3. Ринок єврооблігацій. Український ринок єврооблігацій

Єврооблігації — боргові цінні папери, які випускаються одночасно на кількох провідних ринках капіталу у валюті третьої країни і купуються міжнародними інвесторами.

Ключові відмінності такого інструменту, як єврооблігації, полягають у тім, що вони:

• розміщуються міжнародним синдикатом;

• доступні відразу ж після емісії інвесторам кількох країн;

• їхній обіг перебуває поза законодавством окремо взятої країни.

Ринок єврооблігацій поділяється на кілька секторів залежно від валюти, у якій деноміновані боргові зобов'язання. Наприклад, єврооблігації, деноміновані в доларах США, мають назву євродоларових облігацій.

Існує чотири основні категорії єврооблігацій:

• прості, або "ванільні";

• з плаваючою процентною ставкою;

• конвертовані;

• з варантом.

Варіант 29

2. Суть і класифікація трудових ресурсів

Трудові ресурси – працездатна частина населення країни, що має здоров'я, інтелектуальний потенціал, практичний досвід, необхідні для виробництва матеріальних благ і послуг. З цього визначення виходить, що трудові ресурси – це зайняті й незайняті в суспільному виробництві працівники.

До трудових ресурсів належать:

• працездатне населення в працездатному віці (чоловіки 16-59 років, жінки – 16-54 роки), за винятком інвалідів і осіб, що мають право на пільгову пенсію;

• працюючі в народному господарстві підлітки у віці до 16 років;

• працюючі в народному господарстві пенсіонери.

Межі працездатного віку носять умовний характер і можуть змінюватися під дією:

• прискорення темпів науково-технічного прогресу;

• міри задоволення матеріальних і духовних потреб населення;

• способу життя населення.

Особливе значення для динамічного розвитку країни має структура трудових ресурсів за віком. Успіх економічних перетворень багато в чому залежить від того, скільки буде молодих людей, чий рік народження найбільш близький до початку перетворень. Молоді люди успішніше вбирають новий економічний «дух» на користь собі й економіці країни.

3. Засоби вирішення суперечок, що виникають у межах міжнародних економічних договорів

Серед засобів забезпечення вирішення міжнародних спорів економічного характеру найпоширенішим є здійснення дипломатичних переговорів. Вони ведуться від імені держави їх главами, главами урядів, міністрами закордонних справ, спеціально призначеними для цього дипломатичними працівниками. Як свідчить практика, ефективність дипломатичних переговорів з приводу міжнародних економічних спорів, як і інших спорів, буває високою лише за умови, якщо вони ведуться на ґрунті взаємної поваги суверенітету сторін, їх рівності, сприяння зміцненню миру.

При посередництві у розв’язанні спорів між сторонами бере участь третя держава. В одному випадку ця держава виступає з пропозицією щодо примирення сторін, між якими ведеться спір, сприяє здійсненню дипломатичних переговорів. Цей вид посередництва називається добрими послугами. В іншому випадку третя держава на запрошення сторін, між якими виник спір, виступає як посередник і веде переговори з ними з метою примирення сторін. Цей вид посередництва заведено називати особистим посередництвом.

У ряді випадків для розв’язання спорів створюються погоджувальні комісії на паритетних засадах, тобто з рівною кількістю представників від сторін, між якими виник спір. Ці комісії обстежують і аналізують ситуацію, вивчають причини виникнення спору та пропонують шляхи його припинення. На підставі одержаних матеріалів формулюють свої висновки та пропозиції, що передаються урядам держав, між якими виник спір.

Арбітражне вирішення міждержавних спорів економічного характеру є також одним із мирних засобів їх розв’язання. Цей засіб відомий ще з часів Древньої Греції та Древнього Єгипту, де широко використовувався третейський арбітражний розгляд спорів.

Нині арбітражне вирішення міжнародних економічних спорів ши­роко використовується у практиці міжнародного співробітництва.

Варіант 30