Генералізація – це формалізований відбір, спрощення чи фільтрація наборів просторових об’єктів або їх контурів відповідно до певних критеріїв, що задаються.

Генералізація земельно-кадастрових даних являє собою процес формування уніфікованих масивів земельно-кадастрових даних, достатніх по складу показників для задоволення запитів споживачів визначеного рівня кадастрової системи і вирішуванного завдання.

У більшості випадків генералізацію можна звести до одного з наступних типів:

• картографічна - добір, узагальнення, виділення головних, типових рис об'єктів відповідно призначенню і масштабу, змісту карти й особливостям території, що картографується;

• тематична — провадиться при вибірці з БД інформації, необхідної для задоволення запитів користувачів відповідного рівня;

• динамічна – узагальнення інформації, що дозволяє спостерігати головні, найбільш стійкі в часі закономірності, типові довгострокові тенденції розвитку процесів і явищ;

• технічна генералізація — пов'язана з технічними обмеженнями засобів збору, передачі, збереження й обробки інформації;

• директивна генералізація — проводиться на основі вимог вищого рівня до представлення інформації нижніх рівнів в узагальненому вигляді;

• дистанційна генералізація – генералізація аеро- і космічних знімків. Під цим розуміється геометричне і спектральне узагальнення зображення на знімках, обумовлене комплексом технічних факторів і природних особливостей або тематичною інтерпретацією.

Найбільшого ефекту при аналізі можна досягнути шляхом комбінування оверлейних операці, буферизації і генералізації. Наприклад, необхідно знайти ділянку для розташування промислового об’єкту по таким визначеним крітеріям: ділянка повинна знаходитись на відстані не більше ніж 1 км від магастральних автошляхів; 0,5 км від річки 1 або 2 класу; 2 км від населенного пункту з населенням не менше 10 тис. чоловік та не більше ніж 10 км. від залазничної станціїї; вартість 1 га землі не перевищує 2 тис.грн. за гектар; площа ділянки 10 га і т.д.

3.3. Статистичні методи Створення й аналіз поверхонь

Поверхні, що відображають безперервний розподіл визначених характеристик (наприклад, тип грунту, поживні речовини, клімат, рельєф, ухили земної поверхні), часто використовуються при проведенні таких земельно-кадастрових робіт:

• корегування рельєфу місцевості;

• якісна та грошова оцінка землі;

• оцінка продуктивності с/г угідь.

Для створення поверхонь застосовують наступні методи:

1. Інтерполяція - відновлення функції на заданому проміжку за відомими її значеннями в кінцевій множині точок, що належать цьому інтервалові.

2. Екстраполяція - прогнозування невідомих значень шляхом продовження функцій за межи області відомих значень.

Інтерполяцію краще застосовувати коли необхідно отримати точні дані і є можливість набрати досить великий масив вимірюваних даних, шляхом польових робіт, на визначену ділянку і необхідно знати величину показника у кожній точці ділянки, наприклад, при проведенні агрохімічних робіт по визначенню якісного складу грунта для потреб точного землеробства.

Екстраполяцію краще застосовувати для завдань оперативного аналізу ситуації щляхом визначення ймовірності того, що певний показним має значення у межах припустимого. Наприклад, суцільне агрохімічне обстеження грунтів проводиться 1 раз у 5 років, а оперативну інформацію необхідно мати станом на кожний рік, тоді шляхом визначення типічних ділянок землі і проведення на них обстежень можна отримані дані екстраполювати на всі такіж ділянки у межах зони зацікавлення з досить великою ймовірністю.

Алгебра карт – застосовується для сумісного використання картографічних і математичних моделей в процесі аналізу складної і різнорідної просторової інформації.

Велика кількість просторово-розподілених явищ пов’язана між собою функціональними або статистичними залежностями, інші можуть бути умовно представлені як функції простору за допомогою абстрагування від неіснуючих деталей, встановлення визначених обмежень, апроксимації складних функцій тощо.

Операції алгебри карт виконуються над поверхнями, що характеризують безперервний розподіл якогось явища або показника, шляхом їх комбінування між собою по визначеному алгоритму. Кожна поверхня є змінною в аналітичній моделі. Резельтатом завжди буде растрова поверхня.

Функції алгебри карт дозволяють будувати аналітичні моделі в наступних напрямках:

• локальні функції – працюють з індивідуальним місцерозташуванням чарунок і обчислюють значення їх в одному або декількох шарах;

• фокальні функції – аналізують оточення кожної окремо чарунки шару і вираховують для неї нове значення в залежності від значень її оточення, напрямку, радіусу пошука, типа математичної операції;

• інкрементні функції – як і фокальні функції, працюють з аналізом оточення чарунки, але обчислюють це значення як добуток одно-, двох- або тривимірних просторових форм;

• зональні функціїї – працюють з завчасно визначенними групами чарунок (зонами), обраховуя їх нові значення на одному шарі відносно значень зон інших шарів.

Алгебра карт застосовується, наприклад, при визначенні якості грунтів шляхом комбінування поверхонь різних показників (калій, фосфор, гумус тощо) для визначення інтегрального показника і визначення кореляцій між показниками.

Класифікація - розбиття зображення (даних) за ознаками на однорідні області (множини).

При аналізі кількісних показників з метою виявлення зокономірностей розподілу класифікація дозволяє групувати об’єкти з подібними значеннями, що значно полегшуе інтерпретацію даних. Для відображення на карті кожному об’єкту класа надається однаковий умовний знак, що є унікальним у загальному наборі даних. Формуються класи шляхом задання діапазонів значень об’єктів.

Існує можливість створення класів власноруч або застосування стандартних схем.

Агрегування – це об’єднання й підсумування статистичної інформації де взаємозв’язок між об’єктами розглядається як об’єкт (агрегат) більш високого рівня.

На рівні агрегату подавляються специфічні деталі складаючих його об’єктів. Кожний екземпляр агрегату може бути розкладений на екземпляри компонентних об’єктів, що забезпечує становлення між об’єктами зв’язку типу “частина чого-небудь”, наприклад, “місто” складається із “кварталів”, а “квартали” можуть бути “житловими”, “індустріальними” тощо. В свою чергу, “квартали” складаються із “ділянок”, на “ділянках” знаходяться “будинкі”, “зелені насадження” тощо.

Агрегування разом з генералізацією застосовується для узагальнення показників для звітності або при передачі інформації на вищий рівень ієрархії управління, наприклад, з базового рівня земельно-кадастрової системи на регіональний.