
Правова епістемологія — складова філософії права, яка вивчає пізнавальні процеси у функціонуванні права як засобу самоуправління суспільства, регламентації його саморозвитку. Вона досліджує процес вивчення правового аспекту буття суспільства як системи, що самоорганізується, та людини в їхній єдності, себто правову реальність, і відображення результатів її вивчення в юридичних положеннях. Правова епістемологія інакше називається правовою гносеологією, або теорією пізнання.
Розглядувана складова філософії права має свою систему категорій. Центральне місце в ній посідає категорія істини. Щоби глибше її зрозуміти, слід звернутися до її генезису в історії філософії.