1.6 Висновок

У результаті практичної роботи ми освоїти методи роботи в аналітичній лабораторії, а саме ми дізналися про хімічний посуд та його призначення, навчилися його мити, також дізнатися про зважений на аналітичних та технічних вагах, навчилися розчини й перевіряти їх концентрацію різними способами, а також перевірили концентрацію розчину титрометричним способом.

2 КОМП'ЮТЕРНИЙ ПРАКТИКУМ

2.1 Первинні настроювання текстового редактора word

Надрукувати фрагмент тексту зі звіту. При цьому задати наступні параметри аркуша: верхнє й нижнє поле – 2см, ліве – 2,5см, праве – 2см. Як режим відображення виберіть Режим розмітки. Установите автоматичне розміщення переносів.

Дія скляних рідинних термометрів ґрунтується на відмінності коефіцієнтів теплового розширення термометричної речовини і оболонки, в якій вони знаходяться (термометричної склад або рідше кварцу). Скляні рідинні термометри відрізняються високою точністю, простотою пристрою і дешевизною, однак вони крихкі , непридатні для ремонту, і не можуть передавати показання на відстань (за винятком електроконтактних ртутних термометрів) [1].

Основними елементами конструкції термометра (рис. 2.1) є резервуар 1 з припаяними до нього капіляром 2, заповнені частково термометричною рідиною 3, і шкала 4.

2

4

3

1

1- резервуар; 2 - капіляр; 3– термометрична рідина; 4- шкала

Рисунок 2.1 – Скляний рідинний термометр

В якості термометричної рідини в більшості випадків використовується хімічно чиста ртуть. Ртуть не змочує скло, легко виходить у чистому вигляді, перебуває в рідкому стані в широкому діапазоні температур (від 38,84 до 356,58 °С). крім неї використовується: толуол, етиловий спирт, гас, петролейний ефір, пентан.

Конструктивно розрізняють паличні термометри і термометри з вкладеною шкалою. У паличних термометрів шкала наноситься на поверхню товстостінного капіляра. У термометрів із вкладенню шкалою капіляр і шкальні пластинка з нанесеною шкалою укладені в захисну оболонку, припаяні до резервуара [1].

Показання скляного термометра залежать не тільки від температури резервуара, але і від температури стовпчика рідини в капілярі, тому лабораторні прилади градуюють при повному зануренні термометра у вимірюване середовище до відлічуваний температурної позначки. Якщо глибина їх занурення не відповідає умовам градуювання, то в показання слід вносити поправку:

де n – число градусів у виступаючому стовпчику;

γ – температурний коефіцієнт розширення термометричної рідини в склі, К^-1;

t – температура, що показує термометр, °С;

t_BC – середня температура виступаючого стовпчика, виміряна допоміжним термометром, °С.

Технічні термометри градуюються при частковому зануренні на певну глибину і при певній температурі виступаючого стовпчика.

Термоелектроні матеріали і типи термопар. Значення развиваемой термо-ЕДС залежить від матеріалу термоелектронів і температури робочого і вільного кінця термометра. В якості термоелектродоів переважно застосовується ті метали і сплави, які розвивають порівняно великі термо-ЕДС. Застосування термометрів з більш високими значеннями термо-ЕДС збільшують надійність вимірювання температури. Створювана термометрами термо-ЕДС порівняно невелика вона становить не більше 8мВ на кожні 100 °С і при вимірюванні високих температур не перевищує 70 мВ.

До термоелектронних матеріалів, призначених для виготовлення термоелектричних термометрів, висувають ряд вимог:

• жаростійкість і механічна міцність;

• хімічна інертність;

• термоелектрична однорідність;

• стабільність і відтворюваність термоелектричної характеристики;

• однозначна, бажано близька до лінійної, залежність термо-ЕДС від температури;

• висока чутливість.

Жоден з існуючих в даний час матеріалів не задовольняє всім вимогам, тому для різних меж вимірювання використовується термоелектрони з різних матеріалів.

В якості термоелектронних матеріалів для виготовлення термометрів застосовується, головним чином, чисті метали та їх сплави. Найбільшого поширення набули: платина, платинородій, хромель,алюмель і копель. Для вимірювань в лабораторних установках знаходять також застосування мідь, залізо, константан та ін..

У стандартні нормалізовані вимоги до двадцяти типів термоелектричних перетворювачів (табл.2.1).

Таблиця 2.1 – Хімічний склад основних типів ТЕП і межі температур, що вимірюються

Тип термопар	позначення	Позначення градуювання (МЕК)	Хімічний склад термоєлектродів % мас.		Межі виміру температур, °С
			позитивних	негативних	нижній	верхній	короткочасно
Хромель-алюмелева	ХА	K	Ni+9,5Cr	Ni+1Si+2,5Mn	-200	1200	1300
Хромель-коплева	ХК	L	Ni+9,5Cr	Cu+(42-44)Ni+0,5Mn+0,1Fe	-200	600	800
Хромель-константанова	ХКн	E	Ni+9,5Cr	Cu+(40-45)Ni+1,0Mn+0,7Fe	-200	700	900
Мідь-коплева	МК	M	Cu	Cu+(42-44)Ni+0,5Mn+0,1Fe	-200	100	-
Мідь-константанова	МКн	T	Cu	Cu+(40-45)Ni+1,0Mn+0,7Fe	-200	350	400
Залізо-константанова	ЖК	J	Fe	Cu+(40-45)Ni+1,0Mn+0,7Fe	-200	750	900
Ніхросіл-нісилова	НН	N	Ni+14,2Cr+1,4Si	Ni+4,4Si+0,1Mg	-270	1200	1300
Сильх- снилова	СС	I	Ni+9Cr+0,9Si	Ni+(2+2,8)Si	0	800	-
Платінородій-платінова	ПП13 ПП10	R S	Pt+13Rh Pt+10Rh	Pt Pt	0	1300	1600
Платінородій-платінородієва	ПР	B	Pt+30Rh	Pt+6Rh	600	1700	-
Вольфрам реній-вольфрамренієва	ВР	A-1, А-2, А-3	W+5Re	W+20Re	0	220	2500