- •Тема 7. Технології обробки земельно-кадастрової інформації
- •1. Основні технології збору земельно-кадастрової інформації.
- •2. Моделі просторових даних земельно-кадастрової інформації і технології їх створення
- •2.1. Моделі представлення даних
- •2.2. Моделі організації даних
- •2.3. Технології створення моделей просторових об’єктів
- •3. Методи аналізу земельно-кадастрових даних
- •3.1. Вибірки
- •Генералізація – це формалізований відбір, спрощення чи фільтрація наборів просторових об’єктів або їх контурів відповідно до певних критеріїв, що задаються.
- •3.3. Статистичні методи Створення й аналіз поверхонь
- •Інтерполяція - відновлення функції на заданому проміжку за відомими її значеннями в кінцевій множині точок, що належать цьому інтервалові.
- •Екстраполяція - прогнозування невідомих значень шляхом продовження функцій за межи області відомих значень.
- •3.4. Тривимірний аналіз
- •4. Автоматизована підготовка документів.
Тема 7. Технології обробки земельно-кадастрової інформації
Під технологією обробки земельно-кадастрової інформації розуміється технологічні процедури видового перетворення інформації в автоматизованій кадастровій системі.
До основних технологій обробки земельно-кадастрової інформації відносяться:
Збір і введення земельно-кадастрової інформації.
Створення земельно-кадастрових карт.
Аналіз земельно-кадастрових даних.
1. Основні технології збору земельно-кадастрової інформації.
Технологія збору земельно-кадастрової інформації регламентує метод або спосіб отримання вихідної інформації (переважним чином просторових даних) для наповнення бази кадастрових даних. Вибір той, або іншій технології пов’язано з доступними технологічними джерелами земельно-кадастрової інформації, а також відповідності самої інформації вимогам точності і достовірності.
Отримання семантичних відомостей про земельні ділянки передбачає використання документальних першоджерел про назву і цільове призначення земельної ділянки, право власності, нормативну економічну і грошову оцінку землі, інформація про об’єкти нерухомості, та багато інших, введення яких здійснюється переважним чином з клавіатури або імпортом даних з іншого електронного джерела. З точці зору трудомісткості і важливості для процесів автоматизації представляє інтерес розгляд отримання просторових даних, різноманіття методів отримання яких дозволяє обирати найбільш ефективні методи за критерієм «ціна-якість». Тому в подальшому розглянемо технології отримання саме просторових даних.
Отже, основними технологічними джерелами земельно-кадастрової інформації є наступні:
Наземна (польова) геодезична зйомка: GPS; електронний тахеометр; теодоліт і мірна стрічка; мензула; мірна стрічка і екер - з наступною камеральною обробкою.
Плано-картографічні матеріали на твердих носіях.
Аерофотозйомка з подальшою обробкою фотограмметричними методами (використовують як аналогові, так і цифрові технології).
Космічне зондування землі з наступним дешифруванням.
Імпорт даних з іншого електронного джерела.
Отримання даних з того чи іншого джерела передбачає застосування тієї чи іншої технології створення просторових земельно-кадастрових даних для створення та поновлення кадастрових карт і планів. Серед цих технологій слід визначити наступні:
Ручне введення даних (введення просторових даних з клавіатури).
Сканування плано-картографічних матеріалів (створення растрового зображення місцевості).
Дигітизування (ручне, автоматизоване або автоматичне) растрових зображень місцевості (аерофото- і космічні знімки, ортофотоплани, планово-картографічні матеріали, растрові зображення місцевості.
Імпорт просторових даний з віддалених комп'ютерних систем (введення в систему даних шляхом їх отримання з інших електронних джерел).
Імпорт просторових даних, з записаних в процесі роботи за допомогою електронних геодезичних і навігаційних приладів, скомпільованих у файл.
Імпорт просторових даних з обмінного файлу, створеного за результатами землевпорядних робіт.
Комбіновані методи, які поєднують декілька методів, наприклад:
використання мінімальної кількості наземних зйомок із встановленням всіх меж, де це можливо, фотограмметричним методом;
використання наземної зйомки для визначення меж, але для кадастрової карти - ще й визначення топографічних характеристик (тобто дороги, будівлі, водні шляхи);
максимальне отримання інформації шляхом космічного зондування, доповнення і цифрування недостатніх даних шляхом аерофотозйомки і паперових карт та звірки їх на місцевості з проведенням, де це необхідно, наземних обстежень.
Для досягнення належної точності слід застосовувати найшвидший, найлогічніший та економічно ефективний метод, причому точність і технології виконання знімальних робіт залежать від цільового призначення, якісних характеристик та вартості землі.
Останній комбінований підхід є найперспективнішим з урахуванням стану забезпечення актуальними плано-картографічними матеріалами та матеріалами аерофотозйомки (про що було згадано вище). Крім того, згідно із закордонним та вітчизняним досвідом, співвідношення вартості виконання аеро- і космозйомки становить приблизно 10:1. До того ж можливості технологій космічного зондування землі постійно зростають і вже отримують космічні знімки роздільної здатності 20-50 см.
З поширенням ринку даних космічного зондування постійно знижується вартість космічних знімків. Навіть вже тепер можна казати, що використання даних QuickBird та IKONOS може стати основою для масового поновлення застарілих карт і планів масштабів 1:2000, 1:5000.
Ручне або автоматичне введення земельно-кадастрової інформації в систему здійснюється оператором або за його командою. При цьому система виконує синтаксичний, семантичний та просторовий аналіз введених даних. Основними пунктами автоматичної перевірки звичайно виступають:
коректність подання координатних систем та кодів, адміністративно- територіальних одиниць;
коректність інформації;
наявність обов'язкових документів;
відповідність заявлених та фактичних метричних характеристик (площа, довжина);
відсутність дублювання точок та незамкненості полігонів;
відсутність розбіжностей точок у сусідніх контурах та перетинання полігонів;
накладання земельних ділянок та угідь;
попадання заданого полігону до району згідно КОАТУУ;
структура обмінного файлу;
наявність обов'язкових дескрипторів (полів даних);
структури полів відносно кожного дескриптора;
нові дані по відношенню до раніше зареєстрованих.
В цілому повний аналіз введених даних здійснюється менше 1 секунди. Одночасно з електронною перевіркою оператор має можливість здійснити візуальну перевірку коректності даних та коректність розташування ділянки на різноманітних картографічних основах.