2.Життєвий цикл товару в міжнародному маркетингу.

Життє́вий цикл това́ру — час, упродовж якого товар життєздатний на ринку і забезпечує досягнення цілей продавця.

Життєвий цикл товару - це період існування продукту на ринку. Концепція життєвого циклу товару полягає в тому, що будь-яка продукція рано чи пізно йде з ринку, витісняючи іншу, більш новим або дешевим товаром. В життєвому циклі продукту відбиваються всі злети і падіння існування на ринку, зміна самих різних факторів: моди, смаку, стилю, технічного прогресу, технічне і моральне старіння. Життєвий цикл включає початковий вихід товару на ринок, зростання і спад продажів і в кінцевому підсумку - витіснення з ринку.

Етапи життєвого циклу товару:

- виникнення ідеї створення товару;

- розробка товару;

- впровадження товару;

- зростання;

- зрілість (інтенсивний збут);

- спад, падіння;

- зняття з ринку.

Варіант 17

1.

Економіка туристичного підприємства визначається структурою доходів і витрат. Надходження грошей - це дохід, а їх використання - це витрати. До того ж дуже важливо, щоб доходи перевищували витрати і забезпечували отримання прибутку.

Дохід туристичних підприємств формується переважно за рахунок прибутку від реалізації туристичного продукту та окремих послуг організованим і неорганізованим поодиноким туристам або туристичним групам. Реалізується туристичний продукт за договором на обслуговування або ексклюзивно, за бажанням туриста, без договору.

Незалежно від форми розрахунків (передплата чи післясплата), сума отриманої оплати за турпродукт чи окремі послуги утворює валовий дохід туристичного підприємства.

Головним, а часто - єдиним джерелом доходів у туристичній діяльності є грошові кошти отримані від реалізації туристичних послуг.

Використовуючи обґрунтовану цінову і продуктову політику, туристичний оператор може підвищити доходи за рахунок збільшення кількості обслужених туристів, тривалості їхнього подорожування та поліпшення якості послуг.

Дохід туроператора формується переважно за рахунок оплати турпродукту турагентом, дилером або безпосередньо туристом. Дохід же турагента формується за рахунок комісійної винагороди за просування і продаж турпродукту, отриманого від туроператора або інших підприємств сфери туріндустрії. Відмінності в джерелах формування доходів цих підприємств викликані відмінностями в їх діяльності. Якщо туроператор для комплектування турпакета закуповує туристичні ресурси і послуги, то турагент або інший посередник бере для реалізації готовий турпродукт, за що одержує дохід у формі агентської (комісійної) винагороди за продаж.

Для турагентів привабливішими є не фіксовані ставки агентської винагороди, а відсоткові ставки за накопичувальною системою, суть якої полягає в тому, що після продажу 10 одиниць турпродукту відсоток агентської винагороди збільшується. 

Роль доходу підприємства полягає в тому, що він використовується для покриття витрат, сплати податків і одержання прибутку.

2.

До складу туристичних послуг входять: бронювання, оформлення документів, всі види перевезень, розміщення, харчування, екскурсії й атракції, медичний супровід і страхування, послуги гідів-перекладачів та інше забезпечення. Перелік послуг кожного туру різний і визначається програмою перебування.

Міжнародний туризм - це туризм в іншу країну, тобто іноземний туризм. Він поділяється на виїзний і в'їзний. Виїзний туризм - це подорож осіб, що постійно проживають в Україні, в іншу країну. В'їзний туризм - це подорож в межах України осіб, що не проживають постійно в Україні.

Залежно від головної мети подорожі виділяють такі різновиди туризму: рекреаційний, пізнавальний, науковий, діловий.

Рекреаційний туризм - це туризм з метою відпочинку, оздоровлення і лікування. При цьому слід мати на увазі, що перебування громадян у спеціальних санаторіях (при наявності лікарняного листа, так і при його відсутності) не відноситься до туризму, так як в даному випадку санаторій - це різновид лікарні. Пересування людей у вихідні дні з метою відпочинку, розваги, заняття спортом називається туризмом «кінця тижня».

Пізнавальний, або культурний туризм - це подорож з метою ознайомлення з історико-культурними пам'ятками та унікальними природними об'єктами за певною програмою.

У науковому туризмі переважає відвідування конгресів, симпозіумів тощо, причому зазвичай з наступними екскурсійними поїздками.

Діловий туризм (поїздки бізнесменів з діловими цілями) являє собою найбільш динамічний і прибутковий вид туризму.

За характером організації подорожі виділяють індивідуальний, груповий, організований та самодіяльний (неорганізований), стаціонарний і пересувний туризм.

Подорож однієї людини за власним планом, що включає визначення районів відвідування, тривалість зупинок, умов ночівлі тощо, називається індивідуальним, а подорож групи людей (в тому числі і сім'ї) на тих же умовах або за планом туристського господарюючого суб'єкта називається груповим туризмом.

Варіант 18

1.Об'єктами ІД можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди й оборотні кошти в усіх галузях та сферах економіки, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення та використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняється законом.

Суб'єктами (інвесторами та учасниками) ІД можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб'єкти ІД, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, замовників і виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками ІД можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій, як виконавці замовлень, або на підставі доручення інвестора. Здійснюючи ІД, підприємство виступає інвестором. Інвестори класифікуються наступним чином:

1. За спрямованістю основної господарської діяльності:

- індивідуальні;

- інституціональні;

2. За метою інвестування

- стратегічній;

- портфельні;

3. За належністю до резидентів країни:

- вітчизняні;

- іноземні.