Обґрунтуйте, яке практичне значення має підвищення ефективності функціонування туристичної галузі в національній економіці

У сучасних умовах переходу України до ринкової економіки в кожній галузі відбувається пошук нових шляхів і методів виробництва , здійснюється аналіз сучасного стану , окреслюються перспективи на майбутнє.

Ці процеси характерні також для туристичної галузі , яка спрямована на отримання прибутку, через задоволення туристичних потреб населення, надання йому різноманітних туристичних послуг у вигляді житла, харчування, транспортного та екскурсійного обслуговування та іншого сервісу.

Розвиток туризму в Україні особливо актуальний , оскільки саме завдяки туризмові може поліпшитися соціально-економічна ситуація в країні . Сфера туризму підтримує майже 50 суміжних галузей та створює додаткові робочі місця. Один турист дає роботу 10 особам. Створення одного робочого місця в туризмі в 20 разів дешевше , аніж у промисловості.

Туризм в Україні може і мусить стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів .

„Галузь вражень” , як іноді називають туристичний бізнес, перетворилась в одну з найприбутковіших . Щорічні прибутки від туризму становлять майже три трильйони доларів.

Туризм – це одна з найбільших і найдинамічніших галузей світової економіки , на яку припадає майже 6% світового валового національного продукту , 7% світових інвестицій і 5% усіх податкових надходжень. У багатьох країнах туризм перетворився в одну з провідних галузей економіки , став надійним джерелом поповнення бюджету.

Визначаючи важливість для вітчизняної економіки функціонування такої галузі, як туризм уряд України на початку 90-х років почав розробку різноманітних нормативно-правових актів , які б регламентували економічні відносини в цій сфері.

У 1995 році прийнятий ЗУ „Про туризм” , який відкрив нові перспективи для подальшої роботи щодо реформування туристичної галузі. Механізмом реалізації стала Державна програма розвитку туризму в Україні на 2002 – 2010 роки. Але за цей час в Україні сталися значні зміни. У зв’язку з цим у 2003 році прийнято Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про туризм”, який визначив особливості діяльності туристичних підприємств відповідно до вимог європейського законодавства, формування нормативно - правових засад діяльності фізичних і юридичних осіб, що надають послуги з розміщення.

Згідно Закону було створено орган центральної виконавчої влади, до повноважень якого належало здійснення організаційних та координуючих функцій з управління державних рішень щодо роботи галузі. На той час такі функції виконував Державний комітет з туризму, який сьогодні реорганізувався у Державну туристичну адміністрацію України , яка здійснює координацію діяльності усіх центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері туризму й курортів. У 2005 році створено Міністерство культури і туризму України.

Завдяки виваженій державній політиці туризм в Україні почав динамічно розвиватися . У жовтні 1997 року Україна стала дійсним членом ВТО; через два роки , у 1999-му Україна увійшла до Виконавчої ради ВТО, в жовтні 2005 року Україна стала повноправним членом Європейської туристичної комісії. Це свідчить про зростаючий авторитет нашої країни на світовому ринку туризму.

Згадані нормативні акти створюють досить обумовлене економіко-правове середовище для розвитку підприємств туристичної сфери. Відбулися позитивні тенденції у податковій політиці. Так, у 2004 році зменшено ставку податку на прибуток до 25%, замість 30%, що дає змогу готелям збільшити обсяг обігових коштів , які залишаються у їхньому розпорядженні, і направити на удосконалення матеріально-технічної бази.

В державі проведено значну роботу з розвитку інвестиційного співробітництва та удосконалення інвестиційного законодавства. Приплив капіталу з-за кордону міг би значно послабити „інвестиційний голод”, якби його масштаби можна було порівняти з іноземними інвестиціями в інші країни Центральної Європи ,що стали на шлях економічних реформ майже одночасно з Україною. Однак і це джерело фінансування економічного розвитку дуже незначне . Приплив іноземних інвестицій – єдина можливість для України полегшити ситуацію, яку можна назвати інвестиційною кризою.

Так, у продовж2003-2004 рр. проведено серію заходів щодо залучення іноземних інвестицій з Росії, США, Іспанії Франції інших держав . За останніми даними обсяг інвестицій у туристичну сферу у 2004 році збільшився майже на 15% порівняно з попереднім роком ( у 2005 році спостерігається спад іноземних інвестицій).

Актуальним є розвиток сільського зеленого туризму в Україні з причини подальшого впливу на стабілізацію економічного розвитку сіл , забезпечення зайнятості сільського населення , їх виходу з соціально-економічної кризи, скорочення міграції населення з сільських регіонів до міст. Сільський зелений туризм у світі здебільшого розглядається як невід’ємний складник програми комплексного соціально-економічного розвитку села.

Відповідно до „Основних напрямків розвитку туризму в Україні до 2010 року”, затверджених Президентом України від 10 серпня 1999року, одним із головних напрямів державної політики в галузі туризму має бути „залучення приватного сектору , особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у сфері туризму (сільського зеленого туризму).

Щоби туризм приносив гроші, потрібно створити відповідний сервіс . Стратегічна мета розвитку туристичної індустрії полягає у створенні конкурентноспроможного на світовому ринкові туристичного продукту, тобто це будь-яка послуга, що задовольняє ті або інші потреби туристів і підлягає оплаті з їхнього боку. Створення позитивного образу країни та її окремих туристичних об’єктів має стати частиною загальної стратегії розвитку туризму в Україні . У зв’язку з цим передбачено:

• створення економічних умов, котрі стимулюватимуть розвиток туризму та рекреації;

• залучення національних та іноземних інвестицій у розвиток туристичної галузі;

• створення рівних можливостей для суб’єктів підприємницької діяльності;

• розвиток та вдосконалення інфраструктури туризму;

• створення нових робочих місць;

• розвиток іноземного та внутрішнього туризму

• формування ринку спеціалізованих туристсько-рекреаційних послуг.

Наші гості мають переконатися , що Україна – незалежна європейська держава з давніми традиціями , багатими природними ,історико архітектурними та культурними цінностями . А це передусім залежить від людей, які їх обслуговують - висококваліфікованих менеджерів туризму.

Основна мета розвитку туризму в Україні на сьогодні полягає у розширенні внутрішнього туризму та постійному зростанні обсягів в’їзного туризму, забезпеченні на цій підставі комплексного розвитку курортних територій і туристичних центрів з урахуванням соціально-економічних інтересів населення , збереженні й відновленні природного середовища та історико-культурної спадщини , виконанні завдань щодо наповнення державного і місцевого бюджетів , створенні конкурентноспроможного на внутрішньому та світовому ринках національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити потреби населення України. Особливе значення у розвитку туризму має західний регіон України, адже майже 40% історичних цінностей України зосереджено саме тут.