6. Слов’янська колонізація східної європи (7-середина 9 ст н.Е.)

Назва “анти” проіснувала недовго, до початку VII ст. Після 602 р. вона щезла з історичних хронік. Згідно з однією з історико-лінгвістичних версій у процесі розселення на Балканах анти змішалися зі склавинами і далі були вже відомі під спільною назвою “слов’яни”. В арабських джерелах згадується про союзи слов’янських племен - об’єднання східних племен ще до створення Київської Русі. Слов’яни жили родами, племенами. Найдавніший вітчизняний літопис, згадуючи про розселення слов’ян у Східній Європі в IX ст., називає різні племена: словени, кривичі, поляни, в’ятичі, радимичі, древляни, сіверяни та ін. Починаючи з перших століть нашої ери і до виникнення Київської Русі матеріальна культура східних слов’ян пройшла кілька етапів розвитку. Слов’янські племена найчастіше селилися групами на берегах річок та озер. Люди жили в землянках і напівземлянках з плетеними або дерев’яними стінами. Керамічний посуд був переважно ліпним з візерунками. Обряд поховання - спалення покійників. Археологи при розкопках знаходять багато різноманітних знарядь праці і прикрас. Основними заняттями східних слов’ян були землеробство і скотарство. Вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес та інші культури. У слов’ян існували різні види ремесел: ливарне, обробка заліза, різьблення на кістці, виготовлення посуду та ін. Соціальні структури розвивалися в напрямку від первісної общини в перших століттях до н. е. до сусідської общини. Кількісне збільшення міст як економічних і політичних центрів, якісний прогрес різних ремесел і торгівлі, воєнні походи, в яких брали участь воїни всіх слов’янських земель, -- усе це сприяло утворенню східно-слов’янської держави - Київської Русі.

7. Дохристиянська київська русь: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (836-988)

Від 836-Київська Русь.На Півночі форм-ся воєнно-політичний союз, спочатку курував Рюрик, потім Олег.У 882 військо із варягів, вірм. словян і кривичів рушило вниз по Дніпру.Після вбивства Олегом Аскольда і Діра, опанували полянську землю. Утв нової поліетнічної держави(центр-у Києві)Гол. завдання-зміцн зв'язок між півн і півд. частинами по Дніпру.Спочатку підпорядкував Сіверців(запропонував кращі умови захисту від хозарів – платили білку з двору) На поч. 10 ст зявл Віщий Олег. Активно воює проти Візантії. Править Ігор9з 912 по 945),який перші роки правління витрачає на підпорядкування відпалих від Русі народів.Підкоривши древлян, вони платять вдвічі більше.Намаг-ся відновити Олегові умови торгівлі з Візантією, але невдало.2 походи на поч. 40-х провалюються.Наприкінці його правління уряд опинився у фінансовій скруті, незважаючи на приєднання до Русі земель уличів. Період Регенства-княгиня Ольга правила від імені свого сина Святослава.Вона відновила владу Києва.За доп.Візантії знищила столицю древлян. Княгиня Ольга правила державою до повноліття свого сина Святослава. За часів її правління (945-964 pp.) підвищився міжнародний авторитет Київської Русі. Цьому сприяли візит Великої княгині Ольги до Константинополя і прийняття нею християнства. У ці часи розвивалися відносини з іншими державами. У внутрішній політиці Ольга здійснила реформи щодоУпорядкуванняЗбиранняДанини. У 964 р. Великим князем Київської Русі став син Ольги Святослав (964-972 pp.). Протягом 965-967 pp. Святослав розбив Хозарський каганат, Болгарське царство на Волзі, увів до складу Київської Русі в’ятичів. На Північному Кавказі йому підкорилися племена осетинів і черкесів. Завдяки перемогам Святослава Київська Русь значно розширилася. Руські купці дістали змогу торгувати з країнами Сходу. Здобувши кілька перемог над візантійськими військами, він проник углиб Візантійської імперії. Після смерті Святослава Великим князем Київської держави став його син Володимир (980-1015 pp.). Він очолив боротьбу проти печенігів, які дедалі більше загрожували Київській Русі. Протягом 981-993 pp. Володимир здійснив походи на ятвагів, в’ятичів, хорватів, по­ляків, у результаті чого завершився тривалий процес формування державної території Київської Русі. У кожному князівстві він посадив або своїх синів, або намісників і в такий спосіб покінчив з автономією давньоруських земель.