Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

LK-SEDAK-2009-62-L-pech

.pdf
Скачиваний:
42
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
5.31 Mб
Скачать

м³ газу, що становило рівень споживання газу близько 9 млн. м на рік. Зараз максимальне споживання газу регіоном становить 25 млн. м на добу, а в рік до 4,5 млрд. м³.

Газифікація міст, районних центрів, селищ і сіл Харківської області почалася після відкриття Шебелинського родовища. Так, узимку 1949 року Ізюмська контора буріння заклала на Шебелинській площі першу свердловину, що дала газ. Травень 1950 року - дата відкриття Шебелинського газового родовища, потужністю 800 млрд. м³ газу.

Унікальна подія для м. Харкова відбулася в 1956 році, завершений і введений в експлуатацію газопровід Шебелинка - Харків і газове господарство міста протягом декількох місяців без припинення газопостачання споживачів було переведено на природний газ від Шебелинського родовища.

Крім Шебелинського родовища небагато пізніше відкрите Крестищенське родовище, із запасами 320млрд. м і ряд інших родовищ.

В1956 році природний газ пущений на ТЕС-2 в Есхарі. 1958 рік - Будянський фаянсовий завод.

1959 рік - Мерефянський скляний і спиртової заводи.

В1960 році був пущений газ на Змієвську ТЕС, від Співаковського родовища на Ізюмський тепловозоремонтний завод, а в 1971 - в м. Ізюм і Первомайський хімкомбінат прийшов газ від Шебелинського родовища.

В1963 році одержав природний газ Балаклійський цементношиферний комбінат.

Із приходом газу в районах створювалися ділянки по експлуатації газового господарства.

В60-і роки одержують природний газ міста Балаклія, Зміїв, Ізюм, Куп’янськ, Мерефа та ін. нaceлені пункти області.

З метою прискорення розвитку газифікації районних центрів, селищ і сіл області в липні 1965 року за розпорядженням Ради Міністрів УРСР і наказу Міністра житлово-комунального господарства в м. Харкові організований виробничий трест по експлуатації газового господарства "Харківміськгаз".

До цього часу довжина газових мереж у порівнянні з 1956 роком збільшилася в 7 разів, а газоспоживання досягло 1,8млрд.м на рік. До 1970

41

року в області перебувало в експлуатації 258 км газопроводів і 17,2 тис. газифікованих квартир.

Узв'язку з реорганізацією структури газового господарства на Україні, в 1975 році було створено Республіканське об'єднання "Укргаз".

З серпня 1975 р. безперебійне газопостачання населення, кому- нально-побутових, промислових і інших об'єктів природним і зрідженим газом, безпечну експлуатацію газового господарства й розвиток газифікації області здійснюють виробничі об'єднання газового господарства області, реорганізовані згодом у відкриті акціонерні товариства по газопостачанню й газифікації області (ВАТ ГГО). Вони являють собою єдиний виробничо-господарський комплекс, до складу якого входять десятки основних і допоміжних адміністративних і виробничих одиниць.

Уці роки був узятий курс на створення й реконструкцію виробничотехнічної бази міжрайонних управлінь газового господарства, підвищення рівня безпечної експлуатації систем газопостачання, створення нормальних умов праці й побуту трудящих, спрямованих на підвищення ефективності й безпеки праці.

Уці роки побудовані Харківська, Лозовська та Куп'янська газонаповнювальні станції зрідженим газом (ГНС), реконструйований резервуарний парк зберігання зрідженого газу на газонаповнювальних пунктах (ГНП) у м.Краснограді, м.Ізюмі, м.Кегичівці, м.Валки, м.Богодухіві, що дозволило довести ємнісний парк зберігання зрідженого газу до 4000 м³.

Побудовані й введені в експлуатацію типові виробничі бази в 14 управліннях газового господарства виробничого об’єднання (ВО) «Харківгаз», проведена повна реорганізація керування подачі зрідженого газу в регіоні.

В січні 1980 р. середній рівень газифікації Харківської області з врахуванням м. Харкова досяг 79%, довжина газових мереж становила 3149,3 км. Природним газом газифіковано понад 200 000 квартир, зрідженим -322127.

За період з 1980 р. по 1999 р. довжина газопроводів зросла в 6 разів, кількість газифікованих міст в області збільшилася в 1,5 рази, селищ міського типу (СМТ) - в 2 рази, у селах в 8,8 рази.

42

На сьогодні в експлуатації ВАТ "Харківгаз" без м. Харкова перебуває майже 16 тисяч км газопроводів і вводів, газифіковано 17 міст, 54 селища міського типу й 330 сільськогосподарських підприємств, 300 промислових підприємств, газифіковано на природному газі більше 400 тисяч квартир і 150 тисяч квартир на зрідженому газі.

В області працюють 3 ГНС та 10 ГНП із загальним резервуарним парком до 5000м³ зрідженого газу.

У м. Харкові майже 5 тис. км газопроводів і 500 тис. газифікованих квартир.

З середини 80-х років було впроваджено будівництво газопроводів з

поліетиленових труб. У цей час в експлуатації перебуває більше 1000 км

поліетиленових газопроводів.

Виробниче об'єднання "Харківгаз" в 1992 році перетворено на

державне підприємство, а з 1994 року на акціонерне товариство по

газопостачанню й газифікації "Харківгаз" (1-й етап - корпоратизація), в

1998 році реформоване у ВАТ "Харківгаз".

На підставі наказу Державного комітету України по нафті та газу

"Держкомнафтогаз" № 116 від 14 березня 1994 року на базі державного

підприємства по газопостачанню й газифікації "Харківгаз" створилося

відкрите акціонерне товариство по газопостачанню й газифікації "Харківгаз". Виконавчий комітет Харківської міської ради народних

депутатів 26 грудня 1994 року зареєстрував Устав відкритого акціонерного

товариства по газопостачанню й газифікації "Харківгаз" і видав свідоцтво

про державну реєстрацію № 03359500 на підставі розпорядження № 1378

від 26.12.94 р.

Згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна

Харківської області № 612-п від 07.05,98 р. почалася пільгова передплата

на акції ВАТ "Харківгаз".

Сучасна система газопостачання, що включає в себе як магістральні,

так і міські газові мережі високого, середнього та низького тиску, являє

собою складну багаторівневу мережу, що безупинно розвивається як у

43

просторі, так і в часі. Причому загальний стан мереж, як правило, сильно відрізняється від запроектованих - наслідок випадкового характеру газоспоживання й зміни параметрів ділянок газопроводів у часі

(засмічення конденсатом, зміна шорсткості труб, наявність витоків на стиках і швах і т.д.). Все це приводить до зниження надійності існуючих газопроводів, порушує безперебійність газопостачання споживачів, а в умовах дефіциту газу не дозволяє вирішити завдання його раціонального розподілу.

Таким чином, в існуючих системах газорозподілу сховані внутрішні резерви по подальшому підвищенню надійності й ефективності їхнього функціонування, реалізація яких не пов'язана з введенням нових джерел,

що вимагають додаткових капітальних витрат.

Такі резерви пов'язані з вдосконалюванням керування технологічним процесом подачі й розподілу газу на базі сучасних кібернетичних методів і засобів обчислювальної техніки.

Контрольні питання

1.Охарактеризуйте структуру паливно-енергетичного комплексу Харківського регіону.

2.Джерела видобутку газу в Харківському регіоні.

3.Особливості системи газопостачання міста Харкова й історія розвитку.

4.Назвіть основні етапи розвитку системи газопостачання Харківського регіону.

5.Назвіть внутрішні резерви підвищення надійності регіональної системи газопостачання.

44

ТЕМА 3. КЕРУВАННЯ ГАЗОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ УКРАЇНИ

3.1. Загальні принципи процесу організації і керування

Керування можливе на основі практичних навичок, які індивідкерівник більш-менш цілеспрямовано й усвідомлено використовує, розвиває та накопичує як свій життєвий досвід.

Організація - це структура підприємства, кістяк, статика.

Керування - процес, що відбувається в рамках цього підприємства, діяльність.

Система керування - це сукупність активних соціальних і пасивних технічних об'єктів, що реалізують процеси керування в рамках існуючої організаційної структури й організаційної культури.

Процесом керування називається об'єктивно існуюча сукупність взаємозалежних цільових одиниць управлінської діяльності (залежно від масштабів аналізу - комплексів робіт, завдань, робіт), що має чітко позначені вхід і вихід і, що протікає в рамках інформаційних зв'язків, закріплених існуючою організаційною структурою.

Організаційна структура є формою керування, у той час як конкретні процеси керування є змістом управлінської діяльності.

Організаційна структура - це головний інструмент керування, що регламентує склад, величину, розміщення, профіль діяльність, відповідальність, підпорядкованість виробничих і обслуговуючих підрозділів, поєднуваних загальним апаратом керування для виконання всіх цільових функцій, зафіксованих в уставі підприємства.

Організаційною структурою керування (організаційною формою керування) називають внутрішній устрій системи керування, що зазвичай описується сукупністю організаційних одиниць (структурних підрозділів і посадових осіб), взаєминами цих організаційних одиниць між собою і з керованою діяльністю (об'єктом керування).

Моделлю організаційної структури керування називається символічне зображення та (або) текстовий опис реально існуючих, істотно значимих для дослідження складових частин сформованої організаційної структури підприємства, у їхньому взаємозв'язку, а також їх якісних і кількісних характеристик.

45

Результативність процесу керування - ступінь відповідності виходів процесу потребам і очікуванням клієнтів. Синонімом результативності може служити якість виходу процесу. Результативність - це те, що впливає на клієнта процесу.

Як це необхідно з визначення, процес керування складається із входу, виходу і процесора.

Входи процесу - це ресурси, необхідні й достатні для реалізації процесу, тобто для одержання виходу.

Процесор - це сукупність підпроцесів, робіт, операцій, здійснюваних над входами для одержання виходів.

Виходи процесу - це результати реалізації процесу.

Входи процесу можуть бути первинні та вторинні. Первинні входи надходять на початок процесу. Вторинні входи з'являються в ході реалізації процесу. Виходи також можуть бути первинні та вторинні. Первинний вихід - це прямий, запланований результат реалізації процесу. Вторинний вихід - це побічний продукт процесу, що не є його головною метою.

Схематична модель процесу представлена на рис.1.5.

Вторинні входи

 

 

Верхня межа

процесу

 

 

 

процесу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Первинні

Первинні

входи

виходи

процесу

процесу

Початкова

Кінцева

межа

межа

процесу

процесу

Нижня

Вторинні виходи процесу

межа

 

процесу

 

Рис. 1.5 - Модель процесу керування

46

Серед учасників процесу виділяють постачальників процесу, виконавців процесу та клієнтів процесу.

Метою процесу є задоволення вимог клієнтів процесу. Клієнти можуть бути:

1.Первинні - ті, які одержують первинний вихід.

2.Вторинні - ті, які перебувають поза процесом і одержують вторинний вихід.

3.Непрямі - ті, які не одержують первинний вихід, але є наступними в ланцюжку його використання.

4.Зовнішні - ті, які перебувають поза даною організацією, але одержують вихід процесу.

5.Споживачі - кінцеві користувачі виходу процесу.

Процеси можуть бути основними та допоміжними.

Основні процеси - це процеси поточної діяльності компанії, результаттом яких є виробництво виходів, необхідних зовнішніми клієнтами.

Допоміжні процеси забезпечують ефективну реалізацію первинних процесів.

Процеси можуть бути зовнішніми або внутрішніми.

Зовнішнім називається процес, що має вхід і/або вихід поза фірмою. Внутрішнім називається процес, що перебуває цілком в рамках

однієї організації.

Ефективність процесу керування - ступінь мінімізації використання ресурсів (і усунення відходів), необхідних для забезпечення необхідної результативності. Мірою ефективності може бути продуктивність.

У процесі управлінської діяльності не треба адмініструвати, необхідно управляти виконанням наказу, але не можна це плутати з контролем.

Контроль фіксує, виконане чи ні і з якою якістю, а керування виконанням припускає систематичний вплив, організацію послідовного виконання, і якщо необхідно - матеріальне та інше забезпечення.

Не допустити помилок у строках ухвалення рішення - найвищий ступінь кваліфікації працівників управлінської праці. Без помилок працювати важко. Найголовніше - не помилитися в головному. Керівник зобов'язаний ретельно продумувати систему організації робіт. Прощається прийнятна помилка, але не прощається бездіяльність, нерішучість, втрата часу й засобів.

47

На підприємстві повинна бути визначена мета його роботи.

Цілі - чітко сформульовані, кількісно певні результати діяльності підприємства, обов'язкові для досягнення в певний термін. Розрізняють стратегічні цілі, сфокусовані на створенні конкурентних переваг, і фінансові цілі, спрямовані на досягнення прийнятних фінансових показників.

3.2. Основи керування підприємством

Діяльність підприємства по газопостачанню та газифікації багато в чому обмежена структурою існуючих потужностей і технологічними вирішеннями виробничих завдань. Центр ваги оптимізації діяльності підприємства переходить в зону удосконалювання системи керування.

Місія (призначення) організації - відповідь на питання, у чому полягає діяльність підприємства, і чим вона має намір займатися. Формулювання місії підкреслює основний зміст і напрямок діяльності підприємства, дозволяє відокремити одну організацію (підприємство) від інших і наділити її власними відмітними рисами, напрямком діяльності й шляхом розвитку. Більш широке розуміння місії може бути таким: "Загальна мета підприємства по газопостачанню та газифікації - забезпечення безпечної й безаварійної експлуатації систем газопостачання міста (області), забезпечення споживачів (населення міста або області) певною кількістю газу під необхідним тиском".

Підприємство (компанію, організацію) - можна визначити як динамічно взаємодіючу із зовнішнім світом соціально-технічну систему, спроектовану для досягнення конкретних цілей.

Модель підприємства по газопостачанню та газифікації, фактори, що впливають на позицію підприємства, взаємодія зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства представлені на рис.1.6 і в табл. 1.14.

Існування тісної залежності між станом зовнішнього середовища, поводженням фірми і її внутрішнім середовищем приводить до необхідності своєчасної адаптації цілей, стратегії підприємства, її організованих характеристик, структури й функцій до нових ринкових умов.

На підприємстві по газопостачанню та газифікації формулюються завдання, що підлягають рішенню. Визначається організаційно-штатна структура і функціональні завдання по підпорядкованості. Відпрацьовуються посадові інструкції.

48

Внутрішнє середовище

Підприємство чи організація

Перехідна зона

Зовнішнє середовище

Рис.1.6 - Взаємодія зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Фактори, що впливають на позицію підприємства (організації)

Гарантією успішної діяльності підприємства і непередбаченій ринковій обстановці, що постійно змінюється, й твердій конкуренції є наявність у керівників продуманого плану дій по досягненню конкретних ділових позицій. Таким планом і є стратегія.

Стратегія - сукупність цілей підприємства (компанії) і конкурентоспроможних дій керівників по їхньому досягненню.

Стратегічне бачення являє собою перспективний погляд на напрямки розвитку діяльності організації (підприємства), базова концепція того, що організація (підприємство) намагається зробити й чого досягти.

49

Таблиця 1.14 - Характеристика факторів, що впливають на позицію

 

підприємства (організації, компанії й т.д.)

 

 

Характеристика факторів, що впливають на позицію підприємства

Фактори

 

 

Характеристики

 

Політичні фактори

 

Законодавство

 

 

 

 

Форми власності

 

 

 

 

Політична стабільність

 

Економічні фактори

 

Рівень життя

 

 

 

 

Капітал

 

 

 

 

Постачальники

 

 

 

 

Кон'юнктура

 

 

 

 

Споживачі

 

 

 

 

Ціни

 

 

Правові фактори

 

Законодавчі вимоги до організації роботи, до

 

 

оподатковування

 

 

 

 

 

 

Соціальні фактори

 

Норми поводження

 

 

 

Рівень освіченості

 

Технологічні фактори

 

Фактори, пов'язані зі специфікою роботи

 

 

підприємства

 

 

Ресурсні фактори

 

Люди

 

 

 

 

Природні ресурси

 

 

 

 

Територія

 

 

 

 

Інфраструктура

 

 

Стратегічні цілі

 

Економічність

 

 

 

 

Конкурентоспроможність

 

 

 

Впровадження нововведень

 

 

 

Розвиток науки

 

 

 

 

Розвиток технології

 

Місія

 

Запропоновані послуги

 

 

 

Групи споживачів

 

 

 

Місце та роль на ринку

 

 

 

Технології (процеси)

 

 

 

Філософія (цінності, мотивація)

 

 

 

Імідж (відповідальність)

 

Структурні фактори

 

Структура та функції

 

 

 

Організаційні

характеристики

(управлінський

 

 

персонал, методи рішення проблем)

 

 

 

Людський фактор, неформальна структура

 

 

організації

 

 

Сучасний етап розвитку підприємств характеризується рядом позитивних змін, головною з яких є послідовне прагнення поліпшити свої виробничо-економічні показники за рахунок реформування систем організації й керування.

Підприємство (організація), у т.ч. підприємства по газопостачанню та газифікації під впливом попиту на послуги, методи їхнього виробництва й обслуговування зіштовхується з необхідністю радикальної зміни своєї

50

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]