17,2 Культура України в хііі ст.

У IX столітті у Східній Європі постала монархічна держава Русь, центром якої став Київ. Основою культури Русі стала самобутня культура східнослов'янських племен. На момент її виникнення у господарському укладі слов'ян давно вже переважало землеробство, важливими промислами стали скотарство, полювання, рибальство ібортництво. Досить високого рівня досягло до Х століття і ремесло — виготовлялися вироби з заліза і кольорових металів, розвивалися гончарна справа, ткацтво, вичинкай обробка шкіри, різьблення на камені й дереві.

Рубіжною подією стало проникнення християнства, що приходило на зміну язичницьким віруванням руських племен і було офіційно прийнято Володимиром Великим988 року. Введення християнства значно прискорило розвиток писемності (певний час співіснували кирилиця та глаголиця), а також літератури, давні пам'ятки якої написані церковнослов'янською мовою. Важливими стали впливи Візантійської культури, зокрема поширився візантійський стиль в архітектурі, в духовній музиці поширився знаменний розспів.

Татаро-монгольська навала середини XIII століття стала причиною затяжного економічного занепаду. У ряді виробництв спостерігалося падіння або забуття складної техніки, спрощувалася реміснича промисловість. На тривалий час було припинено будівництво. Центром духовної культури залишалися однак православна церква, яка залишалася володарями Орди недоторканою.

Із занепадом Київського і Чернігівського князівств головним осередком розвитку української культури було Галицько-Волинське князівство, що перебувало у сприятливішому геополітичному становищі. Ситуація стала поступово змінюватися із входженням українських земель до складу Великого князівства Литовського. В культурі стає помітним західноєвропейський вплив. Його поєднання з місцевими традиціями визначило культурний зміст епохи. Значних висот досягли наукові знання в гуманітарних галузях: філософії, історії. Розвивалися світські мотиви в літературі. Архітектура храмів набуває рис готичного стилю, поширеного в міському будівництві Європи. Продовжувався розвиток різних жанрів народного мистецтва: декоративно-прикладного, музичного, театрального. Народна творчість збагачувалася героїчними, визвольними мотивами.

17.3 Грошова реформа 1947р.. 14 грудня 1947 РМ СРСР та ЦК ВКП(б) прийняли постанову «Про проведення грошової реформи та про відміну карток на продовольчі та промислові товари». Завданням реформи було зміцнення курсу радянського карбованця шляхом вилучення значної маси грошей з обігу.

Грошова реформа полягала в обміні перебуваючих в обігу грошових знаків на нові у співвідношенні 10:1 і диференційованій переоцінці трудових грошових заощаджень населення: дрібні вклади в ощадних касах (до 3000 руб.), не підлягали переоцінці. По вкладах від 3 000 до 10 000 тис. руб. заощадження скорочувалися на третину, а понад 10 000. — на дві третини. Слід зазначити що накопичення населення були мізерними, так у 1940 р. вони дорівнювали лише 17,3 млн крб., тобто в середньому по 42 крб. на один вклад, або лише 27% середньомісячної зарплати. При таких збереженнях держава вигравала двояко з одного боку, можна було просто нехтувати офіційними особистими збереженнями і надати їм пільговий режим, а з іншого - населення мало зрозуміти, що ощадкаса - надійне сховище збереження готівкових грошей адже вони знецілились значно менше, а вклади до 3000 крб взагалі не зазнали збитів.

Переоцінені були також і накопичення в облігаціях державної позики: облігації масової позики обмінювалися на облігації нової позики у співвідношенні 3:1, облігації 1938 року - у співвідношенні 5:1, облігації 1947 року переоцінці не підлягали.

Одночасно з Грошовою реформою на території СРСР ліквідовувалася введена в роки війни карткова система на продовольчі та промислові товари й запроваджувався перехід до продажу їх у відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами.