12.1. Критерії оцінювання рівня технологiчних систем

Рiвень технологiї визначається, перш за все, продуктивністю та якiстю продукцiї, що виробляється. Критерiями є все тi ж узагальнюючі показники – собiвартiсть та прибуток, але вони не завжди вiдображають реально рiвень технологiї: технологiя високого рiвня може “не спрацьовувати” внаслiдок недостатньої квалiфiкацiї обслуговуючого персоналу, невiдповiдної якостi сировини тощо. Тому уявлення про рiвень технологiї є достатньо широким та вiдносним. Щонайбiльше пiд цiєю назвою мають на увазi ступiнь механiзацiї та автоматизацiї, якiсть або складнiсть виробленої продукцiї, складнiсть та якiсть оформлення технологiчної системи, навiть культуру виробництва.

Найбільш об’єктивно оцінювання рівняпроцесів, апаратів, технологiй може бути забезпечено на основі системи показників якості останніх (п. 3.6).

Рiвень системи технологiй окремого пiдприємства у промисловостi безпосередньо залежить вiд загального рiвня розвитку суспiльства. Доказом тому є прагнення Японiї для забезпечення та збереження високого рiвня виробництва ввести обов’язкову загальну вищу освiту.

12.2. Напрямки пiдвищення рiвня технологiчних систем

Основними напрямками пiдвищення рiвня технологiчних систем є оптимізація систем, типiзацiя технологiчних процесiв, автоматизацiя та механiзацiя виробництва.

Оптимізація систем – це приведення системи до стану, за якого, наприклад, при певних витратах забезпечується підвищення випуску продукції при збереженні рівня якості. Іншим варіантом є зниження витрат при збереженні рівня випуску продукції та якості тощо.

Під типізацією технологічних процесів розуміють використання типової технології для виробництва різноманітної продукції. Основними видами типізації, наприклад, у машинобудуванні, є типiзацiя технологiчних процесiв за методом технологiчної послiдовностi та метод групової обробки деталей. Типiзацiя технологiчних процесiв за методом технологiчної послiдовностi передбачає виготовлення одноманiтних за конфiгурацiєю та технологiчними особливостями деталей за одним маршрутом. Технологiчний процес проектують для одного представника групи деталей, що має загальнi конструктивно-технологiчнi ознаки (що має найбiльше основних та допомiжних операцiй для цього класу: втулка, вал, ексцентрик, важiль, зубчастi колеса тощо). Метод групової обробки деталей передбачає об’єднання деталей у групи, що потребують однотипного обладнання. Кожна група має комплексну деталь та техпроцес пiд неї. Такi пiдходи забезпечують можливостi застосування ЕОМ не тiльки у самих технологiях, а й у попереднiх їх розробках та пiдготовцi виробництва.

Під автоматизацією розуміють передавання функції управління процесами від людини до автоматичного пристрою, зокрема, електронно-обчислювальної технiки.

Бiльшiсть виробництва здiйснюється невеликими партiями виробiв, тому важливим є вирiшення проблеми “гнучкостi виробництва”. Ця проблема вирiшується застосуванням верстатiв та технологiй з програмним керуванням, гнучких автоматизованих лінiй та дiлянок, переналагоджуваних автоматiв та напiвавтоматiв, агрегатних систем. Так, в умовах серiйного та дрiбносерiйного неавтоматизованого машинобудiвного виробництва частка машинного часу не перевищує 20 %, у той самий час на верстатах з програмним керуванням цей показник сягає 90 %.