3. Методи аналізу земельно-кадастрових даних

3.1. Вибірки

Перш ніж проводити аналіз земельно-кадастрових даних їх попередньо необхідно відповідним чином підготувати. Це реалізується шляхом групування об’єктів за допомогою вибірок.

Виборкі реалізуються через запити до просторово-атрибутивних даних і бувають двох видів:

• просторові – реалізуються за допомогою графічних об’єктів, які створює користувач, або об’єктів з інших наборів, наприклад, з іншого шару просторових даних. Бувають таких видів:

• вибір об’єктів по їх розташуванню відносно інших об’єктів (наприклад, в межах заданої відстані від точки, від інших об’єктів, ближчих до інших об’єктів, що примикають до інших об’єктів);

• вибір об’єктів, що знаходяться в межах якоїсь зони;

• вибір об’єктів, що перетинають інші об’єкти.

• непросторові – реалізуються шляхом запитів до атрибутивних даних, в т.ч. застосовуючи SQL-запити, та бувають, наприклад, такі:

• вибір об’єктів по їх значимості за допомогою сортування та фільтрації атрибутів;

• вибір об’єктів шляхом побудови складних запитів;

• вибір об’єктів з допомогою діаграм.

Над вибраними об’єктами можна проводити такі операції:

• отримання статистики за атрибутами;

• обчислення підсумкової статистики;

• створення діаграм;

• перетворення об’єктів в ноий шар даних тощо.

Слід пам’ятати, що вибірки мають два напрямки, тобто за допомогою атрибутивних даних є можливість вибрати просторові, а вибіраючи просторові – атрибутивні.

3.2. Картометричні методи

Перетворення проекцій та систем координат – всі шари даних повинні бути в одній і тійже картографічній проекції та єдиній системі координат, інакше їх неможливо буде співставити і виконувати їх сумісну обробку.

Приведення до єдиної системи координат реалізується за допомогою трансформації, шляхом задавання набору вихідних об’єктів нових координат, через визначені реєстраційні точки, і співставляючи їх координати перераховуються координати всіх об’єктів.

Проекційні перетворення реалізуються шляхом проектування із однієї картографічної проекції в іншу.

Ці операції, зазвичай, автоматизовані, але необхідно знати основні параметри проекцій і точно співставити координати реєстраційних точок.

Оверлейні операції - накладання одного шару (карти) на інший для створення нового шару (карти) з генерацією похідних об’єктів, які виникають при їх геометричному перекритті і комбінуванні атрибутів обох шарів.

Існує три типи оверлейних операцій. Для земельно-кадастрових робіт частіше застосовуються такі:

• накладання лінія-на-полігон (line-in-polygon) - лінійні об’єкти одного шару можуть бути накладені на полігональні іншого шару. Результатом будуть полігони, що мають своїм атрибутом атрибути полігонів, крізь які лінії проходять. Наприклад, якщо земельну ділянку необхідно поділити на декілька;

• накладання полігонів (polygon-on-polygon) – полігони одного шару накладаються на полігони іншого шару і модливі такі операції, як:

• -об’єднання (union) - вираховує геометричний перетин об’єктів двох полігональних шарів. Усі об’єкти й атрибутивні дані обох шарів зберігаються. Атрибутивні дані вихідного шару вміщують атрибути об’єктів, як вихідного, так і того покриття, що накладається;

• -перетин (intersect) - вираховує геометричний перетин шару, який має точкові, лінійні чи полігональні об’єкти, на полігональний шар. Зберігаються лише частини об’єктів, які потрапляють у загальну область. Дані об’єктів обох шарів об’єднуються в результативному шарі;

• -тотожність (identity) - вираховує геометричний перетин точкового, лінійного чи полігонального шару на полігональний шар. Зберігаються тільки ті об’єкти накриваючого шару, які розташовані всередині початкового шару. Дані об’єктів обох шарів об’єднуються у вихідному (кінцевому) шарі.

Операцію накладання полігонів, наприклад, можна застосувати для визначення площ агрогруп, що попадають на визначену ділянку.

До оверлейних також часто відносяться операції по об’єднанню суміжних полігонів, що мають одне й те ж значення атрибута, тобто знищення меж (dissolving) між полігонами, наприклад, якщо землевласник придбав сусідню земельну ділянку або проводиться групування земельних ділянок для визначення зовнішнього контуру кварталу.

Буферний аналіз - це картометрична операція, що використовується для визначення області (буферу), яка оточує просторові об’єкти. Розрізняють таки види:

• довільний буфер – визначається довільно, наприклад, забруднення отруйними речовинами, важкими металами, пошук об’єктів або ділянок в межах зони зацікавлення;

• мотивований буфер – грунтується на чіткому знанні площі буфера, наприклад, в залежності від бажання клієнта;

• вимірюваний буфер – грунтуються на вимірюваних феноменах, що впливають на розміри буфера, наприклад, забруднення грунту шкідливими речовинами в залежності від його структури (наприклад. пісок або глина) тощо;

• нормативний буфер – визначається нормативними актами, наприклад, побудова сервітуту вздовж газопроводу або ЛЕП, побудова природоохоронної зони вздовж водних об’єктів.