- •1.1. Основні законодавчі та нормативно-правові акти
- •1.2. Державний нагляд і громадський контроль з охорони праці
- •1.3. Система управління охороною праці на підприємстві
- •1.4. Відповідальність за недотримання та порушення законодавства з охорони праці
- •2.1. Служба охорони праці на підприємстві
- •2.2. Організація навчання і перевірки знань з охорони праці
- •2.3. Охорона праці жінок та підлітків
- •2.4. Колективний договір та правила внутрішнього трудового розпорядку
- •3.1. Гігієна та санітарія на виробництві
- •3.2. Метеорологічні та ергономічні умови праці
- •3.3. Виробничий пил, шум, вібрація
- •3.4. Санітарно-гігієнічні вимоги до автотранспортних підприємств
- •4.1. Основні види небезпек
- •4.2. Вимоги техніки безпеки при експлуатації транспортних засобів
- •4.3. Вимоги до технічного стану транспортних засобів
- •5.1. Безпечність машин і механізмів
- •5.2. Засоби захисту від потрапляння в небезпечну зону
- •5.3. Методи і засоби, що контролюють вимоги безпеки при виконанні транспортної роботи
- •5.4. Електробезпека
- •6.1. Пожежі їх класифікація та основні причини виникнення пожеж
- •6.2. Організаційні заходи з забезпечення пожежної безпеки
- •6.3. Організація підготовки працівників підприємств з питань пожежної безпеки
- •6.4. Методи і засоби гасіння пожеж
- •6.5. Методи і засоби попередження пожеж
6.4. Методи і засоби гасіння пожеж
Гасіння пожежі зводиться до активного (механічного, фізичного або хімічного) впливу на зону горіння для порушення стійкості реакції одним із прийнятих засобів пожежогасіння.
Гасіння пожеж з реакцією горіння теплового характеру звичайно досягається збільшенням тепловтрат у навколишнє середовище фізичними способами пожежогасіння.
Гасіння пожеж з реакцією горіння ланцюгового характеру легше досягається зменшенням тепловиділення реакції горіння хімічним способом пожежогасіння.
Для гасіння пожеж використовують:
вогнегасні властивості води;
вогнегасні піни;
гасіння інертними газами;
тверді вогнегасні речовини;
рідкі вогнегасні речовини;
автоматичні стаціонарні установки;
первинні засоби гасіння пожеж.
Основні способи припинення горіння:
Охолодження зони горіння або речовин, що горять, до певного рівня температури;
Ізоляція осередку горіння від кисню;
Зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розбавлення його не горючими газами;
Хімічне гальмування (інгібування) швидкості реакцій окиснення (горіння) в полум'ї;
Механічне придушення полум'я сильним струменем води, порошку чи газу;
Створення умов вогнеперешкоди, за яких полум'я не має можливості поширюватися.
Практична реалізація способів припинення горіння може бути досягнута за допомогою вогнегасних речовин та технічних засобів.
До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створити умови для припинення горіння. Багато з них використовуються також для запобігання, обмеження поширення пожежі, захисту людей і матеріальних цінностей.
Використовуються такі основні види вогнегасних речовин:
вода;
вода з добавками, які підвищують її вогнегасну здатність;
піна;
газові вогнегасні суміші;
вогнегасні порошки;
комбіновані вогнегасні суміші.
Вибір вогнегасної речовини та способу її подачі визначається умовами виникнення й розвитку пожежі.
Кожному способові припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів, які можна поділити на:
охолоджувальні (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота та ін.);
розбавлювальні (діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази та ін.);
ізолювальні (хімічна та повітряно-механічна піна, пісок та ін.);
засоби хімічного гальмування горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон та ін.).
На теперішній час, для гасіння пожеж використовуються пінні, газові, порошкові і вуглекислотні (або ще зустрічаються брометилові).
Пінні вогнегасники призначені для гасіння твердих, рідких речовин і матеріалів. У тих випадках, коли пінний розчин сприяє розвиткові процесу горіння або є провідником електричного струму, пінні вогнегасники застосовувати не можна. Вогнегасною речовиною в цих вогнегасниках служить хімічна або повітряно-механічна піна.
Газові вогнегасники призначені для гасіння невеликих вогнищ горіння речовин, матеріалів і електроустановок, за винятком речовин, горіння яких відбувається без доступу кисню і повітря. У якості вогнегасного засобу в основному використовують діокись вуглецю, рідше застосовують азот і інші інертні гази. Вуглекислотні вогнегасники можуть бути пересувними і стаціонарними.
Спеціальні вогнегасники призначені для гасіння невеликих загорянь речовин і матеріалів у тих випадках, коли застосування пінних або вуглекислотних вогнегасників неефективно або може викликати небажані наслідки (подальший розвиток пожежі, зривши).
До спеціальних вогнегасників відносяться: порошкові, вуглекіслотно-брометилові.
Порошковий вогнегасник призначений для гасіння невеликих вогнищ загорянь лужних металів, кремній-органічних і інших з’єднань.
Вуглекіслотно-брометилові вогнегасники призначені для гасіння невеликих вогнищ горіння волокнистих і інших твердих матеріалів, а також електроустановок. Ці вогнегасники не можна застосовувати при горінні лужних металів і інших речовин, що горять без кисню повітря.
Крім вогнегасників, для гасіння пожеж, використовується вода, повстина та пісок.
Вода - це найбільш поширений і достатньо ефективний вогнегасний засіб. Вода має високу теплоємність і добрі охолоджувальні якості. Під час гасіння пожежі вода, а точніше, певна її кількість випаровується внаслідок контакту з високотемпературним осередком. З літра води утворюється близько 1700 л пари. При цьому відбувається розбавлення реагентних речовин. Унаслідок великих значень теплоти пароутворення вода забирає із зони горіння велику кількість тепла, що, своєю чергою, забезпечує помітний охолоджувальний ефект.
Повстина являє собою грубошерсте або азбестове полотнище. Повстини застосовують для гасіння загоряння з малою площею горіння.
Пісок звичайно застосовують там, де можливий розлив невеликої кількості пальних і легкозаймистих рідин. Пісок зберігають у спеціальних шухлядах поруч з лопатами для закидання вогнища пожежі.