- •Предмет економічної теорії. Основні проблеми науки. Два рівні аналізу
- •Суспільне виробництво як основа економічної системи. Обмеженість економічних ресурсів і проблема економічного вибору
- •Форми організації виробництва. Теорії, що визначають вартість товару: трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції
- •Ефективність виробництва, її сутніть, економічні та соціальні наслідки
- •28.Поняття власності. Економічний зміст, право власності
- •Закони грошового обігу та інфляція. Шляхи забезпечення стійкості грошового обігу
- •27.Сучасна інфляція: суть, види, причини, наслідки. Антиінфляційна політика держави
- •Ринкова eкономіка та її еволюція. Сутність ринкової, соціально-ринкової та змішаної економіки
- •Елементи ринкового механізму та їх взаємозв’язок
- •Ринкова система, її суть і структура. Ринок туристичних послуг та динаміка його розвитку
- •Попит та пропозиція у ринковій системі. Ринковий механізм
- •Обгрунтуйте чому конкуренція є рушійною силою розвитку економіки. Досконала і недосконала конкуренція. Антимонопольна політика держави
- •Доцільність створення малих підприємств у ринковій економіці
- •Моральний знос – наступає врезультаті знецінення оф, а також під впливом науково-технічного процесу, впровадження нових технологій, нових видів продукції. Моральний знос буває:
- •Показники ефективного використання овз
- •Витрати виробництва, їх структура та шляхи зниження.Витрати виробництва фірми в короткостроковому та довгостроковому періоді
- •Ціна в ринковій економіці, її суть, види і функції
- •25.Фінансова система. Державний бюджет. Доходи і видатки державного бюджету
- •Ринок грошей. Сутність кредиту, види кредиту. Принципи кредитування
- •Грошово-кредитний ринок. Процентна ставка як ціна грошей. Грошово-кредитна політика як фактор сталого розвитку та її інструменти
- •Фіскальна політика як один з методів державного регулювання
- •Поняття та способи обчислення макроекономічних показників ввп, внп, нд
- •Відтворення і економічне зростання на макрорівні. Показники та фактори економічного зростання
- •Функції держави як суб’єкта ринкового регулювання.Методи державного регулювання економіки
- •Економічні функції держави. Кенсіанський і монетарний підходи до економічної ролі держави
- •Міжнародний поділ праці. Інтеграційні процеси на сучасному етапі єс
- •По-перше, розгортанням нтр. Зараз жодна країна не може на повну силу скористатись всіма досягненнями сучасної науки і техніки, тому вони повинні об'єднати свої зусилля у цій сфері;
- •Міжнародна торгівля та її особливості на сучасному етапі. Види міжнародної торгівельної політики. Вільна торгівля. Протекціонізм
- •Тенденції інтеграції економіки України у світову економіку.
- •Обґрунтуйте, яке практичне значення має підвищення ефективності функціонування туристичної галузі в національній економіці
- •1. Задача
- •3. Задача
- •Розв’язок
- •Розв”язок
- •13. Задача
- •16. Задача
- •Розв’язок
- •17. Задача
- •Розв’язок
- •18. Задача
- •Розв’язок
- •19. Задача
- •23. Задача
- •5.Сутність ринку і об’єктивні умови його становлення. Функції ринку.
- •11. Обґрунтуйте доцільність створення малих підприємств в ринковій економіці.
- •14. Інвестиції як капіталоутворюючий процес. Стратегія прийняття фірмою інвестиційного рішення.
- •18. Інвестиції як чинник економічного зростання. Фактори, що впливають на інвестиції.
- •19. Зовнішньоекономічна діяльність держави та її основні показники
- •22. Зайнятість і безробіття. Суть, причини та основні форми безробіття.
- •23. Ринок праці та заробітна плата. Формування заробітної плати як ціни послуг праці в умовах конкурентного і неконкурентного середовища.
- •24. Суть, цілі і методи державного регулювання економіки
Доцільність створення малих підприємств у ринковій економіці
За кількісними ознаками розрізняють підприємства малі, середні та великі. Малими вважаються підприємства з певною кількістю працюючих. Так у США до цієї категорії належать підприємства, на яких зайнято до 500 чоловік, у Японії- до 300.
Згідно із Законом України “Про підприємства”(1999) до малих в Україні відносяться такі підприємства:
у промисловості й будівництві – з числом працюючих до 200 чоловік;
у науці й науковому обслуговуванні – до 100 чоловік;
в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) – 50 чоловік;
у галузях нематеріального виробництва – до 25 чоловік;
у роздрібній торгівлі до 15 чоловік.
Законодавство України надає широкі права щодо створення малих підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства та організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство. У зв’язку з цим будь-яке створене мале підприємство, зберігаючи пріоритет свого засновника є відповідно і державним, колективним і приватним. Діяльність кожного з них регулюється діючим законодавством. Отже, малі підприємства – це не якийсь конкретний тип підприємств, а частина наявних, виділена тільки за критерієм їхнього розміру й наділена додатковими правами і пільгами.
Малі підприємства – досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон’юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах: коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково – технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.
Малим підприємствам притаманні певні риси, які формують їх економічний зміст та зумовлюють роль і місце в ринковій економіці:
малі підприємства – це підприємства ризикової виробничої діяльності. Тобто підприємства – підприємці, що за власною ініціативою, за власним розсудом та бажанням здійснюють підприємницьку діяльність;
вони виконують роль першопрохідників у науково – технічному прогресі, де відпрацьовуються нові технології та розробки, нова техніка. Це дає змогу не ризикувати всім обсягом виробництва, капіталу, робочої сили, а в малих формах моделювати нові виробничі ідеї і лише після певного досвіду перенести їх у суспільне виробництво в цілому;
малі підприємства позбулися громіздких форм виробничого, фінансового менеджменту та маркетингу, сформували мобільний оперативний менеджмент з мінімальною кількістю менеджерів;
підприємства малого бізнесу швидко переналагоджуються відповідно до вимог ринку, вони гнучкі і спроможні оперативно реагувати на зміни економічних обставин товарного виробництва;
підприємства малого бізнесу стійкіші до економічних криз, банкрутств, ніж виробничі велетні;
малі підприємства спроможні швидкими темпами вирішити проблему зайнятості населення завдяки створенню нових робочих місць у структурах малого бізнесу;
через створення малих підприємств на базі реструктуризації велетнів ВПК може активізуватися переорієнтація його на виробництво товарів народного вжитку.
Розвиток малого бізнесу також виступає дійовим фактором, що пом’якшує соціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, тому що саме він є фундаментальною основою формування середнього класу, а отже й послаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації.
Зазначені вище та інші властивості малого бізнесу переконливо свідчать, що його розвиток – це могутній фактор реформування економіки: створення соціально орієнтованого ринкового механізму, подолання нинішнього кризового спаду виробництва й забезпечення умов для економічного піднесення. Звичайно, йдеться не про якісь магічні властивості малого бізнесу, взятого ізольовано. Він дає ефект лише в органічному поєднанні з середнім і великим підприємництвом.
Мале підприємництво вимагає справедливих економічних відносин. Це стосується насамперед фінансових відносин з державою, матеріально – технічного постачання. Формування реальних ринкових відносин, інфраструктури малого бізнесу. Однак нині мале підприємництво майже повсюдно зустрічає перепони як з боку існуючих економічних структур , так і органів в влади.
Розвиток малих підприємств має хороші перспективи. Зарубіжний досвід переконливо свідчить, що в усіх розвинутих країнах такі підприємства давно оформилися в самостійні структурні підрозділи малого бізнесу: вони зайняті виготовленням продукції невеликих серій, сезонного попиту, виробляють компоненти для великих підприємств. Особливо відчутна роль малого бізнесу в галузі НТП. Невеликі науково – пошукові фірми перетворилися у важливий фактор НТП. Так, у США в середині 80 - их років на малий бізнес припадало 63% всіх зайнятих. 45% сукупних активів, 34,9% чистого доходу. Лише в промисловості тут функціонує близько 2 млн. малих підприємств. В обробній промисловості Японії діє 6.5 млн. невеликих підприємств ,на яких працює близько 40 млн. чоловік або понад 80% загальної чисельності зайнятих. У країнах ЄС на малих підприємствах працює приблизно половина всього самодіяльного населення. У країнах з розвиненою ринковою економікою їх частка сягає 90%, і вони створюють до половини національного продукту цих держав.
Малі підприємства можуть створюватися в усіх галузях народного господарства, на основі будь- яких форм власності. Вони можуть виробляти все, що не заборонено.
Держава повинна надавати їм всебічну допомогу.
Основні виробничі засоби та показники їх ефективного використання. Державна політика прискореної амортизації
Основні виробничі засоби (ОВЗ) – це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду і частинами переносять свою вартість на новостворений продукт, зберігаючи при цьому свою натуральну вартість.
Характерними ознаками основних фондів є наступні:
- тривалий час використання (більше одного року);
- здатність до зношування в процесі використання;
- відшкодування зносу за рахунок механізму амортизації.
Класифікація основних виробничих фондів:
- будівлі ( виробничі і господарські)
- споруди
- машини і устаткування
- транспортні засоби
- передавальне обладнання
- інструменти і пристрої
- виробничий інвентар
- господарський інвентар
- багатолітні насадження
- інші основні засоби.
Основні ВФ можуть оцінюватись в натуральних і вартісних показниках. Натуральні показники ОВФ характеризують їх кількість, площу, потужність, термін служби, рік введення в експлуатацію.
Вартісні показники застосовують для обліку динаміки розвитку основних фондів, нарахування амортизації, розрахунку собівартості продукції, рентабельності підприємства.
Вартісна оцінка ОФ – це грошове вираження їх вартості за допомогою первісної, відновлювальної та залишкової вартості. Первісна вартість визначається в момет створення ОФ і включає усі витрати, пов’язані з введенням їх в експлуатацію. Відновлювальна вартість ОФ визначається в даний час і у діючих цінах. Залишкова вартість – це реальна вартістьОФ, яка визначається шляхом віднімання від первісної вартості суми нарахованого зносу.
Основні фонди фізично і морально знощуються.
Фізичний знос – це втрата основними фондами техніко-економічних властивостей врезультаті їх використання чи під дією природніх сил. Він поділяється на усувний і неусувний. Усувний знос – усувається за рахунок поточних або капітальний ремонтів. Неусувний – шляхом заміни основних фондів.