- •1.1. Основні законодавчі та нормативно-правові акти
- •1.2. Державний нагляд і громадський контроль з охорони праці
- •1.3. Система управління охороною праці на підприємстві
- •1.4. Відповідальність за недотримання та порушення законодавства з охорони праці
- •2.1. Служба охорони праці на підприємстві
- •2.2. Організація навчання і перевірки знань з охорони праці
- •2.3. Охорона праці жінок та підлітків
- •2.4. Колективний договір та правила внутрішнього трудового розпорядку
- •3.1. Гігієна та санітарія на виробництві
- •3.2. Метеорологічні та ергономічні умови праці
- •3.3. Виробничий пил, шум, вібрація
- •3.4. Санітарно-гігієнічні вимоги до автотранспортних підприємств
- •4.1. Основні види небезпек
- •4.2. Вимоги техніки безпеки при експлуатації транспортних засобів
- •4.3. Вимоги до технічного стану транспортних засобів
- •5.1. Безпечність машин і механізмів
- •5.2. Засоби захисту від потрапляння в небезпечну зону
- •5.3. Методи і засоби, що контролюють вимоги безпеки при виконанні транспортної роботи
- •5.4. Електробезпека
- •6.1. Пожежі їх класифікація та основні причини виникнення пожеж
- •6.2. Організаційні заходи з забезпечення пожежної безпеки
- •6.3. Організація підготовки працівників підприємств з питань пожежної безпеки
- •6.4. Методи і засоби гасіння пожеж
- •6.5. Методи і засоби попередження пожеж
3.3. Виробничий пил, шум, вібрація
ПИЛ. Виробничий пил підрозділяється на органічний і неорганічний. До органічного відноситься рослинний пил (дерев'яна, бавовняна та ін.), тваринний (шерсть та ін.), штучна органічна (пластмасова та ін.). До неорганічного пилу відноситься мінеральна (кварцова, силікатна та ін.), металева (залізна, алюмінієва, бронзова та ін.). Ступінь дисперсності чи розміри частинок пилу визначають тривалість перебування їх у повітрі, а також глибину їх проникнення в органи дихання. Пил надходить всередину організму через органи дихання.
Пил здатний викликати захворювання легень, але також може викликати захворювання інших органів. Професійні захворювання легень, що викликаються пилом називаються пневмоконіозами. Форми цього захворювання різні. Вони визначаються видом пилу.
Найбільш агресивним пилом є кремнієвий, що містить оксиди кремнію. Виходячи з цього, допустимі норми даються за умови вмісту в них оксидів кремнію. При наявності в них понад 70 вільного диоксиду кремнію вміст такого пилу допускається не більше 1 мг/м3 , а при вмісті в ньому диоксиду кремнію від 10 до 70 – 2 мг/м3 .
Для захисту від негативної дії виробничого пилу на організм працюючих застосовують як колективні, так і індивідуальні методи захисту.
Пил та шкідливі і небезпечні речовини та матеріали за характером дії на працюючого поділяють на:
токсичні;
подразнюючі;
канцерогенні;
мутагенні;
інертні.
ВІБРАЦІЇ. Природа вібрації енергетична. Причиною вібрації є не зрівноважені сили, які діють при повернено поступальному русі та обертальному. На автомобільному транспорті мають місце різносторонні джерела вібрації. На самому автомобілі та інших дорожніх транспортних засобах їх викликають працюючі двигуни. У виробничих цехах і дільницях вібрації викликаються працюючими двигунами технологічного обладнання та інструментом. Нерівності дороги викликають також вібрації у транспортних засобів, що рухаються по ним.
Нормативними документами за основний оціночний параметр вібрації прийнята швидкість, яка називається віброшвидкістю. В практиці використовують не абсолютне значення вібрації, а відносне. Воно являє собою логарифм відношення абсолютного значення віброшвидкості до так званої стандартної швидкості, яка дорівнює 5e-8 м/с.
Одиниця відносної віброшвидкості називається децибелом (дБ).
За ГОСТ 12.1.012-2004 вібрації підрозділяються на загальні і локальні. Загальні вібрації передаються через опорні поверхні на сидячої чи стоячої людини. Залежно від джерела загальні вібрації підрозділяються на транспортні, транспортно-технологічні і технологічні.
Під дією загальних вібрацій в організмі може бути порушена діяльність центральної нервової системи. Локальні вібрації неблагоприємно відображаються на кровоносних судинах. Цей процес не обмежується місцем безпосереднього контакту частин тіла з джерелом вібрації, а розповсюджується, викликаючи спадки навіть судин серця.
Для захисту від вібрацій використовуються колективні та індивідуальні методи.
ШУМ (за ДСТУ 2325-93) – коливання частинок навколишнього середовища, що сприймається органами слуху людини як небажані сигнали.
Природу шуму складають коливальні процеси у повітряному середовищі. Оцінку шуму виконують за різними параметрами. До них відносяться звуковий тиск, інтенсивність і потужність.
Звуковий тиск являє собою коливання частинок середовища. Звукова інтенсивність є питома величина. Вона являє собою кількість енергії, яка переноситься звуковою хвилею в одиницю часу через одиницю площі, перпендикулярної до напрямку руху звукової хвилі. Звукова потужність - це загальна кількість звукової енергії, яка виділяється джерелом в одиницю часу.
Органи слуху людини реагують пропорційно не на абсолютні величини звукових тиску, інтенсивності і потужності, а на логарифми їх відносин величин, які називаються рівнями.
Рівень інтенсивності звуку визначається за формулою:
де l0 - порогова інтенсивність звуку, яка дорівнює 10 -12 Вт/м2.
Рівень звукового тиску буде
де Р0 - порогвий звуковий тиск, 2e-5 Па.
Рівень звукової потужності визначається формулою
де W0 - порогове значення звукової потужності, яка дорівнює 10-12 Вт.