LK-SEDAK-2009-62-L-pech

Таблиця 1.17 - Баланс газу в підземних сховищах газу України.

Контрольні питання

1.Охарактеризуйте організацію та керування підприємством.

2.Назвіть основні фактори, які впливають на організацію та керування підприємством.

3.Структура керування газовим господарством України.

4.Назвіть основні функції керування газовою галуззю України.

5.Охарактеризуйте систему газопостачання України.

6.Охарактеризуйте функціональну структуру системи газозабезпечення.

7.Які обсяги газу планують добути в 2010 р.?

8.Охарактеризуйте споживання газу в Україні по групах споживачів.

61

ТЕМА 4. СТРУКТУРА КЕРУВАННЯ ГАЗОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ РЕГІОНУ ТА ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ

4.1. Основні типи організаційних структур керування

Ієрархічний тип структур керування. Структури керування на багатьох сучасних підприємствах були побудовані відповідно до принципів керування, сформульовані ще на початку XX століття. Найповніше формулювання цих принципів дав німецький соціолог Макс Вебер (концепція раціональної бюрократії):

-принцип ієрархічності рівнів керування, при якому кожний нижчестоящий рівень контролюється вищестоящим і підкоряється йому;

-витікаючий з нього принцип відповідності повноважень і відповідальності працівників управління місцю в ієрархії;

-принцип поділу праці на окремі функції і спеціалізації працівників по виконуваних функціях;

-принцип формалізації і стандартизації діяльності, що забезпечує однорідність виконання працівниками своїх обов'язків і скоординованість різних завдань;

-витікаючий з нього принцип знеособленості виконання працівниками своїх функцій;

-принцип кваліфікаційного відбору, у відповідності з яким найм і звільнення з роботи робиться в строгій відповідності із кваліфікаційними вимогами.

Організаційна структура, побудована відповідно до цих принципів, одержала назву ієрархічної або бюрократичної структури. Найпоширенішим типом такої структури є лінійно - функціональна (лінійна структура).

Лінійна організаційна структура. Основу лінійних структур становить так званий "шахтний" принцип побудови і спеціалізація управлінського процесу по функціональних підсистемах організації (маркетинг, виробництво, дослідження і розробки, фінанси, персонал і т.д. По кожній підсистемі формується ієрархія служб ("шахта"), що пронизує всю організацію від верху до низу (рис.1.13). Результати роботи кожної служби

62

оцінюються показниками, що характеризують виконання ними своїх цілей і завдань. Відповідно будується і система мотивації й заохочення працівників. При цьому кінцевий результат (ефективність і якість роботи організації в цілому) стає як би другорядним, тому що вважається, що всі служби тією чи іншою мірою працюють на його одержання.

Керівник організації

Заступники керівників за функціями

Рис. 1.13 - Шахтна структура керування організацією: Рівень 1, Рівень 2, Рівень 3, Рівень 3 - "Шахта керування"

Переваги лінійної структури:

-чітка система взаємних зв'язків функцій і підрозділів;

-чітка система єдиноначальності - один керівник зосереджує у своїх руках керівництво всією сукупністю процесів, що мають загальну мету;

-чітко виражена відповідальність;

-швидка реакція виконавчих підрозділів на прямі вказівки вищестоящих.

Недоліки лінійної структури:

-відсутність ланок, що займаються питаннями стратегічного планування; у роботі керівників практично всіх рівнів оперативні проблеми ("текучка") домінують над стратегічними;

63

-тенденція до тяганини і перекладання відповідальності при рішенні проблем, що вимагають участі декількох підрозділів;

-мала гнучкість і пристосовність до зміни ситуації;

-критерії ефективності і якості роботи підрозділів і організації в цілому - різні;

-тенденція до формалізації оцінки ефективності і якості роботи підрозділів приводить звичайно до виникнення атмосфери страху і роз'єднаності;

-велике число "поверхів керування" між працівниками, що випускають продукцію, і особою, що приймає рішення;

-перевантаження керівників верхнього рівня;

-підвищена залежність результатів роботи організації від кваліфікації, особистих і ділових якостей вищих керівників.

Висновок: у сучасних умовах недоліки структури переважують її переваги. Така структура погано сумісна із сучасною філософією якості.

Лінійно - штабна організаційна структура. Такий вид організаційної структури є розвитком лінійної і покликаний ліквідувати її найважливіший недолік, пов'язаний з відсутністю ланок стратегічного планування. Лінійно - штабна структура містить у собі спеціалізовані підрозділи (штаби), які не мають права прийняття рішень і керівництва якими - або нижчестоящими підрозділами, а лише допомагають відповідному керівникові у виконанні окремих функцій, насамперед , функцій стратегічного планування й аналізу. В іншому ця структура відповідає лінійній.

Рис. 1.14 - Лінійно-штабна структура керування організацією

Переваги лінійно - штабної структури:

-більш глибоке, ніж у лінійної, пророблення стратегічних питань;

64

-деяке розвантаження вищих керівників;

-можливість залучення зовнішніх консультантів і експертів;

-при наділенні штабних підрозділів правами функціонального керівництва така структура - гарний перший крок до більш ефективних органічних структур керування.

Недоліки лінійно - штабної структури:

-недостатньо чіткий розподіл відповідальності, тому що особи, що готують рішення, не беруть участь у його виконанні;

-тенденції до надмірної централізації керування;

-аналогічні лінійній структурі, частково - в ослабленому виді.

Висновок: лінійно - штабна структура може бути гарним проміжним щаблем при переході від лінійної структури до більш ефективної. Структура дозволяє в обмежених межах втілювати ідеї сучасної філософії якості.

Дивізіонна структура керування. Вже до кінця 20-х років була зрозуміла необхідність нових підходів до організації керування, пов'язана з різким збільшенням розмірів підприємств, диверсифікованістю їхньої діяльності, ускладненням технологічних процесів в умовах динамічно мінливого оточення.

У зв'язку із цим почали виникати дивізіонні структури керування, насамперед у великих корпораціях, які стали надавати певну самостійність своїм виробничим підрозділам, залишаючи за керівництвом корпорації стратегію розвитку, науково - дослідницькі розробки, фінансову і інвестиційну політику і т.п. В цьому типі структур зроблена спроба сполучити централізовану координацію й контроль діяльності з децентралізованим керуванням. Пік впровадження дивізіонних структур керування довівся на 60 - 70-і роки.

Ключовими фігурами в керуванні організаціями з дивізіонною структурою є вже не керівники функціональних підрозділів, а менеджери, що очолюють виробничі відділення (дивізіони). Структуризація по дивізіонах, як правило, робиться по одному із критеріїв: по виробленій продукції (виробам або послугам) - продуктова спеціалізація; по орієнтації на певні групи споживачів - споживча спеціалізація; по обслуговуючим територіям - регіональна спеціалізація. В нашій країні аналогічні структури керування широко впроваджувалися, починаючи з 60-х років у

65

формі створення виробничих об'єднань. Дивізіонна структура керування наведена на рис.1.15.

Рис.1.15 - Дивізіонна структура керування

Переваги дивізіонної структури:

-вона забезпечує керування багатопрофільними підприємствами із загальною чисельністю співробітників порядку сотень тисяч і територіально віддаленими підрозділами;

-забезпечує більшу гнучкість і більш швидку реакцію на зміни в оточенні підприємства в порівнянні з лінійною і лінійно - штабною;

-при розширенні границь самостійності відділень вони стають центрами одержання прибутку, активно працюючи по підвищенні ефективності і якості виробництва;

-більш тісний зв'язок виробництва зі споживачами.

Недоліки дивізіонної структури:

-велика кількість "поверхів" управлінської вертикалі; між робітниками і керуючим виробництвом підрозділу - 3 і більше рівні керування, між робітниками й керівництвом компанії - 5 і більше;

-роз'єднаність штабних структур відділень від штабів компанії;

66

-основні зв'язки - вертикальні, тому залишаються загальні для ієрархічних структур недоліки - тяганина, перевантаженість керівників, погана взаємодія при рішенні питань, суміжних для підрозділів і т.д.;

-дублювання функцій на різних "поверхах" і як наслідок - дуже високі витрати на утримання управлінської структури;

-у відділеннях, як правило, зберігається лінійна або лінійно – штабна структура з усіма їхніми недоліками.

Висновок: переваги дивізіонних структур переважують їхні

недоліки тільки в періоди досить стабільного існування. При даній структурі можливо втілити більшу частину ідей сучасної філософії якості.

Органічний тип структур керування. Органічні або адаптивні структури керування стали розвиватися приблизно з кінця 70-х років, коли, з одного боку, створення міжнародного ринку товарів і послуг різко загострило конкуренцію серед підприємств і життя зажадало від підприємств високої ефективності, якості роботи й швидкої реакції на динамічні зміни, що відбуваються в суспільстві, яким структури керування ієрархічного типу цим умовам перестали відповідати. Головною властивістю управлінських структур органічного типу є їхня здатність змінювати свою форму, пристосовуючись до умов, що змінюються. Різновидами структур цього типу є проектні, матричні (програмноцільові), бригадні форми структур. При впровадженні цих структур необхідно одночасно змінювати й взаємини між підрозділами підприємства. Якщо ж зберігати систему планування, контролю, розподілу ресурсів, стиль керівництва, методи мотивації персоналу, не підтримувати прагнення працівників до саморозвитку, результати впровадження таких структур можуть бути негативними.

4.2. Структура управління системою газопостачання регіону

Відкрите акціонерне товариство ВАТ одна з найважливіших ланок у господарському комплексі області.

Головним завданням підприємства є безперебійне та безаварійне газопостачання населення й комунально-побутових споживачів області, а також транспортування газу на промислові потреби

67

4.3. Основні функції управління системою газопостачання регіону

Основними функціями є:

Розробка основних напрямків і перспектив розвитку газового господарства регіону, структурної і інвестиційної політики й забезпечення їх реалізації.

Розробка проектно-кошторисної документації на газифікацію комунально-побутових об'єктів, населених пунктів області, житлових будинків, установку лічильників, заміну й перенос газових приладів і устаткування, на захист газопроводів від корозії.

Прийом від постачальників і реалізація газу.

Виконання робіт з будівництва, реконструкції і технічного переозброєння систем газопостачання природним і зрідженим газом і споруд на них.

Пуско-налагоджувальні роботи на об'єктах газового господарства, технікний нагляд за їхнім будівництвом і експлуатацією систем газопостачання.

Безаварійна експлуатація систем газопостачання природним і зрідженим газом.

Забезпечення безпечних умов праці.

Для виконання перерахованих функцій створена структура управління, що наведена на рис. 1.16.

Виробниче управління.

Склад:

1.Виробничий відділ.

2.Відділ електрохімзахисту і приладового обстеження.

3.Відділ головного зварника.

Виробничий відділ.

Основними завданнями виробничого відділу є:

1.Організація забезпечення безпечної і безаварійної експлуатації систем газопостачання.

2.Розвиток систем газопостачання.

Згідно основних завдань відділ забезпечує:

1.Розробку річних, квартальних, місячних планів і графіків потокового й капітального ремонту газопроводів і споруд на них, технічного обслуговування й обстеження (технічний огляд) систем газопостачання та споруд на них.

2.Аналіз виробничо-експлуатаційної діяльності філій і розробку пропозицій по проведенню єдиної технічної політики.

68

3.Аналіз аварій і нещасних випадків при користуванні газовими приладами, розробка заходів, спрямованих на їх попередження.

4.Розробка організаційно-технічних заходів, спрямованих на підвищення безпеки експлуатації систем газопостачання, своєчасну і якісну підготовку газового господарства до роботи в осінньо-зимовий період.

Відділ електрохімзахисту і приладового обстеження.

І. Група електрохімічного захисту відділу.

1.Основними цілями і завданнями групи ЕХЗ є забезпечення захисту газопроводів від електрохімічної корозії, підтримка заданого поляризаційного потенціалу в рамках регламентованих ДСТУ, впровадження сучасних методик проведення робіт, використання матеріалів, контрольно-вимірювальних приладів.

2.Видача проектним організаціям технічних умов на проектування захисту підземних газопроводів від електрохімічної корозії.

3.Виконання будівельно-монтажних робіт з оснащення електрохід-

захисту газопроводів.

ІІ. Лабораторія контролю якості захисного покриття газопроводів.

1.Проведення випробувань ізоляції діючих газопроводів і тих, які будуються від електрохімічної корозії.

2.Впровадження прогресивної технології випробувань захисту

підземних газопроводів.

ІІІ. Приладова група лабораторії контролю якості захисного покриття

1.Виконує технічне обстеження газопроводів приладовим методом.

2.Проводить оцінку технічного стану газопроводів.

3.Аналізує причини виникнення дефектів.

4.Вживає заходів з ремонту захисного покриття і попередженню подальшого руйнування підземних сталевих газопроводів.

Відділ головного зварника.

1.Забезпечення високої якості монтажно-зварювальних робіт.

2.Забезпечення контролю за якістю зварювальних робіт при будівництві і реконструкції газопроводів, трубопроводів згідно ДНАОП, ДБН і інших державних стандартів.

70