Тематичний план

1 Становлення професії дизайнера-графіка

2 Значення перших конгресів ікограда

ІКОГРАДА (International Congress of Graphical Design) – міжнародний конгрес, присвячений питанням графічного дизайну. Проводиться один раз на 4 роки.

Перший конгрес, на якому було виокремлено професію дизайнера-графіка, пройшов у 1964 році у Цюриху. Саме цей час прийнято вважати часом появи графічного дизайну як окремої професії.

Другий конгрес відзначається численними суперечками про професію, про її місце серед інших професій та мистецтв, а також про роль естетичної та утилітарної складової, та яка з них є первинною.

Визначення професії було надане на третьому конгресі у 1973 році. Матеріали конгресу були позначені грифом “vis-com”, дизайнер визначався як “візуальний комунікатор”. Гарним тоном вже вважалося не говорити про дизайн ані як про вид мистецтва, ані як про не-мистецтво.

Література: 40, 53, 54

Лекція 2 Промислова графіка СРСР: умови становлення, основні проблеми

Тематичний план

1 Особливості часу

2 Основні проблеми

60-ті роки — це час появи графічного дизайну як окремої професії.

У 1962 році було засновано ВНІІТЕ (Всесоюзний науково-дослідний інститут технічної естетики. 1964 рік — час проведення першого конгресу ІКОГРАДА.

З 1964 року почався випуск щомісячного бюлетеня «Технічна естетика», журналу, присвяченому проблемам дизайну.

У цей час існувала ціла низка проблем, пов’язаних зі становленням графічного дизайну: держава була монополістом, не було конкуренція і стимулу для покращення продукції; не було профільних спеціалістів і замовлення виконували спеціалісти суміжних областей; ієрархія видів мистецтва, виділення “високих” (політичний плакат, скульптура) та “низьких” (промислова графіка, пакування) видів; також низький смак мас: гарним вважалося все прикрашене, еклектичне, перевантажене деталями.

Література: 1, 26, 37, 47, 48, 49, 54

Лекція 3 1960-ті у графічному дизайні СРСР. «Художня» модель розвитку, квазікласичні тенденції

Тематичний план

1 Основні тенденції

2 Графіка знаків

У 60-ті роки модель розвитку графічного дизайну «художня», втілює погляд на дизайн як на витвір художнього мистецтва. Стиль цього часу дослідники називають «квазикласика». Він характеризується в основному рисованою графікою, рукописними або рисованими шрифтами, втіленням художніх традицій у промграфіці, підходом до продуктів графічного дизайну як до книжної графіки, декоративністю.

У 60-ті роки поступило велике держзамовлення на створення товарних знаків: кожне підприємство було зобов’язане мати свій знак. Усього у країні таких налічувалося близько 200 тисяч. Це надало поштовх до розвитку цієї галузі. Створюються лаконічні, цілісні, якісні товарні знаки. Однією з основних вимог до них була можливість масштабувати знак без втрати якості зображення від мінімального розміру до великого масштабу.

Література: 6, 19, 31, 38, 40, 42

Лекція 4 Криза попереднього стилю, «Візуально-комунікативна» модель промислової графіки

Тематичний план

1 Особливості часу

2 Характерні риси промграфіки

Відставання від світового дизайну, помітне ще за попередніх часів, відчутне і у 70-ті роки. У 1973 році на третьому конгресі ІКОГРАДА було надане визначення дизайнеру-графіку як візуальному комунікатору (звідси назва моделі розвитку графічного дизайну цього часу)

«Дизайн-стиль» характеризується перебільшено раціональним, цільовим підходом до графічного дизайну; в естетиці категорія краси відходить на другий план, вона ніби вже закладена в доцільність. Проводиться ряд досліджень з виявлення найбільш зручних для прочитання шрифтів, ясних композиційних прийомів, т. п. Домінують простота, геометричність, лаконізм, схематизм. Мода відкидається як недостойне явище.

Окрім рисованої графіки використовуються фотографії, покращується якість поліграфії; використовуються набірні, комп’ютерні шрифти, гротески.

Література: 6, 20, 31, 38, 40, 41, 42

Лекція 5 1970-ті: формування “дизайн-стилю”, його модифікації. Фірмовий стиль