LK-SEDAK-2009-62-L-pech

зазначити, що їх потрібно переборювати за допомогою розробки (як основний замовник і розроблювач повинне нарешті виступити міністерство економіки України) ефективного механізму впровадження і гармонічного розвитку енергетичної сфери - Національної енергетичної політики України до 2020 року (НЕПУ).

1.3.1. Газотранспортна система України. Транзитні поставки газу через територію України (стан і перспективи)

Газова промисловість України - це провідна галузь паливноенергетичного комплексу (а газотранспортна система її стрижень), що вирішує два завдання: забезпечення природним газом промислових і комунально-побутових споживачів, населення України і забезпечення транзиту газу в країни Європи.

Газотранспортна система України (рис.1.2) - великий і складний виробничий комплекс. Це 38,2 тис. км газопроводів, з яких 14 тис. км (37%) газопроводи великого діаметру; 73 компресорні станції з 112 компресорними цехами; 710 різнотипних газоперекачуючих агрегатів; 13 підземних сховищ газу (ПСГ) із загальним активним обсягом більше 30 млрд. куб. м.; 1480 газорозподільних станцій, ремонтні бази і інші допоміжні об'єкти.

Підприємства газопостачання і газифікації експлуатують більше 350 тис. км розподільних мереж і більше 61 тис. ГРП і ШРП, 400 газонаповнювальних станцій і пунктів зрідженого газу. Ці підприємства забезпечують газом близько 16 млн. квартир і понад 147 тисяч промислових підприємств різних форм власності і КПО. Сьогодні ГТС України по потужності посідає друге місце в Європі, маючи пропускну здатність на вході 287,7 млрд. куб. м і на виході - 176,2 млрд. куб. м, у тому числі в європейські країни транспортується близько 140,2 млрд. куб. газу.

ГТС виконує транспортну роботу з постачання газу споживачам України (приблизно 40% протранспортованого газу), забезпечує близько 80% російського експорту газу; при цьому в процесі виконання цієї роботи в країну надходить від 26 (2002 рік) до 30 (попередні роки) млрд. куб. м газу, що значно перевищує його власний видобуток. ГТС дає найбільші в НГК прямі надходження в бюджет; тільки транспортна рента перевищує 2 млрд. грн.

21

Як відзначалося, ГТС поруч із НТС є основним важелем інтеграції України в загальноєвропейську мережу нафто- і газопроводів, у між народне співтовариство, заставою енергетичної безпеки держави.

В Україні з'явився власний "план ГОЕЛРО" - глобальна енергостратегія на період до 2030р. Стратегія ставить завдання: зменшити споживання природного газу протягом найближчих 25 років приблизно на третину. Україна не може задовольнити повністю свої запаси нафти і газу, і залежить в імпорті палива від Росії.

Здійснювати стратегію передбачено в 3 етапи: 2006-2010 роки, 2011-2020 роки і 2021-2030 роки. Найбільше засобів, по розрахункам, зажадає геологорозвідка і видобуток нафти та газу - 103,5 мільярди гривень. Низький технологічний рівень вітчизняних НПЗ не дозволяє їм не вийти на високі глибини переробки сировини, не одержати якісні нафтопродукти. На першому етапі необхідно створити сучасний цикл глибокої переробки нафти переважно шляхом будівництва установок каталітичного крекінгу, гідрокрекінгу і висбрекінгу, а також коксування й виробництва бітуму. А вже після 2025 року плануються основні зусилля направити на заміну морально і фізично зношених установок новими такого ж призначення. Поряд з реконструкцією наявних НПЗ уряд зацікавлений і в будівництві зовсім нових високотехнологічних потужностей із глибиною переробки до 95%. У стратегії не піддається сумніву можливість виводу трубопроводу "Одеса-Броди" на повну потужність (40 мільйонів тонн на рік). Також енергостратегія пропонує наступні способи зменшення втрат газу в транспортних мережах:

1.Вдосконалення нормативів обліку виробничо-технологічних витрат природного газу.

2.Укомплектування всього житлового фонду газовими лічильниками.

3.Перехід на обчислення газу при розрахунках в енергетичних одиницях - кДж або ГВ/годину.

4.Будівництво на границі з Росією і Білоруссю пунктів виміру газу для дублювання російських і білоруських, а також установку

високоточних дублюючих приладів на виході із ГТС України. Сьогодні 25% видобутку природного газу в Україні забезпечують

4 родовища: Яблуновське, Єфремовське, Західно-Хрестищинське і Шебелинське. Однак сьогодні основні надії газовидобутку пов'язані не із цим регіоном, а із Чорноморсько-Азовським шельфом. Вагомим доповнен-

22

ням до шельфового ресурсу повинен стати і газ, добутий Україною за межами країни: у Саудівській Аравії, ОАЕ, Алжирі, Кувейті, Лівії, Росії, Казахстані, Ірані та ін. Це очікується до 2010 року.

Рис. 1.1 - Прогноз добичі нафти українськими компаніями за межами України

У стратегії також передбачається в майбутні 25 років заміщення традиційного моторного палива зрідженим або стисненим газом з підвищенням вимог до якості моторного палива відносно вмісту шкідливих речовин; підсилити контроль за дотриманням екологічних норм автомобільних викидів.

Значно поліпшує якість транзитних послуг використання підземних сховищ газу, проектна потужність яких з активним газом становить 34,5-36,3 млрд. куб. м. Найбільші українські сховища, розташовані біля західних кордонів України (їхня сукупна ємність представляє понад 80 % ємності всіх сховищ).

Українська газотранспортна система забезпечує 90% загальних обсягів постачання російського природного газу в країни Європи. Нині спостерігається збільшення попиту на природний газ. Очікується , що в енергопостачанні Європи до 2020р, частка імпорту газу в країнах ЄС, у

23

порівнянні з 2000р, збільшиться з 40% до 67%. Найбільшим зовнішнім постачальником природного газу в країни Європи є Російська Федерація, що забезпечує близько 42% газового імпорту ЄС.

Україна зацікавлена в створенні міжнародного консорціуму для будівництва в Росії ділянки газопроводу Олександрів Гай - Новопсковськ, що дозволить збільшити надходження в Україну туркменського газу до 50 млрд. куб. м на рік.

ЄС повинна зацікавити ідея створення міжнародного консорціуму для реконструкції і капітального ремонту системи газопроводів Середня Азія-Центр (САЦ-1, САЦ-2, САЦ-3), що дозволить збільшити надходьження газу в Європу через територію України з Росії, Туркменістану, Узбекистану, Казахстану, а також Азербайджану.

Газотранспортна система пов'язана із системами сусідніх країн і через них інтегрована в загальноєвропейську газову систему. Без перебільшення можна сказати, що магістралі України є своєрідним мостом між експортером газу - Росією і промислово розвиненою Європою. Обсяг транзиту російського газу через територію України в європейські країни постійно збільшувався і в 1999 році досяг майже 118 млрд. куб. м, що становило біля чверті споживання газу в цьому регіоні.

1.3.2. Стан української частини в Міжнародній Системі Транзиту Газа (МСТГ). Загальний огляд

МСТГ на сьогоднішній день складається із чотирьох основних коридорів: Білоруського (Торжок - Доліна), Прогрес (Єлець - Ужгород), Союз (Новопсковськ - Ужгород) і Балкани (Єлець-Ізмаїл).

Загальна транзитна потужність у Центральну і Східну Європу та Балкани оцінюється в 150 мільярдів кубічних метрів при максимальній потужності в Центральну і Західну Європу 110 мільярдів кубічних метрів. Загальна довжина транзитних трубопроводів - 5492 км, зважена на обсяг відстань транспортування газу в Європу - 1150 км. В 90-х роках 95% російського експорту газу в Європу проходило через Україну, інше - через трубопровід низького тиску між Кобрином (Білорусь) і Варшавою (Польща).

Транзитна система МСТГ не відділена від внутрішньої системи високого тиску. Внаслідок цього Росія не здатна забезпечити оплату за газ,

24

поставлений Україні, шляхом припинення поставок, оскільки більшість великих споживачів газу в Україні підключені безпосередньо до транзитних трубопроводів.

Важливим завданням є визначення умов збереження, розвитку і нарощування транзитних потужностей країни в умовах зростаючої конкуренції цих послуг на міжнародному ринку. Із цією метою необхідно передбачити прискорення реконструкції й модернізації виробничих потужностей, значне нове їх будівництво, поступове впровадження стандартів і норм Європейського Союзу, енергетично ефективних технологій, удосконалення менеджменту.

Поряд з роботами з реконструкції і модернізації об'єктів газотранспортної системи постійно здійснюються роботи з її розширення. Протягом останніх 8 років побудовано і введено в експлуатацію 4,8 тис.км магістральних газопроводів і газопроводів-відводів, 9 компресорних цехів загальною потужністю понад 400 МВт. Це відноситься як до транзитних потужностей (газопроводи "Торжок Доліна", "Хуст-Сату-Маре", компресорні станції на газопроводі "Прогрес", КС "Орловка" і ін.), так і до магістральних газопро-водів для транспортування газу внутрішнім споживачам (газопроводи "ДонецькМаріуполь", "Краматорськ-Донецьк", "Джанкой-Феодосія-Керч" ін.).

Ведуться роботи з нарощування транзитних потужностей газотронспортної системи. Збільшення транзитних можливостей України в напрямку Туреччини і країн Балканського регіону. Обсяг транзиту російського газу через Україну в країни Європи в 2005р. становить 143,8 млрд. куб. м, у тому числі в балканському напрямку - 36,7 млрд. куб м. Цей проект є найбільш економічним і може бути реалізований у короткий термін.

Зараз ведеться робота над першим етапом проекту - завершується будівництво компресорної станції "Тарутине" потужністю 50 МВт на діючому газопроводі "Ананьєв - Тирасполь - Ізмаїл", введення в дію якої дасть можливість збільшити пропускну здатність системи на 4 млрд. куб. м на рік.

Ведеться підготовка до другого етапу проекту будівництва газопроводів "Тальне-Ананьєв" і "Ананьєв-Ізмаїл" (друга нитка) продуктивністю 18 млрд. куб. м на рік, а також будівництва компресорної станції "Ананьєв" потужністю 50 МВт. Проект є складовою частиною транснаціонального проекту поставок російського газу в Туреччину і країни

25

Балканського регіону, фінансується за рахунок кредитних ресурсів Європейського Банку Реконструкції та Розвитку.

У стадії будівництва перебувають компресорні станції на території Румунії й Болгарії, участь у проекті російської і турецької сторін повинне стати гарантом стабільної роботи вищезгаданої газотранспортної системи.

Введення в експлуатацію в 1999 році газопроводу "Хуст-Сату-Маре" продуктивністю 4 млрд. куб. м на рік дозволяє збільшити транзит газу в Румунію і надалі в інші країни півдня Європи до 10 млрд. куб. м на рік.

Перспективи газотранспортної системи в збереженні конкурентоспроможності і привабливості газотранспортної системи України для експортерів газу мають особливе значення в умовах, коли російський "Газпром" шукає та створює в обхід України нові, альтернативні маршрути поставок блакитного палива в європейські країни.

Впровадження всіх перерахованих проектів дасть можливість збільшити транзитні потужності газотранспортної системи України в країни Європи до 160 млрд. куб. м на рік. Розширення системи з її величезним технічним потенціалом, розвиненою інфраструктурою, кваліфікованим персоналом не вимагає значних капіталовкладень і тому економічно вигідніше будівництва нових газопроводів для експорту російського газу.

Зважаючи, з одного боку, на значення ГТС України для держави, з іншого, на значну зношеність її основних фондів, основними стратегічними завданнями по її функціонуванню і розвитку варто вважати:

-підвищення експлуатаційної надійності лінійної частини магістральних газопроводів;

-підвищення енергетичної ефективності транспортування газу шляхом модернізації та заміни ГПА з випередженням по технологічних досягненнях;

-реалізацію експортного ринкового потенціалу ГТС шляхом добудування існуючих систем і нового будівництва з урахуванням визначення потреб європейського ринку і напрямків транзиту із країн -

добувачів газу.

Головним оператором газотранспортної системи України є Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", на частку якої доводиться основна частина внутрішніх і всі

26

транзитні поставки газу, тобто газотранспортну систему ДК "Укртрансгаз" варто характеризувати, насамперед , як транзитну систему.

Газ також відіграє домінуючу роль у розвитку української економіки, прибуток від його транзиту становить майже 10% загального прибутку від експорту.

1.3.3. Обґрунтування необхідності модернізації газотранспортної системи (ГTC) України

У цей час Україна має намір запропонувати Європейському Союзу досить конкретні проекти (майстер - план модернізації та реконструкції пріоритетних об'єктів газотранспортної системи), розписані і по строках виконання, і по обсягах фінансування (табл. 1.12). Більш за все засобів потрібно на реконструкцію й будівництво компресорних станцій - 1435,3 млн. дол., на модернізацію лінійної частини газопроводів - 616,3 млн. дол., на підземні сховища газу - 455,3 млн. дол. і на будівництво нових газовимірювальних станцій (ГВС) на вході в газотранспортну систему України (тобто на східній границі з Росією) - 448 млн. дол. Дев'ять газовимірювальних станції на східній границі дуже потрібні Україні, тому що дотепер всі виміри проводяться на російській стороні. Акти підписують у присутності представників ДК "Укртрансгаз". Але вже сам факт, змушує задуматися: про те, що за всі роки незалежності Україна так і не обзавелася власними газовимірювальними станціями на вході у вітчизняну ГТС.

Як витікає із проектів, запропонованих насамперед європейцям, загальна сума інвестицій, необхідних для модернізації й реконструкції ГТС України, становить 3 млрд. 18,5 млн. дол. Сума значна, але це набагато дешевше, ніж будівництво нових газомагістралей, як ті ж "Північний потік" і "Південний потік".

Звертаючись до потенційних інвесторів, Україна насамперед ставить за мету підвищення надійності, ефективності і комерційної привабливості транспортних маршрутів, зменшення впливу на навколишнє середовище, мінімізацію ризиків поставок природного газу європейським споживачам через територію України.

Важливо й те, що Україна має намір привести своє законодавство у відповідність із нормами, застосовуваними в країнах Європейського, Союзу.

27

Пріоритети модернізації ГТС

Що стосується технології, то першочерговими завданнями реконструкції є підтримка проектних технічних параметрів основних транзитних газопроводів і підземних сховищ газу, впровадження сучасних технологій транспортування й зберігання газу і керування його потоками, а також впровадження сучасних методів контролю технічного стану об'єктів української ГТС, обліку кількості і якості газу в режимі реального часу й простору на території України. А основні сьогоднішні параметри української ГТС представлені в табл. 1.13.

Таблиця 1.13 - Характеристика газотранспортної системи України.

28

Пріоритетними проектами модернізації й реконструкції ГТС України є:

-Західний транзитний коридор, а саме: газопроводи "Союз", Уренгой - Помари - Ужгород і "Прогрес";

-Південний транзитний коридор, а саме: газопроводи Єлець - Кременчук - Кривий Ріг, Ананьєв - Тирасполь - Ізмаїл;

-Підземні сховища газу Бильче - Волицко - Угерське й Богородчанське;

-Газовимірювальні станції "Ужгород", "Берегове", "Дроздовичи",

"Теково", "Орловка".

Що ж стосується будівництва нових газових магістралей і, відповідно, збільшення газотранспортних можливостей України, то про це можна буде говорити виразно тільки тоді, коли буде зрозуміло, наскільки збільшиться газоспоживання в Європі. Поки що в ЄС спостерігається зворотна тенденція.

Контрольні питання

1.Охарактеризуйте енергетичні ресурси світу.

2.Назвіть основні запаси газу в світі.

3.Наведіть приклади транзитного постачання газу через територію України.

4.Назвіть основні шляхи зниження обсягів використання газу в Україні.

5.Назвіть обсяги видобутку газу і використання його в Україні споживачами.

29

30

Рис.1.2 – Газотранспортна система України

30