- •Тема 1 Політичні аспекти утворення, розвитку і занепаду держави Україна – Русь (IX- перша половина XIV ст.)
- •1. Праслов’яни
- •2. Зародження та еволюція праукраїнських племен
- •3. Теорії етногенезу українців
- •4. Східні слов’яни в давнину
- •Теорії походження Київської держави України-Русі
- •1) Літописна теорія
- •2) Норманська теорія
- •3) Антинорманська теорія
- •4) Хозарська теорія
- •Виникнення Руської держави
- •Теорії походження термінів «Русь» та «Україна»
- •Діяльність перших київських князів (державотворчий аспект) Великий князь київський Олег (882-912 рр.)
- •Великий князь київський Ігор (912-945 рр.)
- •Велика княгиня київська Ольга (945-964 рр.)
- •Великий князь київський Святослав (964-972 рр.)
- •Хрещення Русі
- •10. Причини хрещення Русі
- •11. Значення хрещення Русі
- •12. Розквіт Русі в добі Володимира Великого (980 – 1015 рр.)
- •13. Україна-Русь в період правління Ярослава Мудрого
- •14. Доба Володимира Мономаха в історії України (1113 – 1125 рр.)
- •15. Політичний устрій України - Русі доби Київської держави
- •16. Суспільно-політичний лад Київської держави (перша половина IX - перша третина хii ст.)
- •17. Причини феодальної роздробленості Київської держави
- •18. Україна-Русь в період феодальної роздробленості
- •19. Періодизація Київської Русі
- •20. Погляди, щодо правонаступництва історії Київської Русі
- •21. Галицько-Волинська доба української історії
- •22. Боротьба з монголо-татарською навалою
Велика княгиня київська Ольга (945-964 рр.)
Після вбивства деревлянами князя Ігоря залишився малий син Святослав. Правління державою перейшло до його вдови Ольги. Вона стала повноправною княгинею-правителькою величезної, ще не впорядкованої держави, де вибухали повстання проти центральної влади. Протягом 20 років Ольга правила мирно й тихо, надаючи дипломатичним крокам вирішальну роль в розв’язанні проблем.
За княжіння Ольги політична структура Київської Русі набула більш чітких обрисів. У порівнянні з часами Олега держава Ольги стала консолідованішою. Формується адміністративна система, організовуються опорні пункти князівської влади в землях племенних княжінь, регламентується розмір данини – переважно у формі полюддя. Отже, далекоглядні й цілеспрямовані дії Ольги мали вирішальний вплив на процес одержавлення племенних княжінь, перетворення їх земель на державну територію Київської Русі, що стабілізувало внутрішню ситуацію.
Ольга закладала нові міста, села, погости і призначала в них правителів. Вона об’їхала всю державу. Ольга була першою, хто спробував ввести порядок щодо данини та оподаткування людності. Так данина було поділено на три частини: дві йшли до Києва, а третина – на Вишгород, місто Ольги. В цьому видно намагання виводити ідею поділу між державами прибутками і власністю княгині. І, нарешті, Ольга прийняла християнство, дата якого ще й досі дискутується (955 р.).
Великий князь київський Святослав (964-972 рр.)
Наступником Ольги став її та Ігоря син Святослав. Він воював протягом усього свого правління, і його походи охоплювали грандіозну за масштабами територію Східної Європи та Західної Азії. Святослав зовсім об’єднав східнослов’нські племена в одній державі, поширив владу на в’ятичів, фінські племена Волги і Оки, у 965 році знищив могутній Хозарський каганат, що свого часу обкладав даниною східнослов’янські племена. Тепер безпосередній шлях на Схід було відкрито, і можна було зав’язувати нові торговельні зносини. До 969 р. Святослав реорганізував управлінческу систему.
Проте військова політика князя Святослава значно ускладнила політичну ситуацію в Київській державі. Князь вважав своїм головним завданням зміцнення військової могутності держави, натомість мало переймався проблемами внутрішнього життя країни. Численні військові походи постійно відволікали людей від господарських справ та коштували чималих матеріальних ресурсів. Матеріальні витрати катастрофічно позначилися на економічному житті держави, погіршилася демографічна ситуація. Поширилися відцентрові сили в племінних землях. Антихристиянський терор Святослава теж не сприяв нормалізації становища. Унаслідок цього почався розпад Київської держави та посилення в ній варязького елемента. Ситуація погіршувалася численними набігами печенізьких орд та постійним втручанням в київські справи Візантії. Після загибелі Святослава не залишилося ні спільної централізованої влади, ні державної єдності.
Таким чином, дбаючи про зміцнення своєї влади, захист території, перші київські князі виходили не з ідеї створення могутньої держави (їх політична свідомість ще не сягала такого рівня), а передусім намагалися приростити свої багатства. Адже київський князь був найзаможнішим купцем, його залоги збирали данину, силою забезпечували порядок.
Водночас Русь другої половини X ст. мала, хоча й обмежені, але стабільні ознаки державної організації:
1) інкорновано до її складу основні східнослов’янські землі (початок XI ст. S 1.1 млн. кв. км, населення 4,5 млн.);
2) регламентовано данину, створено державний апарат у київських дружинників;
3) діяло усне звичаєве право (звід норм під назвою «Закон Руський»);
4) існувала стратегія зовнішньої політики, зорієнтована на Візантію;
5) рівень консолідації доволодимирової Русі був недостатнім, а управління нею було малоефективним.