- •1,1.Проблема утворення українського народу в історичній літературі
- •1,2.Переяславська Рада.
- •1,3.Україна в умовах незалежності
- •2,1.Основні джерела та література з історії України
- •2,2.Кирило-Мефодіївське братство(1845-1847)
- •2,3.Унїверсали Центральної Ради(10 червня 1917-9 січня 1918)
- •3,2.Директорія унр.(14.11.1918-10.11.1920)
- •4,1.Люблінська унія. Приєднання укр. Земель до Польського королівства.
- •4,2.Україна і Союзний договір 1922 року.
- •4,3.Видатні історики України.
- •5,1.Повість временних літ.(12 ст.)
- •5,2.Винекнення українського козацтва.(15 ст.)
- •5,3.Центральна рада.(березень 1917-квітень 1918)
- •6,1.Київська держава за часів Ярослава Мудрого(1019-1054)
- •6,2.Україна в першій пол. Хіх ст.
- •6,3.Розпад Радянського Союзу та проголошення незалежності України (1985-1991)
- •7,1 .Київська Русь за Аскольда, Олега, Ігоря, Ольги та Святослава.
- •7,2.Літопис Самійла Величка.
- •7,3.Україна в періодзагострення кризи радянської системи(1965-1985).
- •8,1.Київська Держава За часів Володимира Святославича(980-1015)
- •8.2 Запорозька Січ у хvіі ст.
- •9.1. «Слово о полку Ігоревім»
- •9,3 Політика українізації, націонал-комунізм
- •10,1 Культура Київської Русі
- •10,2 Хмельницкий Богдан (1595 - 1657)
- •10,3 Україна в першій світовій війні (1914–1917 рр.)
- •11,1 Загарбання земель України іноземними державами (хііі-хiv ст.)
- •11,2 Гетьман Кирило Розумовський та його реформаторська діяльність.
- •11,3 . Радянсько-німецькі договори 1939 р. І західноукраїнські землі.
- •28 Червня 1940 р. Румунський уряд заявив про свою згоду передати Радянському Союзу Бессарабію і Північну Буковину.
- •2. Радянізація Західної України
- •12,1 Політична роздробленість Київської Русі Роздробленість Київської Русі
- •13,2 Українська держава на завершальному етапі національної революції (1657-1676 роки) Загострення кризи української державності у 1657—1663 pp.
- •Іван Виговський
- •Початок громадянської війни
- •13,3 Українська держава гетьмана Скоропатського
- •14,1 Запровадження християнства на Русі
- •14,2 Літопис Самовидця
- •14,3 Україна в повоєнні роки (1945-1955) Перехід до мирного життя
- •15,1 Античні міста-держави
- •15,2«Повчання Володимира Мономаха дітям»
- •15,3 Україна в умовах десталінізації (1956-1964)
- •16,1 Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки
- •16,2 Культура України в хіх ст.
- •16,3 Українська революція (1917р.)
- •17,1 Заняття стародавніх слов’ян
- •17,2 Культура України в хііі ст.
- •18.1. Періодизація первісного суспільства
- •18.3. Західноукраїнська народна республіка
- •19.1 Формування української народності
- •19.2. Аміністративно-територіальний устрій України в іі пол. Хvii ст.
- •19.3 Радянсько-польська війна. Розгром Влангеля
- •20.1. Галицько-Волинська держава за Данила Романовича
- •20.2. Розвиток України в другій половині 18 ст.
- •20.3 Колективізація сільського господарства в Україні
- •22.1 Кіммерійці, скіфи, сармати
- •22.2. Культура України в 16-17 ст.
- •22.3. Голод в Україні в 1932-1933рр. Та його трагічні наслідки
- •23.1. Дорошенко Петро (1627 - 1698)
- •24.2. Україна на початку хх ст.
- •25.2. Северин Наливайко (… - 1597)
4,3.Видатні історики України.
Михайло Петрович Драгома́нов (1841 —1895 ) — український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.Один із організаторів «Старої громади» у Києві. Доцент Київського університету (1864 —1875). Після звільнення 1875р. за політичну неблагонадійність емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції (1876–1889). Професор Вищої школи у Софії (1889–1895).У студентські роки захопився історією стародавнього світу. Під керівництвом професора В. Я. Шульгіна підготував дисертацію на право читання лекцій в університеті «Імператор Тиберій», яку захистив у 1864.Працював учителем географії у 2-й Київській гімназії.1865 — прийнятий на посаду приват-доцента на кафедру загальної історії історико-філологічного факультету Київського університету Св. Володимира. Читав лекції з історії Стародавнього Сходу, історії та історіографії Стародавньої Греції, історії Стародавнього Риму, Нової історії.
Миха́йло Сергі́йович Груше́вський ( 1866 — 1934, ) — професор історії, організатор української науки, політичний діяч і публіцист. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918). Багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897–1913), завідувач кафедри історії Львівського університету (1894–1914), дійсний член Чеської АН (1914), ВУАН (1923) та АН СРСР (1929), автор понад 2000 наукових праць.1923 року був обраний академіком ВУАН. У березні 1924 року із сім'єю приїхав до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу. Очолював археографічну комісію ВУАН.Через шість років його обрали дійсним членом Академії наук СРСР. У 1924–1931 роках очолював історичні установи ВУАН. 25 квітня 1929 на засіданні загальних зборів АН СРСР Грушевський поставив питання про потребу створення в її складі Інституту української історії.
Мико́ла Іва́нович Костома́ров ( 1817 † 1885) — видатний український і російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч, етнопсихолог.
Після закінчення університету Костомаров пішов на військову службу, був юнкером у Кінбурзькому драгунському полку в Острогозьку.Видаэ збірники «Українські балади» (1838) і «Гілка» (1840) під псевдонімом «Ієремія Галка». Тоді ж під впливом творчості Вільяма Шекспіра створює історичну драму «Сава Чалий» (1838) і трагедію «Переяславська ніч» (1841).
У ці роки Микола Іванович підтримував зв'язки з багатьма ліберальними та демократичними діячами, листувався з Олександром Герценом і регулярно друкувався в його альманасі «Колокол» (Лондон). На сторінках «Колокола» без цензурних обмежень Костомаров зміг опублікувати гострі історико-публіцистичні статті «Правда москвичам про Русь» .Викладав у Петербурзькому університеті. 1862 року подав у відставку і більше до викладацької роботи не повертався.