4.2.3 Види і склад ацетилено-кисневого полум'я

Вид полум'я залежить від співвідношення кисню і ацетилену, що виходять з пальника:

Розрізняють три основних види ацетилено-кисневого полум'я:

• 1,2 (надлишок кисню), полум'я окислювальне. Використовується для зварювання латуней.

• 1 (надлишок ацетилену) - полум'я насичує вуглецем. Використовується для зварювання високовуглецевих сталей, чавунів, металокерамічних і твердих сплавів.

• =1,1…1,2 (рівне співвідношення О₂ і С₂Н₂) - полум'я нормальне, або нейтральне. Використовується для зварювання інших металів і сплавів.

Ацетилено-кисневе полум'я складається з трьох зон: яскраво вираженого ядра (температура близько 1000°С), зварювальної зони (температура 3050...3150°С) і факела (температура близько 1200°С).

У першій зоні відбувається розкладання ацетилену на його складові елементи:

2С2Н2 + 202 = 4С + 2Н2 + 202

Розпечені частинки вуглецю надають цій зоні яскравого свічення. У другій зоні (відновлювальна зона) відбувається неповне згоряння вуглецю по реакції

4С + 2Н2 + 202 = 4СО + 2Н2.

Цією частиною полум'я і ведуть зварювання.

У третій зоні (окислювальна) за рахунок кисню повітря згоряють оксид вуглецю і водень:

4СО + 2Н2 + 3О2 = 4С02 + 2Н2О.

4.2.4 Способи газового зварювання

Розрізняють два основних способи газового зварювання:

• лівий (полум'я пальника переміщається справа наліво і направлено на зварювані кромки). Застосовують при зварюванні листів товщиною до 5 мм і легкоплавких металів;

правий (полум'я пальника переміщається зліва направо і направлено в сторону утвореного зварного шва). Забезпечує більш глибоке проварювання, тому його застосовують при зварюванні металу товщиною більше 5 мм.

4.3 Зварювання тиском

Сутність отримання нероз'ємного зварного з'єднання двох заготовок в твердому стані полягає в зближенні ідеально чистих поверхонь, що з'єднуються на відстані (2...4) 10^-10 см, при яких виникають міжатомні сили тяжіння.

4.3.1 Контактне зварювання

Зварні з'єднання виходять в результаті нагрівання деталей струмом, що проходить через них, і подальшої пластичної деформації зони з'єднання.

По виду одержуваного з'єднання контактне зварювання ділять на точкове, шовне і стикове:

Точкове зварювання – спосіб виготовлення листових конструкцій, що дозволяє отримати міцні з'єднання в окремих точках. Зварювані заготовки, зібрані внахлест, затискають між електродами, які зсередини охолоджуються водою, нагрівання локалізується на ділянках зіткнення деталей між електродами. Утворюється зварна точка. Електроди стискають деталі, пластично деформуючи їх.

Утворюється зварне з'єднання, яке володіє великою міцністю і його можна застосовувати для виготовлення несучих конструкцій. Цей спосіб широко застосовують в авто-і вагонобудуванні, будівництві, а також при складанні електричних схем.

Шовне зварювання - спосіб з'єднання деталей швом, що складається з окремих зварних точок. Зварювані заготовки поміщають між двома роликами-електродами, один з яких має обертальний рух і переміщення у вертикальному напрямку. Шовне зварювання забезпечує отримання міцних і герметичних з'єднань їх листового матеріалу товщиною до 5 мм.

Стикове зварювання - спосіб з'єднання деталей по всій площині їх торкання. Стикове зварювання з розігрівом стику до пластичного стану і подальшої осадкою називають зварюванням опором, а при розігріві торців до оплавлення з подальшою осадкою - зварюванням оплавленням. Зварювання застосовується для з'єднання встик деталей типу стрижнів, товстостінних труб, рейок і т.п.