1 Див.: Максимов с. І. Універсально-цивілізаційне та специфічно-культурне у правосвідомості // Грані. — 2000. — № 3 (11). — с. 70—74.

- 39-

напруженість між ідеєю права і культурним контекстом зникне сама собою чи корені цієї напруженості лежать на­багато глибше — в особливостях національного світогляду і насамперед національного характеру, правового менталі­тету?

Для більш адекватного вираження змісту права запро­ваджується поняття правового менталітету. Правовий менталітет містить у собі як нижні поверхи суспільної й індивідуальної психології, у яких містяться потенціали змістоутворення, так і правосвідомість, але не у традицій­ному розумінні, а з погляду її орієнтованості, вибірковос­ті, настроєності, тенденційності, а також культурної спе­цифіки. Саме у такому аспекті ми розглядатимемо тут феномен правосвідомості, звертаючи увагу на єдність ра­ціональних та ірраціональних основ правової культури.

Очевидною є близькість української і російської інте­лектуальних традицій, включаючи і традицію правову. Ця близькість обумовлена єдністю культурно-релігійних дже­рел (православ'я), а також спільністю історії дорадянсько-го і радянського періодів (розвиток у рамках єдиного по-літико-правового й інтелектуального простору) і спільністю сучасного правового дискурсу, обумовленого тотожністю соціальних проблем і способів їх вирішення.

Для духовної ситуації XX ст. як у Росії, так і в Україні "дефіцит правосвідомості в національній свідомості", і "де­фіцит правосвідомості у вітчизняній філософії", і "відсут­ність філософії права в сьогоднішньому значенні цього сло­ва"¹ характерні не меншою мірою, ніж для ситуації XIX ст.

Як відомо, доля ідеї права в російській культурі є дуже драматичною. Дійсно, внаслідок особливої релігійності і похідного від її етичного максималізму ("прагнення до аб­солютного добра", на думку Миколи Лосського)² росій­ський національний характер виявився нечутливим до пра­ва. Переважаючою була недовіра, негативне відношення до нього як до холодного безособового закону, противага йому — теплий сімейний колективізм, недовіра до всіх

1 Соловьев 9. Ю. Дефицит правопонимания в русской моральной фи­лософии // Вопросьі философии. - 1988. - № 9. - с. 137-138.

2

Лосский Н. О. Условия абсолютного добра. — М., 1991. — С. 240.

- 239 -форм (у суспільстві, мисленні, мистецтві), неповага до ін­дивідуальної етичної самостійності.

При романтизації цих рис негативна позиція стосовно холодного формального права як "вексельної чесності" складалася теоретично. "Дух права" уявлявся специфіч­ною якістю західного капіталізму і відкидався в ім'я вищих цінностей (консерватизм) або матеріального інтересу (со­ціалізм). На цьому шляху консервативна і радикальна дум­ка приходили до "антилегалізму" і "правового нігілізму", і ця тенденція виявилася домінуючою в російській культурі.

Однак відомий західний дослідник російської культури Анджей Валіцький заперечує тісний зв'язок між неприй­няттям права і сутністю російського національного харак­теру, а пов'язує це скоріше з наслідками уповільненого розвитку Росії і непередбаченими результатами ідеологіч­ного впливу розвинутіших країн (свідомий вибір росій­ським самодержавством моделі західної абсолютистської поліцейської держави, більш пізня західна критика капіта­лізму з його "формальною волею")¹.

Традиція неповаги до права, яку російські ліберали на­магалися не тільки пояснити, а й перебороти, у XIX ст. бу­ла російською реакцією на кризу "юридичного світогляду" на Заході. Що стосується XVIII — початку XIX ст., то ро­сійська думка в цей період перебувала під впливом цього самого "юридичного світогляду" з його культом права. Це був ідеал Просвітництва, що являв собою поєднання двох суперечливих одна одній ідей — розумного законодавства (правової раціоналізації громадського життя) та ідеї не­від'ємних прав людини. Першою ідеєю керувався освіче­ний абсолютизм, на другу орієнтувався лібералізм. Але ос­кільки "юридичний світогляд" концентрувався на принесенні в суспільство права, він задовольняв і тих, і ін­ших. Тому в російському освіченому суспільстві не було принципових шанувальників антилігалізму, не кажучи вже про правовий нігілізм.

Правовий нігілізм має у своїй основі неприйняття од­нієї із складових "юридичного світогляду" — ідеї прав лю­дини — через її буржуазний, а, отже, "брехливий" харак-