LK-SEDAK-2009-62-L-pech

м³ газу, що становило рівень споживання газу близько 9 млн. м на рік. Зараз максимальне споживання газу регіоном становить 25 млн. м на добу, а в рік до 4,5 млрд. м³.

Газифікація міст, районних центрів, селищ і сіл Харківської області почалася після відкриття Шебелинського родовища. Так, узимку 1949 року Ізюмська контора буріння заклала на Шебелинській площі першу свердловину, що дала газ. Травень 1950 року - дата відкриття Шебелинського газового родовища, потужністю 800 млрд. м³ газу.

Унікальна подія для м. Харкова відбулася в 1956 році, завершений і введений в експлуатацію газопровід Шебелинка - Харків і газове господарство міста протягом декількох місяців без припинення газопостачання споживачів було переведено на природний газ від Шебелинського родовища.

Крім Шебелинського родовища небагато пізніше відкрите Крестищенське родовище, із запасами 320млрд. м і ряд інших родовищ.

В1956 році природний газ пущений на ТЕС-2 в Есхарі. 1958 рік - Будянський фаянсовий завод.

1959 рік - Мерефянський скляний і спиртової заводи.

В1960 році був пущений газ на Змієвську ТЕС, від Співаковського родовища на Ізюмський тепловозоремонтний завод, а в 1971 - в м. Ізюм і Первомайський хімкомбінат прийшов газ від Шебелинського родовища.

В1963 році одержав природний газ Балаклійський цементношиферний комбінат.

Із приходом газу в районах створювалися ділянки по експлуатації газового господарства.

В60-і роки одержують природний газ міста Балаклія, Зміїв, Ізюм, Куп’янськ, Мерефа та ін. нaceлені пункти області.

З метою прискорення розвитку газифікації районних центрів, селищ і сіл області в липні 1965 року за розпорядженням Ради Міністрів УРСР і наказу Міністра житлово-комунального господарства в м. Харкові організований виробничий трест по експлуатації газового господарства "Харківміськгаз".

До цього часу довжина газових мереж у порівнянні з 1956 роком збільшилася в 7 разів, а газоспоживання досягло 1,8млрд.м на рік. До 1970

41

року в області перебувало в експлуатації 258 км газопроводів і 17,2 тис. газифікованих квартир.

Узв'язку з реорганізацією структури газового господарства на Україні, в 1975 році було створено Республіканське об'єднання "Укргаз".

З серпня 1975 р. безперебійне газопостачання населення, кому- нально-побутових, промислових і інших об'єктів природним і зрідженим газом, безпечну експлуатацію газового господарства й розвиток газифікації області здійснюють виробничі об'єднання газового господарства області, реорганізовані згодом у відкриті акціонерні товариства по газопостачанню й газифікації області (ВАТ ГГО). Вони являють собою єдиний виробничо-господарський комплекс, до складу якого входять десятки основних і допоміжних адміністративних і виробничих одиниць.

Уці роки був узятий курс на створення й реконструкцію виробничотехнічної бази міжрайонних управлінь газового господарства, підвищення рівня безпечної експлуатації систем газопостачання, створення нормальних умов праці й побуту трудящих, спрямованих на підвищення ефективності й безпеки праці.

Уці роки побудовані Харківська, Лозовська та Куп'янська газонаповнювальні станції зрідженим газом (ГНС), реконструйований резервуарний парк зберігання зрідженого газу на газонаповнювальних пунктах (ГНП) у м.Краснограді, м.Ізюмі, м.Кегичівці, м.Валки, м.Богодухіві, що дозволило довести ємнісний парк зберігання зрідженого газу до 4000 м³.

Побудовані й введені в експлуатацію типові виробничі бази в 14 управліннях газового господарства виробничого об’єднання (ВО) «Харківгаз», проведена повна реорганізація керування подачі зрідженого газу в регіоні.

В січні 1980 р. середній рівень газифікації Харківської області з врахуванням м. Харкова досяг 79%, довжина газових мереж становила 3149,3 км. Природним газом газифіковано понад 200 000 квартир, зрідженим -322127.

За період з 1980 р. по 1999 р. довжина газопроводів зросла в 6 разів, кількість газифікованих міст в області збільшилася в 1,5 рази, селищ міського типу (СМТ) - в 2 рази, у селах в 8,8 рази.

42

На сьогодні в експлуатації ВАТ "Харківгаз" без м. Харкова перебуває майже 16 тисяч км газопроводів і вводів, газифіковано 17 міст, 54 селища міського типу й 330 сільськогосподарських підприємств, 300 промислових підприємств, газифіковано на природному газі більше 400 тисяч квартир і 150 тисяч квартир на зрідженому газі.

В області працюють 3 ГНС та 10 ГНП із загальним резервуарним парком до 5000м³ зрідженого газу.

У м. Харкові майже 5 тис. км газопроводів і 500 тис. газифікованих квартир.

З середини 80-х років було впроваджено будівництво газопроводів з

поліетиленових труб. У цей час в експлуатації перебуває більше 1000 км

поліетиленових газопроводів.

Виробниче об'єднання "Харківгаз" в 1992 році перетворено на

державне підприємство, а з 1994 року на акціонерне товариство по

газопостачанню й газифікації "Харківгаз" (1-й етап - корпоратизація), в

1998 році реформоване у ВАТ "Харківгаз".

На підставі наказу Державного комітету України по нафті та газу

"Держкомнафтогаз" № 116 від 14 березня 1994 року на базі державного

підприємства по газопостачанню й газифікації "Харківгаз" створилося

відкрите акціонерне товариство по газопостачанню й газифікації "Харківгаз". Виконавчий комітет Харківської міської ради народних

депутатів 26 грудня 1994 року зареєстрував Устав відкритого акціонерного

товариства по газопостачанню й газифікації "Харківгаз" і видав свідоцтво

про державну реєстрацію № 03359500 на підставі розпорядження № 1378

від 26.12.94 р.

Згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна

Харківської області № 612-п від 07.05,98 р. почалася пільгова передплата

на акції ВАТ "Харківгаз".

Сучасна система газопостачання, що включає в себе як магістральні,

так і міські газові мережі високого, середнього та низького тиску, являє

собою складну багаторівневу мережу, що безупинно розвивається як у

43

просторі, так і в часі. Причому загальний стан мереж, як правило, сильно відрізняється від запроектованих - наслідок випадкового характеру газоспоживання й зміни параметрів ділянок газопроводів у часі

(засмічення конденсатом, зміна шорсткості труб, наявність витоків на стиках і швах і т.д.). Все це приводить до зниження надійності існуючих газопроводів, порушує безперебійність газопостачання споживачів, а в умовах дефіциту газу не дозволяє вирішити завдання його раціонального розподілу.

Таким чином, в існуючих системах газорозподілу сховані внутрішні резерви по подальшому підвищенню надійності й ефективності їхнього функціонування, реалізація яких не пов'язана з введенням нових джерел,

що вимагають додаткових капітальних витрат.

Такі резерви пов'язані з вдосконалюванням керування технологічним процесом подачі й розподілу газу на базі сучасних кібернетичних методів і засобів обчислювальної техніки.

Контрольні питання

1.Охарактеризуйте структуру паливно-енергетичного комплексу Харківського регіону.

2.Джерела видобутку газу в Харківському регіоні.

3.Особливості системи газопостачання міста Харкова й історія розвитку.

4.Назвіть основні етапи розвитку системи газопостачання Харківського регіону.

5.Назвіть внутрішні резерви підвищення надійності регіональної системи газопостачання.

44

ТЕМА 3. КЕРУВАННЯ ГАЗОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ УКРАЇНИ

3.1. Загальні принципи процесу організації і керування

Керування можливе на основі практичних навичок, які індивідкерівник більш-менш цілеспрямовано й усвідомлено використовує, розвиває та накопичує як свій життєвий досвід.

Організація - це структура підприємства, кістяк, статика.

Керування - процес, що відбувається в рамках цього підприємства, діяльність.

Система керування - це сукупність активних соціальних і пасивних технічних об'єктів, що реалізують процеси керування в рамках існуючої організаційної структури й організаційної культури.

Процесом керування називається об'єктивно існуюча сукупність взаємозалежних цільових одиниць управлінської діяльності (залежно від масштабів аналізу - комплексів робіт, завдань, робіт), що має чітко позначені вхід і вихід і, що протікає в рамках інформаційних зв'язків, закріплених існуючою організаційною структурою.

Організаційна структура є формою керування, у той час як конкретні процеси керування є змістом управлінської діяльності.

Організаційна структура - це головний інструмент керування, що регламентує склад, величину, розміщення, профіль діяльність, відповідальність, підпорядкованість виробничих і обслуговуючих підрозділів, поєднуваних загальним апаратом керування для виконання всіх цільових функцій, зафіксованих в уставі підприємства.

Організаційною структурою керування (організаційною формою керування) називають внутрішній устрій системи керування, що зазвичай описується сукупністю організаційних одиниць (структурних підрозділів і посадових осіб), взаєминами цих організаційних одиниць між собою і з керованою діяльністю (об'єктом керування).

Моделлю організаційної структури керування називається символічне зображення та (або) текстовий опис реально існуючих, істотно значимих для дослідження складових частин сформованої організаційної структури підприємства, у їхньому взаємозв'язку, а також їх якісних і кількісних характеристик.

45

Результативність процесу керування - ступінь відповідності виходів процесу потребам і очікуванням клієнтів. Синонімом результативності може служити якість виходу процесу. Результативність - це те, що впливає на клієнта процесу.

Як це необхідно з визначення, процес керування складається із входу, виходу і процесора.

Входи процесу - це ресурси, необхідні й достатні для реалізації процесу, тобто для одержання виходу.

Процесор - це сукупність підпроцесів, робіт, операцій, здійснюваних над входами для одержання виходів.

Виходи процесу - це результати реалізації процесу.

Входи процесу можуть бути первинні та вторинні. Первинні входи надходять на початок процесу. Вторинні входи з'являються в ході реалізації процесу. Виходи також можуть бути первинні та вторинні. Первинний вихід - це прямий, запланований результат реалізації процесу. Вторинний вихід - це побічний продукт процесу, що не є його головною метою.

Схематична модель процесу представлена на рис.1.5.

Рис. 1.5 - Модель процесу керування

46

Серед учасників процесу виділяють постачальників процесу, виконавців процесу та клієнтів процесу.

Метою процесу є задоволення вимог клієнтів процесу. Клієнти можуть бути:

1.Первинні - ті, які одержують первинний вихід.

2.Вторинні - ті, які перебувають поза процесом і одержують вторинний вихід.

3.Непрямі - ті, які не одержують первинний вихід, але є наступними в ланцюжку його використання.

4.Зовнішні - ті, які перебувають поза даною організацією, але одержують вихід процесу.

5.Споживачі - кінцеві користувачі виходу процесу.

Процеси можуть бути основними та допоміжними.

Основні процеси - це процеси поточної діяльності компанії, результаттом яких є виробництво виходів, необхідних зовнішніми клієнтами.

Допоміжні процеси забезпечують ефективну реалізацію первинних процесів.

Процеси можуть бути зовнішніми або внутрішніми.

Зовнішнім називається процес, що має вхід і/або вихід поза фірмою. Внутрішнім називається процес, що перебуває цілком в рамках

однієї організації.

Ефективність процесу керування - ступінь мінімізації використання ресурсів (і усунення відходів), необхідних для забезпечення необхідної результативності. Мірою ефективності може бути продуктивність.

У процесі управлінської діяльності не треба адмініструвати, необхідно управляти виконанням наказу, але не можна це плутати з контролем.

Контроль фіксує, виконане чи ні і з якою якістю, а керування виконанням припускає систематичний вплив, організацію послідовного виконання, і якщо необхідно - матеріальне та інше забезпечення.

Не допустити помилок у строках ухвалення рішення - найвищий ступінь кваліфікації працівників управлінської праці. Без помилок працювати важко. Найголовніше - не помилитися в головному. Керівник зобов'язаний ретельно продумувати систему організації робіт. Прощається прийнятна помилка, але не прощається бездіяльність, нерішучість, втрата часу й засобів.

47

На підприємстві повинна бути визначена мета його роботи.

Цілі - чітко сформульовані, кількісно певні результати діяльності підприємства, обов'язкові для досягнення в певний термін. Розрізняють стратегічні цілі, сфокусовані на створенні конкурентних переваг, і фінансові цілі, спрямовані на досягнення прийнятних фінансових показників.

3.2. Основи керування підприємством

Діяльність підприємства по газопостачанню та газифікації багато в чому обмежена структурою існуючих потужностей і технологічними вирішеннями виробничих завдань. Центр ваги оптимізації діяльності підприємства переходить в зону удосконалювання системи керування.

Місія (призначення) організації - відповідь на питання, у чому полягає діяльність підприємства, і чим вона має намір займатися. Формулювання місії підкреслює основний зміст і напрямок діяльності підприємства, дозволяє відокремити одну організацію (підприємство) від інших і наділити її власними відмітними рисами, напрямком діяльності й шляхом розвитку. Більш широке розуміння місії може бути таким: "Загальна мета підприємства по газопостачанню та газифікації - забезпечення безпечної й безаварійної експлуатації систем газопостачання міста (області), забезпечення споживачів (населення міста або області) певною кількістю газу під необхідним тиском".

Підприємство (компанію, організацію) - можна визначити як динамічно взаємодіючу із зовнішнім світом соціально-технічну систему, спроектовану для досягнення конкретних цілей.

Модель підприємства по газопостачанню та газифікації, фактори, що впливають на позицію підприємства, взаємодія зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства представлені на рис.1.6 і в табл. 1.14.

Існування тісної залежності між станом зовнішнього середовища, поводженням фірми і її внутрішнім середовищем приводить до необхідності своєчасної адаптації цілей, стратегії підприємства, її організованих характеристик, структури й функцій до нових ринкових умов.

На підприємстві по газопостачанню та газифікації формулюються завдання, що підлягають рішенню. Визначається організаційно-штатна структура і функціональні завдання по підпорядкованості. Відпрацьовуються посадові інструкції.

48

Таблиця 1.14 - Характеристика факторів, що впливають на позицію

Сучасний етап розвитку підприємств характеризується рядом позитивних змін, головною з яких є послідовне прагнення поліпшити свої виробничо-економічні показники за рахунок реформування систем організації й керування.

Підприємство (організація), у т.ч. підприємства по газопостачанню та газифікації під впливом попиту на послуги, методи їхнього виробництва й обслуговування зіштовхується з необхідністю радикальної зміни своєї

50